Досліджено покращання результатів лікування хворих з післяопіковими стриктурами стравохідно-шлункового переходу на підставі комплексної клінічної розробки, індивідуальної тактики лікування з урахуванням власних розробок. Виявлено, що вібраційне бужування, окрім механічного розширення стриктури, посилює регіонарний кровотік і покращує трофіку ушкоджених тканин стравоходу. Роль гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у формуванні післяопікових стриктур стравохідно-шлункового переходу свідчить, що зміни, які відбуваються в клітинах на рівні субмікроскопічних є зворотними з використанням вібраційного бужування. Представлено ефективність методики вібраційного бужування стравохідно-шлункового переходу з розташуванням джерела вібрації в дистальному відділі пристрою, що дозволяє покращити результати лікування з 74,8 % до 92,4 %.

  Скачати повний текст

Досліджено питання вдосконалення діагностики, тактики та методики хірургічного лікування пацієнтів з високими опіковими та протяжними доброякісними рубцевими стриктурами стравоходу та глотково-стравохідного переходу. Проведено лікування 85-ти хворих з використанням розроблених діагностичних способів, передопераційної підготовки, яким виконано субтотальну (58-ми пацієнтам) і тотальну (27-ми пацієнтам) колоезофагопластики. Вивчено виникаючі причинно-наслідкові зв'язки та морфофункціонально зв'язані стани в асоційованій системі природний - штучний стравохід, їх безпосередній вплив на розвиток післяопераційних ускладнень і невдач, функціонально-реабілітаційні показники езофагопластики. Розроблено діагностичні й оперативно-тактичні алгоритми курації хворих. Визначено прогностично значущі фактори щодо одержання певних результатів реконструктивно-пластичних операцій. Післяопераційна летальність становила 5,88 %. Розглянуто результати лікування, одержані внаслідок спостережень хворих протягом 5-ти та 15-ти років після проведення операції відповідно у 59-ти (69,5 %) пацієнтів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано найближчі та віддалені результати хірургічного втручання, доведено, що лапароскопічна фундоплікація є високоефективним методом лікування гастроезофагеально рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Вперше одержано дані про частоту інтра- та післяопераційних специфічних ускладнень, які виникають в результаті застосування різних методик фундоплікації. Доведено, що лапароскопічна фундоплікація дозволяє знизити кількість ускладнень у порівнянні з лапаротомною фундоплікацією у 1,5 рази, та у 1,8 рази у порівнянні з торакотомною фундоплікацією. Вперше для вивчення віддалених результатів антирефлюксних операцій застосовано комплекс сучасних високоінформативних методів, що дозволяє об'єктивно виявити переваги та недоліки традиційних методів оперативного втручання. Вперше виявлено чинники, що призводять до рецидиву ГЕРХ або ускладнень фундоплікації. Розроблено новий метод лапароскопічної фундоплікації.

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження та лікування 122-х пацієнтів з ахалазією кардії (АК). Показано, що діагностика патології саме на ранніх стадіях зумовлює позитивні безпосередні та віддалені наслідки лікування. Розглянуто схему обстеження хворого щодо наявності дисфагічного синдрому, що включає вперше впроваджену соно-діагностику, допомагає вчасно діагностувати АК та диференціювати її зі злоякісними ураженнями стравохідно-шлункового переходу. Оцінено безпосередні та віддалені (до 11-ти років) наслідки лікування АК, проаналізовано причини ускладнень і рецидивів захворювання. Зазначено, що розроблена методика кардіодилатацій дозволяє ефективно та безпечно проводити хірургічну корекцію АК на I - III стадіях захворювання з позитивним ефектом на момент виписки в понад 80 % випадків та в понад 70 % - у віддалений час з чітким економічним підгрунтям. Стало можливим відновлення пасажу їжі в комплексі передопераційної підготовки у хворих з IV стадією АК та в разі післяопераційних стриктур кардії. Аналіз результатів оперативного лікування АК засвідчив переваги абдомінального доступу операції Геллера з передньою неповною фундоплікацією. Використання розробленої методики інтраопераційної внутрішньопорожнинної трансілюмінації для виконання адекватної за глибиною та довжиною езофагокардіоміотомії сприяє уникненню інтраопераційних труднощів та ускладнень, особливо у разі повторних хірургічних втручань.

