Розглянуто питання вивчення розвитку типів неспецифічних адаптаційних реакцій організму у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН) з різними формами та ступенем ниркової недостатності. Досліджено клінічні і морфологічні форми ХГН, особливості типів адаптаційних реакцій організму у 414 хворих. Встановлено, що кожну форму ХГН характеризують різні типи неспецифічних адаптаційних реакцій організму. Висвітлено взаємозв'язок між перебігом ХГН та типами адаптаційних реакцій організму, станом гормонів: пресорних, депресорних, тиреотропних, кортикотропіну, імунологічних показників. Розвинуто новий напрямок диференційованого, залежно від типу адаптаційної реакції організму, лікування хворих на хронічний гломерулонефрит. Обгрунтовано теоретично й доведено практично доцільність використання мікрохвильової резонансної терапії, гемосорбції, ентеросорбції, рослинного препарату канафлазин.

  Скачати повний текст

Вивчено стан ендотелію, імунних і метаболічних порушень у хворих на хронічну хворобу нирок I-III стадій з ураженням гастродуоденальної зони та розроблено метод їх корекції антигомотоксичними препаратами (АГТП). Виявлено у таких хворих високу частоту ендотеліальної дисфункції, імунні та метаболічні порушення. Показано, що супутня патологія каналу травлення посилює ці порушення. У разі включення в комплекс базисної терапії АГТП встановлено суттєве прискорення регресу клінічних проявів ураження нирок і систем травлення, нормалізацію показників клітинного та гуморального імунітету, покращання стану ендотелію та сольового обміну. Виявлено, що комбінована терапія із застосуванням АГТП чинить патогенетично зумовлену нефропротекторну дію.

  Скачати повний текст

Удосконалено діагностику хронічного гломерулонефриту з використанням результатів дослідження реологічних властивостей сечі. З'ясовано, що захворювання характеризується підвищенням модуля в'язкоеластичності та показників поверхневого натягу в зоні коротких і середніх часів існування поверхні на тлі зниження статичного поверхневого натягу та співвідношення кутів нахилу кривих тензіореограм. Морфологічний варіант гломерулонефриту має свої особливості змін параметрів міжфазної тензіометрії сечі. Відзначено, що тяжкість тубулоінтерстиціальних змін відображає критерій ступеня порушень динамічного поверхневого натягу, а судин - співвідношення рівноважного поверхневого натягу сечі та крові. Визначено вплив параметрів статичного поверхневого натягу сечі та білок-сурфактантного коефіцієнта щодо ефективності лікування хворих з нефротичним синдромом.

  Скачати повний текст

Досліджено питання поліпшення діагностики й оптимізації лікуання стабільної стенокардії напруги у хворих з супутнім хронічним гломерулонефритом. Обгрунтовано доцільність застосування за сукупної патології інтервальної нормобаричної гіпокситерапії. У пацієнтів з кардіо-ренальною патологією на тлі застосування інтервальної нормобаричної гіпокситерапії як компонента лікувальної програми доведено зменшення частоти нападів і потреби у додатковому прийманні нітропрепаратів, електрокардіографічних ознак ішемії міокарду, підвищення порогової потужності навантаження, зменшення мітральної регургітації та діастолічної дисфункції міокарда лівого шлуночка. Антигіпертензивний ефект гіпокситерапії мав прояв у більш швидкому та більш інтенсивному гіпотензивному ефекті з реверсом несприятливого типу добової варіабельності артеріального тиску (night-peaker) до більш фізіологічного (non dipper). Доведено антатерогенний ефект гіпокситерпії, який підсилює дію статинів. Визначено самостійний антиоксидантний ефект гіпокситерапії.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікувальних заходів хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН). Описано клініко-лабораторний перебіг захворювання і визначено фактори, які мають позитивний або негативний вплив на ефективність патогенетичного лікування хворих. Досліджено стан обміну NO (рівень нітритів/нітратів, амінокислоти аргініну та циклічних нуклеотидів) у разі ХГН у тварин з експериментальною моделлю гломерулонефриту. Доведено, що у них відбуваються порушення в системі NO, крові та сечі, які зумовлені клінічним перебігом захворювання. Застосування стимулятора синтезу NO небівололу у тварин з експериментальною моделлю захворювання відновлює метаболізм NO. Обгрунтовано доцільність лікування хворих на ХГН комбінованим призначенням небівололу в дозі 5 мг за добу та інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту у середньодобових дозах. Включення до комплексу лікувальних заходів небівололу потенціює дію глюкокортикоїдних гормонів і цитостатиків. Визначено, що рівень калію в сечі більше 77 ммоль за добу та оксипуринолу в крові менше 117 мкмоль на літр є прогнознегативними ознаками щодо подальшого ефекту небівололу.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено оптимізації лікування хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом шляхом включення у комплексну терапію еферентних методів детоксикації. Досліджено вплив масивної безперервної плазмосорбції, гемосорбції, гемодіалізу та ультрафільтрації на перебіг хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом в II - IV ст. хронічної ниркової недостатності та гострий гломерулонефрит з гострою нирковою недостатністю. Встановлено, що застосування еферентних методів детоксикації у комплексному лікуванні хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом підвищує ефективність патогенетичної терапії та стимулює діурез, сприяє зниженню концентрації азотистих шлаків у плазмі крові, зменшує інтоксикацію. Запропоновано застосування еферентних методів у комплексній терапії гломерулонефриту відповідно до стадії хронічної ниркової недостатності.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості кардіо-васкулярних ускладнень у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХрГН) та виявлено їх достовірні чинники ризику. Доведено, що несприятлива добова динаміка артеріального тиску (АТ) з переважанням нічної гіпертензії, висока активність запальних процесів, дисфункція ендотелію, прокоагулянтні зрушення в системі гемостазу, зміни в мікроциркулярному руслі є чинниками розвитку порушень електрофізіологічного стану серця у хворих на ХрГН. Встановлено, що антагоністи кальцієвих каналів (АКК) впливають на функціональний стан імунокомпетентних клітин, знижуючи активність запалення, покращують реологічні властивості крові, зменшуючи агрегацію тромбоцитів та еритроцитів. Доведено ефективність АКК у комбінації з преднізелоном в терапії експериментального гломерулонефриту на підставі зменшення запальної інфільтрації, явищ васкуліту та дистрофічних змін у тканині нирок і міокарда лабораторних щурів.

  Скачати повний текст