Розглянуто проблеми діагностики та хірургічного лікування різних форм аномалії Ебштейна (АЕ) з використанням ехокардіографії, ангіокардіографії та рентгенографії. Досліджено клінічні, гемодинамічні і морфологічні особливості різних типів АЕ, наведено результати різних методів їх хірургічного лікування (протезування трикуспідального клапана, пластичних операцій на клапані, відновлення конфігурації правого шлуночка). Розроблено алгоритм діагностики та хірургічного лікування АЕ. На підставі вивчення симптоматики захворювання розроблено та впроваджено в клінічну практику комплексну систему діагностики аритмій з використанням електрофізіологічного дослідження, що дозволяє виявити пацієнтів із супутнім синдромом перезбудження та визначити показання до переривання додаткових провідних шляхів на доопераційному етапі. Проведено порівняльний аналіз безпосередніх та віддалених результатів хірургічного лікування у пацієнтів з АЕ та встановлено переваги пластичних операцій у порівнянні з протезуванням трикуспідального клапана.

  Скачати повний текст

З'ясовано, що недостатня експозиція є причиною технічних помилок і хірургічних ускладнень у разі операцій на мітральному клапані (МК). За допомогою геометричних критеріїв на трупах проведено порівняльну оцінку якості експозиції МК за умов використання різних оперативних доступів та виявлено значні переваги вехньо-септального доступу (ВСД). На підставі аналізу клінічного матеріалу вивчено переваги та обгрунтовано використання ВСД у випадках затрудненої експозиції МК, зокрема доведено ефективність ВСД у порівнянні з лівопередсердним і транссептальним доступами у разі повторних операцій на МК. Запропоновано хірургічну методику розширення оперативного доступу з метою покращення умови оперативного втручання у випадках затрудненої експозиції МК.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальну проблему підвищення ефективності діагностики та хірургічного лікування тотального аномального дренажу легеневих вен (TAPVC), розроблено й апробовано нові лікувальні підходи на до- та післяопераційному етапах. На підставі вивчення 90 послідовних випадків ізольованого TAPVC оптимізовано застосування різних діагностичних методик, а також лікувальну тактику на доопераційному етапі. Запропоновано новий спосіб хірургічної кореції, експериментально підтверджено її ефективність, зокрема, виявлено відсутність ускладнень, що виникають у разі застосування інших методик накладення анастомозу між лівим передсердям і колектором легеневих вен, та зниження летальності. Обгрунтовано рекомендації щодо впровадження нової методики хірургічної корекції у клінічну практику. Проаналізовано чинники до-, інтра- та післяопераційного періодів і визначено такі з них, що обумовлюють несприятливі результати лікування. На підставі аналізу великого масиву даних вперше детально оцінено правильність тактичних підходів щодо діагностики та лікування TAPVC. Оптимізовано протокол доопераційної підготовки пацієнтів з TAPVC й обгрунтовано показання до невідкладного проведення оперативних втручань. Вперше впроваджено у практику удосконалені методи ведення пацієнтів у післяопераційному періоді. Проаналізовано безпосередні та віддалені результати операцій, зроблено оцінювання ефективності хірургічних втручань і причин незадовільних результатів. Виявлено фактори ризику, що ускладнюють перебіг захворювання і погіршують результати хірургічного лікування TAPVC.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати хірургічного лікування хворих на мітральний стеноз (МС) методом черезшкірної балонної мітральної вальвулопластики (ЧБМВ). На підставі застосування клініко-ехокардіографічних показників визначено її ефективність у порівнянні з черезшлуночковою мітральною комісуротомією (ЧМК) на етапах багаторічного (до 5-ти років) спостереження. Показано, що в результаті проведення ЧБМВ і ЧМК у хворих на МС у ранньому післяопераційному періоді поряд з клінічним покращанням досягнуто збільшення мітрального отвору більш, ніж удвічі, та зниження трансвальвулярного градієнта діастолічного тиску (ТГДТ) більше, ніж на 50 %. У хворих на МС після ЧМК у ранньому післяопераційному періоді зафіксоване більш виражене збільшення площі мітрального отвору (S МО) та зниження ТГДТ у порівнянні з результатами ЧБМВ. Виявлено, що віддалений результат після ЧБМВ (через 5 років) є кращим - частота рестенозів була 12,5 % проти 18,1 % після ЧМК, аналогічною до даних показників була і динаміка морфофункціональних змін серця та клінічного стану хворих, за винятком розмірів лівого передсердя (ЛП), які не корелювали з S МО та ТГДТ. Доведено, що використання даних видів інвазивного лікування МС сприяє нормалізації та значному зниженню систолічного тиску у легеневій артерії навіть у разі вихідної легеневої гіпертензії (ЛГ) III ступеня. Експериментально доведено, що ЧБМВ є методом вибору в лікуванні навіть найбільш тяжких хворих на МС (V стадія вади). Встановлено, що застосування ЧБМВ як остаточного або підготовчого етапу для радикального втручання (протезування мітрального клапана) сприяє поліпшенню гемодинамічного та клінічного стану хворих на МС у 47,4 % випадків.

