Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено поширеність і глибину розладів периферичного кровоплину, а також досліджено ступінь морфологічних змін на підставі результатів аналізу біоптатів шкіри пальця хворих на системну склеродермію, системний червоний вовчак і ревматоїдний артрит. Виявлено достовірне зменшення питомої ваги розміщення гемокапілярів на одиницю площі, а також зменшення кількості капілярів нормальних розмірів і переважання дилатованих і мегакапілярів у пацієнтів з порушенням периферичної гемодинаміки. У хворих без розладів периферичного кровоплину за умови нормальної середньої щільності розміщення капілярів на одиницю площі виявлено зменшення кількості капілярів нормальних розмірів, які переважають у порівнянні з дилатованими та мегакапілярами. З'ясовано, що розлади периферичної гемодинаміки та мікроциркуляції супроводжуються високими значеннями показника ендотеліну-1 та посиленням гіперкоагулятивного синдрому. Здійснено поглиблене вивчення імунного статусу та виявлено напруження клітинного та гуморального імунітету у хворих з порушенням периферичного кровоплину, без нього, а також високі рівні кріоглобулінів. Виявлено посилення активності метаболізму сполучної тканин з гемодинамічними розладами. Уперше оцінено вплив стандартної та модифікованих програм лікування у хворих з/без порушення периферичного кровообігу. Обгрунтовано застосування вазоактивних засобів "Пентоксифілін" і "Актовегін" у зазначених хворих за наявності розладів периферичного кровоплину. Установлено позитивний вплив даних препаратів на показники гемостазіограми та функцію ендотелію судин, імунний статус, активність метаболізму сполучної тканини. Підтверджено, що у хворих без порушення периферичної гемодинаміки застосування стандартної терапії є достатнім.

  Скачати повний текст

Розроблено принципи індивідуального підходу до проведення профілактики та терапії ішемічної хвороби серця (ІХС) за умов ревматизму за результатами обстеження 120-ти хворих віком 21 - 65-ти років. Показано патогенетичну роль у розвитку ІХС у хворих на ревматизм хронічного імунозапального процесу та його тривалості, що призводять до порушення ліпідно-білкового обміну атерогенного характеру - збільшення вмісту ліпопротеїду (а) (ЛП (а)), загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів, холестерину дуже низької щільності та зниження холестерину високої щільності), розвитку аутоімунних процесів (збільшення вмісту антифосфоліпідних антитіл, оксидантного стресу (збільшення вмісту активних форм кисню та зниження активності антиоксидантного захисту). Показано, що в активній фазі ревматизму відбувається вірогідне посилення порушень ліпідного обміну атерогенного характеру, збільшення синтезу антифосфоліпідних антитіл, ЛП (а), активація вільнорадикального окиснення ліпідів, сприяючи прискореному розвиткові атеросклерозу та ІХС. Визначено прогностичну інформативність клініко-біохімічних показників та розроблено алгоритм прогнозу виникнення ІХС у хворих на ревматизм. На базі прогностичного підходу запропоновано метод визначення в конкретного хворого ведучих патогенетичних механізмів ІХС, що дає змогу клініцисту проводити індивідуально спрямовану профілактику або патогенетичну терапію ІХС.

  Скачати повний текст

Уперше за кінічними та експериментальними дослідженнями доведено роль порушень обміну NO в патогенезі системних захворювань сполучної тканини, залежність змін метаболітів NO, аргініну та циклічного гуанозинмонофосфату від віку хворих, тривалості, характеру перебігу, активності та стадії захворювання, гемодинамічних показників, функції нирок, тяжкості ураження суглобів, м'язів, лімфатичних вузлів, шкіри, нервової системи та внутрішніх органів. Визначено взаємозв'язки параметрів метаболізу NO з морфологічними змінами тимуса, селезінки й інших органів, доведено зв'язок з гормональними й імунними порушеннями (популяцією та функцією імуноцитів, показниками аутоімунітету, рівнем прозапальних цитокінів), пуриновим і електролітним обмінами, фізико-хімічним станом крові та сечі. Доведено доцільність використання стимуляторів синтезу NO в лікуванні системних захворювнь сполучної тканини, установлено клініко-лабораторні (біохімічні, імунологічні, імуноферментні, фізико-хімічні) чинники, що визначають ефективність терапевтичних заходів у випадку системного червоного вовчаку, системної склеродермії та ревматоїдного артриту.

  Скачати повний текст