Уперше експериментально встановлено, що від поєднання не шокогенних механічної травми та гострої крововтрати у кролів настає синдром взаємного обтяження та виникає смертельний шок. Визначено, що внутрішньовенні введення в ранньому періоді шоку налоксону, налорфіну не є ефективними, а тільки застосування даларгіну достовірно та суттєво збільшує тривалість життя піддослідних тварин. Виявлено, що аналогічне застосування цих препаратів у пізньому періоді шоку, як і сама реінфузія крові, не мають позитивного впливу. Показано, що внутрішньовенні введення налоксону, налорфіну чи даларгіну в пізньому періоді шоку, після попередньої реінфузії крові, достовірно та суттєво продовжують життя тварин. Доведено, що після усунення дефіциту об'єму циркулюючої крові реінфузією крові введення налаксону зменшує пригнічуючий вплив ендорфінів на серцево-судинну систему, проявляються агоністичні властивості налорфіну та відновлюється антистресовий, антигіпотоксичний і гіпобіотичний впливи даларгіну.

  Скачати повний текст

Проведено активне виявлення легких форм коагулопатій, дезагрегаційних тромбоцитопатій, хвороби Віллебранда та комбінованої патології системи гемостазу. Під час опрацювання 1 000 анкет було встановлено, що геморагічний синдром протягом життя реєструвався у 65,2 % респондентів. У більшості випадків геморагічний синдром у респондентів був представлений менорагіями, носовими кровотечами, кровоточивістю ясен, післяпологовими та післяопераційними кровотечами, кровотечами після екстракції зубів, кровотечами з поверхневих ран і тривалим їх незагоюванням. Під час вивчення кількості геморагічних симптомів на одного респондента було доведено, що три та більше симптоми було зареєстровано у 10,4 % осіб. Одержано нові наукові дані щодо причин виникнення та перебігу ювенільних і дисфункціональних маткових кровотеч, носових кровотеч, кровоточивості ясен, інтра- та післяопераційних кровотеч, кровотеч після екстракції зубів за легких форм коагулопатій і тромбоцитопатій. Виявлено особливості клінічного перебігу легких форм коагулопатій і тромбоцитопатій на фоні проведення неспецифічної та специфічної гемостатичної терапії. Визначено принципи диференційованої патогенетично обгрунтованої медикаментозної корекції кровотеч невстановленої етіології за ургентних умов у разі підозри на легкі форми гемостазіопатій.

  Скачати повний текст

Досліджено покращення результатів лікування пацієнтів з гострою крововтратою, ускладненою церебральною недостатністю та порушенням свідомості, у періопераційному періоді завдяки вдосконаленню інтенсивної терапії на підставі системного оцінювання кисневого балансу організму, змін іонного складу крові, метаболічних процесів і кисневого режиму головного мозку. Наведено клінічний матеріал, який базується на аналізі результатів обстеження та лікування 63-х пацієнтів з гострою крововтратою. Розроблено схему лікування, яка заснована на результатах оцінювання іонного та кисневого режиму головного мозку з метою покращання результатів лікування пацієнтів з гострою крововтратою III класу, ускладненою церебральною недостатністю, у періопераційному періоді. Встановлено спосіб оцінювання ефективності та прогнозування результатів лікування пацієнтів з гострою крововтратою.

  Скачати повний текст

Досліджено клінічні особливості легких та латентних форм коагулопатій та тромбоцитопатій (сезонність первинного звертання та проявів геморагічних симптомів, вік хворого на час появи першого геморагічного симптому, частоту виникнення геморагічних епізодів, види геморагічних ускладнень, ступені тяжкості геморагій, спадковість вказаних захворювань). Визначено особливості коагуляційних розладів та стан тромбоцитарної ланки гемостазу у пацієнтів з даними патологіями. На підставі одержаних результатів дослідження розроблено алгоритм клініко-лабораторного обстеження хворих на легкі та латентні форми коагулопатій та тромбоцитопатій.

  Скачати повний текст

За результатами дослідів встановлено, що внутрішньовенне введення налоксону або налорфіну в різні періоди геморагічного шоку прискорює загибель тварин. Зроблено висновок, що за умов гіпоксії проявляється тільки антагоністична активність препаратів у вигляді повної інактивації ендогенної опіоїдної системи, що позбавляє її захисних функцій. Налорфін, введений після реінфузії крові, проявляє агоністичну активність, а додаткова активація ендогенної опіоїдної системи сприяє використанню організмом біологічних резервів, що призводить до врятування частини тварин від загибелі або суттєвого продовження тривалості життя інших. Введення налоксону після реінфузії крові не впливає на наслідки геморагічного шоку.

  Скачати повний текст