  Скачати повний текст

З метою поліпшення ефективності ультразвукової оцінки морфофункціональної перебудови міокарда у хворих з хронічною клапанною патологією серця розроблено комплекс показників, що дають можливість передбачати зворотність міокардіальних змін та оптимізувати вибір строків проведення хірургічної корекції вад. Проаналізовано результати ехокардіографічного обстеження 553-х хворих на клапанні вади серця на різних стадіях хвороби, до та після хірургічного лікування, з використанням сучасних методів діагностичного зображення. Розроблено критерії діагностики та оцінки зворотності міокардіальних змін внаслідок хронічного перевантаження на підставі вивчення динаміки ультрасонографічних показників з урахуванням поздовжньої кінетики шлуночків та їх діастолічної функції. Проведено доплерівське дослідження адаптаційнх змін коронарного кровоплину та виявлено його особливості для різних вад серця. Розроблено альтернативні методи неінвазивної ультразвукової діагностики легеневої гіпертензії. Здійснено порівняльне вивчення різних методик ехокардіографічного зображення, з урахуванням одержаних результатів оптимізовано процес розпізнавання морфологічних змін для окремих нозологічних одниць, які викликають розлади функціонування нативних і протезованих клапанів і призводять до клапанної кардіоміопатії.

  Скачати повний текст

Досліджено анатомію та клініко-гемодинамічні прояви ізольованої вродженої недостатності мітрального клапана (ВНМК) й особливостей її поєднань з іншими вродженими вадами серця. На підставі вивчення анатомічних варіантів дослідженої вади проведено систематизацію морфологічних змін МК за його вродженої недостатності, яка базується на визначенні відношення рівня систолічного змикання стулок до площини фіброзного кільця. Відповідно до кожного типу ВНМК визначено основні та додаткові зміни клапанного апарату, що обумовлюють його дисфункцію. На підставі аналізу великої кількості клінічного матеріалу розроблено оптимальний підхід до вибору методики клапанозберігаючої операції залежно від анатомічного варіанту вади. Відповідно до змін клапанного апарату, характерних для певного типу ВНМК, хірургічні прийоми корекції, що використовувались, також були розділені на основні та додаткові. Базуючись на результатах вивчення безпосередніх і віддалених результатів клапанозберігаючих операцій у разі ВНМК, здійснено оцінку ефективності хірургічного втручання та причин незадовільних результатів. Виявлено форми вади, що найбільш важко корегуються.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему анатомічних і гістологічних особливостей серця людини у випадку повної транспозиції магістральних судин і супутніх пороків, які утворюють сполучення. За допомогою сучасних морфологічних методів досліджено анатомічні особливості будови серця у разі повної транспозиції магістральних судин у пацієнтів різного віку, динаміку змін анатомічної будови стінок порожнин серця та гістологічних змін міокарда. Повна транспозиція магістральних судин у життєздатних дітей поєднується з іншими пороками серця з такою частотою (від загального числа спостережень): відкритий овальний отвір - 61,2 %; дефект міжпередсердної перегородки - 23,9 %; відкрита артеріальна протока - 23,9 %; дефект міжшлуночкової перегородки - 44,8 %; аномалії розвитку магістральних судин - 14,9 %; аномалії розвитку клапанів серця - 9 %. Анатомія серця у разі повної транспозиції магістральних судин визначається формою пороку. Виразність і поширеність гістологічних змін у міокарді (ушкодження кардіоміоцитів і кардіосклероз) залежать від наявності співусть та віку дитини, а співвідношення компенсаторно-пристосувальних та альтернативних процесів у міокарді визначає перебіг пороку та є провідним чинником у розвитку декомпенсації серця.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено використання мініінвазивних доступів (МІД) в кардіохірургії. Розроблено протокол порівняльної топографо-анатомічної оцінки різних МІД, базуючись на якому виявлено об'єктивні переваги та недоліки кожного з них, рекомендовано сфери їх оптимального використання. Визначено показання та протипоказання для використання правої передньобокової торакотомії (ППБТ) за корекції природженої вади серця, впроваджено цей МІД у клінічну практику. Обгрунтовано протокол проведення штучного кровообігу, оптимальної кардіопротекції, методи експозиції анатомічних структур, корекції вад і профілактики повітряної емболії за використання ППБТ.

  Скачати повний текст

Представлено комплекс заходів стосовно удосконалення діагностики та хірургічного лікування транспозиції магістральних артерій (ТМА), що базуються на застосуванні комплексної ЕхоКГ. Перевагою даного методу є його точність у порівнянні з агресивними методами, безпека практичності та можливість багатокритеріального повторення. Детально розроблено програму ехокардіографічного обстеження у разі ТМА. Уперше проведено комплексну оцінку ЕхоКГ-показників функціонального стану серця у ранньому та віддаленому післяопераційних періодах після радикальної анатомічної корекції вади. Проаналізовано функцію лівого та правого шлуночків серця, стан клапанів серця та магістральних артерій, а також співвідношення їх діаметрів у доопераційному періоді, у найближчі та віддалені строки. Оцінено анатомію відходження коронарних артерій. Досліджено зростання та розвиток магістральних артерій і співвідношення їх діаметрів, зростання та розвиток даних артерій у місцях анастомозів і розвиток гирл коронарних артерій у віддаленому періоді після анатомічної корекції ТМА. Показано негативний вплив пізніх термінів виконання цієї корекції на перебіг раннього післопераційного періоду і нівеляцію виявлених негативних наслідків у віддаленому періоді після операції. Уперше досліджено фізичний розвиток дітей, що перенесли анатомічну корекцію ТМА, у порівнянні з популяцію здорових ровесників з застосуванням методу "центилі".

  Скачати повний текст

Уперше в Україні досліджено ефективність кардіоплегічних розчинів різного складу та механізму дії, а також методів захисту міокарда (ЗМ) у дітей, що застосовуються у разі хірургічного лікування вроджених вад серця (ВВС) з використанням штучного кровообігу. Розроблено та впроваджено до практики новий підхід щодо профілактики реперфузійних ушкоджень міокарду після відновлення кровообігу, який передбачає профілактику "кільцевого парадокса" і гіпероксичного ушкодження міокардіоцитів. Розроблено практичні рекомендації стосовно вибору кристалоїдних кардіологічних розчинів для ЗМ від гіпоксії залежно від планованого часу перетискування аорти у разі радикальної корекції ВВС. Модифіковано методику застосування існуючих кардіоплегічних розчинів, що застосовуються у практиці для корекції ВВС. Відзначено, що розвинуті положення щодо методики застосування кристалоїдних киснево-утримувальних кардіоплегічних розчинів зі зниженим вмістом кальцію та модифікованої методики профілактики реперфузійних ушкоджень міокарда сприяли зниженню частоти розвитку післяопераційної гострої серцевої недостатності за тривалого часу перетискування аорти з 86 % до 67 %.

  Скачати повний текст

Вивчено питання патоморфології та патофізіології корегованої транспозиції магістральних судин серця (КТМС). Базуючись на результатах комплексного дослідження, з використанням значного клінічного матеріалу розроблено методи діагностики та варіанти хірургічної корекції супутніх вад у хворих з КТМС. Виявлено зниження функціональної здатності правого шлуночка морфологічно як системного шлуночка за природного перебігу неускладненої форми КТМС та у віддаленому післяопераційному періоді. Запропоновано та впроваджено новий метод профілактики та корекції недостатності лівого антріовентрикулярного клапана у разі КТМС. Удосконалено метод оптимальної корекції різних варіантів стенозу легеневої артерії, що дало змогу знизити рівень госпітальної летальності. Детально проаналізовано безпосередні та віддалені результати "класичного підходу" за хірургічного лікування КТМС, причини госпітальної летальності, несприятливі віддалені результати операцій та виявлені чинники ризику, що знижують виживання пацієнтів даної групи. Проведено обгрунтування методу вибору "анатомічної корекції" за хірургічного лікування комплексу вроджених вад у разі КТМС.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми хірургічного лікування вроджених вад серця (ВВС), які супроводжуються порушенням анатомічного взаємозв'язку венозного шлуночка серця (ВШС) та легеневої артерії. Вивчено анатомо-гемодинамічні особливості таких ВВС. Розроблено та удосконалено протези легеневого стовбура (ЛС) (кондуїти), здатні тривалий час зберігати свої вихідні властивості. З'ясовано, що протезування ЛС доцільне для створення єдиного або паралельного тракту відтоку з ВШС і є ефективним методом хірургічного лікування складних ВВС. Розроблено та впроваджено до клінічної практики нові конструкції протезів ЛС. Удосконалено хірургічну техніку імплантації та реімплантації кондуїтів. Здійснено порівняльну оцінку функції різних протезів у віддаленому періоді. Вивчено безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування різних ВВС залежно від типу кондуїта та форми вродженої вади. Доведено, що до матеріалів для протезування ЛС, які можуть забезпечити певну тривалість функціонування кондуїта (не менше 10 - 12-ти років) належать аутоперикард і легеневий гомографт.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему хірургічного лікування поєднаних мітрально-аортальних вад серця. Проведено обстеження 1 297 пацієнтів, прооперованих в Інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосовано АМН України. Визначено етіологічні чинники поєднаних мітрально-аортальних вад серця, вивчено природний перебіг захворювання. Здійснено систематизацію пацієнтів на 9 груп, у клініку впроваджено найінформативніші методи діагностики, розроблено показання щодо застосування різних методів корекції поєднаних мітрально-аортальних вад серця, визначено особливості їх хірургічного лікування. Розроблено методики профілактики виникнення серцевої недостатності та гострого інфаркту міокарда за рахунок оптимізованого захисту міокарда та ведення реперфузійного періоду. Запропоновано методики уникнення газової емболії та субдуральних гематом. Визначено можливості збереження клапанного апарата мітрального клапана за його протезування. Розроблено методику оптимального підбору розмірів протезів залежно від розміру лівого шлуночка та поверхні тіла, розроблено номограму. Обгрунтовано можливість виконання клапанозберігаючих операцій у хворих з поєднаними мітрально-аортальними вадами. Доведено можливість оптимального використання двостулкових протезів. Визначено безпосередні та віддалені результати операцій.

  Скачати повний текст

Вивчено анатомо-гемодинамічні та клінічні особливості аномалій серця з функціонально єдиним шлуночком і наведено системи хірургічного лікування хворих з даною патологією. Розроблено програму діагностичного обстеження хворих з аномаліями серця з функціонально єдиним шлуночком і оптимізовано хірургічну стратегію залежно від анатомічних і клінічно-гемодинамічних особливостей вади. Удосконалено техніку виконання фенестрованого повного кавапульмонального сполучення. Запропоновано методику "півторашлуночкової корекції" синдрому гіпоплазії правого шлуночка і нову модифікацію передсердно-легеневого сполучення в комбінації з двонаправленим кавапульмональним анастомозом. Розглянуто комплексний підхід до хірургічного лікування одношлуночкового серця. Проаналізовано причини летальних наслідків і ускладнень після цих втручань.

  Скачати повний текст

Увагу приділено анатомії та клініко-гемодинамічним проявам, діагностиці та лікуванню подвійного відходження магістральних судин (ПВМС) від правого шлуночку (ПШ) серця тетрадного типу. Досліджено особливості клінічної картини та діагностичні критерії вади у порівнянні з "суміжною вадою" - тетрадою Фалло. Розроблено методику діагностики за допомогою ехокардіографії, що дозволяє на доопераційному етапі встановити точний діагноз. Вивчено проти- та показання до різних методів хірургічного лікування (ХЛ) ПВМС від ПШ тетрадного типу (радикальної корекції, двостадійного лікування, паліативних операцій), з урахуванням особливостей анатомії лівого шлуночка, стан легеневого судинного русла, геодинаміки. На значному клінічному матеріалі (234-х пацієнтів) проаналізовано безпосередні та віддалені результати ХЛ ПВМС тетрадного типу, причини шпитальної летальності та несприятливих результатів у віддаленому післяопераційному періоді. Зроблено висновок, що одностадійна тактика ХЛ даної патології характеризується кращими результатами у ранньому післяопераційному та віддаленому періодах, а найбільш оптимальним періодом її виконання є вік від 1-го до 3-х років.

  Скачати повний текст

Вивчено анатомо-гемодинамічні та клінічні особливості тетради Фалло (ТФ), розроблено системи хірургічного лікування хворих з цією патологією за одно- та двоетапного варіантів. Показання до операції у разі ТФ мають абсолютний характер, тому під час вибору тактики лікування мова йде про оптимальний термін хірургічного втручання та етапність лікування. Виявлено, що оптимальний термін функціонування анастомозу між двома етапами радикальної корекції ТФ (РКТФ) становить не більше ста днів, а тривалість функціонування анастомозу з використанням штучного протеза обмежена в часі, тому що не сприяє прогресивному зростанню кінцево-діастолічного індексу лівого шлуночка (КДІ ЛШ) у віддаленому періоді. Запропоновано метод контрольованого аорто-легеневого анастомозу для адаптації ЛШ, який дає можливість виконати РКТФ в один шпитальний період і практично знімає проблему ускладнень, що виникають за його тривалої персистенції. Показано значну перевагу закриття міжшлуночкового дефекту та інфундибулярної резекції доступом через праве передсердя або через легеневу артерію (ЛА), що дозволяє зменшити частоту виникнення гострої серцевої недостатності у найближчому і віддаленому післяопераційному періоді. Вивчено безпосередні та віддалені результати повної корекції ТФ. Виявлено зворотну пропорційну залежність між фракцією викиду правого шлуночка (ФВ ПШ) і ступенем збільшення порожнини ПШ, що виражалося в зниженні його ФВ у пацієнтів після РКТФ із недостатністю клапана ЛА, у відстроченому післяопераційному періоді. Проаналізовано причини летальних наслідків після одно- та двоетапної корекції вади.

  Скачати повний текст

Уперше на підставі комплексного обстеження проведено оцінку клініко-функціонального стану хворих на певних етапах хірургічного лікування та спостереження у віддаленому післяопераційному періоді у дорослих хворих з тетрадою Фалло (ТФ). Установлено наявність позитивного клінічного та функціонального результатів, одержаних внаслідок анатомічної корекції вади у дорослих. Виявлено, що патологічні зміни мікроструктури міокарда, адаптивні механізми (розвиток колатерального кровообігу, політермія), вторинна патологія серця (аортальна недостатність, гіпертрофія правового шлуночка) та інших органів (печінки, нирок, мозку) у дорослих пацієнтів супроводжуються підвищенням госпітальної летальності, збільшенням частоти післяопераційних ускладнень, підвищенням частоти порушень серцевого ритму та раптової смерті у віддаленому періоді. Відзначено, що толерантність до фізичних навантажень, працездатність і якість життя у віддаленому після втручання періоді у дорослих знижені у порівнянні з хворими, оперованими у дитинстві. Визначено закономірності вікового ремоделювання міокарда правого шлуночка у дорослих хворих на ТФ. Виявлено фактори ризику, що ускладнюють перебіг післяопераційного періоду та погіршують результати хірургічного лікування ТФ у ранньому та віддаленому періоді спостереження.

  Скачати повний текст