  Скачати повний текст

Встановлено залежність ефективності лікувальних заходів від величини прогностичного індексу пацієнтів. З'ясовано, що метод ЕС + ВККТ ефективніший, ніж ендоскопічне лікування, пломбування та ЕС. Зазначено, що його застосуання знижує ризик виникнення повторних кровотеч, нормалізує показники зсідання крові та функціонального стану печінки. На підставі порівняння віддалених результатів у хворих, які перенесли кровотечу з варикозно розширених вен стравоходу встановлено певну редукцію рецидиву кровотеч після ендоскопічної облітерації розширених вен.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання діагностики та лікування проникаючих ушкоджень стравоходу та їх ускладнень. Описано семіотику проникаючих ушкоджень стравоходу, встановлено причини можливих діагностичних помилок. Проведено порівняльний аналіз діагностичної цінності ендоскопічних і променевих методів. Розроблено діагностичний алгоритм. Вивчено гістологічні зміни стінки стравоходу залежно від етіології його ушкоджень. Систематизовано підходи щодо вибору консервативного й оперативного лікування, доступу й обсягу хірургічного втручання. Обгрунтовано клінічне значення ушивання дефекту стравоходу незалежно від часового чинника. Показано особливості передопераційної підготовки та післяопераційного ведення хворих, запропоновано нові способи лікування. Встановлено, що застосування диференційованого підходу щодо діагностики та лікування проникаючих ушкоджень стравоходу та їх ускладнень сприяє зниженню летальності у 2,9 рази, з 62,9 % у групі порівняння до 21,9 % в основній групі.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості лікування хворих з післяопіковими стриктурами стравоходу шляхом удосконалення методів консервативного лікування, дилатаційної терапії та реконструктивно-відновних операцій. Розроблено нову експериментальну модель хімічного опіку стравоходу, що дає уявлення про перебіг післяопікових стриктур під впливом нових методів місцевої консервативної терапії з використанням Тіофосфаміду, кріовпливу або НВЧ-випромінювання. Запропоновано нову класифікацію хімічних опіків стравоходу та їх наслідків й алгоритм комплексного лікування з використанням нових удосконалених пристроїв та методик місцевої консервативної та дилатаційної терапії на кожному етапі лікування хворих. Впроваджено нові методи оперативних втручань з використанням відеоторакоскопічних технологій та двохетапних операцій, що дозволило знизити частоту неспроможності езофагоанастомозу та післяопераційну летальність з 12 % до 5,9 %, а також підвищити показники якості життя. Впровадження запропонованого алгоритму дозволило знизити частоту незадовільних результатів лікування післяопікових стриктур стравоходу III ступеня на 11,3 %, IV ступеня - на 16,7 %.

  Скачати повний текст

Розроблено комплексну індивідуалізовану лікувальну тактику у хворих на післяопікову стриктуру стравоходу (ПОСС). На підставі аналізу клінічного матеріалу показано, що у разі ПОСС відбуваються порушення білкового та водно-електролітного обміну, які більш значні у випадку вищого ступеня звуження стравоходу. Головною метою лікування є відновлення харчування хворого, а основним напрямком ендохірургії - стабільне розширення стриктури до відповідного розміру, що дозволить це зробити повноцінно. Для проведення лікування запропоновано використання відомих методів (вібраційного бужування, реконструктивної пластики стравоходу), а також удосконалено та розроблено нові (балонної дилатації, пролонгованої балонної дилатації, ендопротезування). На підставі аналізу особливостей і недоліків кожного з методів, визначення чітких показань для кожного з них, розроблено індивідуалізований алгоритм комплексного лікування хворих на ПОСС.

  Скачати повний текст

Вирішено проблему діагностування та лікування хворих на гастроезофагеальну рефлюсну хворобу (ГЕРХ). З використанням результатів проведеного топографо-анатомічного дослідження розроблено спосіб корекції ГЕРХ і грижі стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) за рахунок пластики змодельованим полімерним імплантатом і проведення інвагінаційної езофагогастроплікації. Ефективність розробленої експериментальної моделі гастроезофагеального рефлюкса доведено на підставі визначених гістологічних і біохімічних ознак рефлюкс-езофагіту. Експериментальне використання розробленого комплексного способу корекції ГЕРХ дозволило ефективно усунути шлунково-травохідний рефлюкс, що доведено на підставі результатів гістопатологічного та біохімічного дослідження біоптатів стравохідно-шлункового переходу. За результатами ретроспективного аналізу розроблено діагностично-лікувальний алгоритм, використання якого дозволяє систематизувати основні та позастравохідні прояви захворювання, визначити найбільш повну діагностичну програму й здійснити вибір оптимальної лікувальної тактики. Наведено результати обстеження та лікування 305-ти хворих на ГЕРХ. За результатами лікування першої групи хворих проведено порівняльний аналіз ефективності різних методів лікування та вивчено постфундоплікаційні ускладнення. У другій групі хворих проведено клінічне застосування розробленого способу інвагінаційної езофагогастроплікації з пластикою ГСОД змодельованим полімерним імплантатом, що дозволило уникнути типових постфундоплікаційних ускладнень та зменшити тривалість госпіталізації.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему підвищення ефективності діагностики та лікування хворих з поєднаними захворюваннями трахеї та стравоходу непухлинної етіології та трахео-стравохідними пошкодженнями. Проведено обстеження та лікування 50-ти хворих з рубцевими стенозами трахеї і залученням до процесу стінки стравоходу, трахео-стравохідними норицями, поєднаними трахео-стравохідними пошкодженнями. Визначено ефективність різних методів діагностики, показано переваги та недоліки кожного з них. Обгрунтовано, що в лікуванні хворих з трахео-стравохідними захворюваннями та пошкодженнями необідно надавати перевагу одномоментному хірургічному пластичному органозберігальному втручанню, спрямованому на відновлення фізіологічної функції відповідних органів. З'ясовано, що паліативні втручання, такі як трахеостома та гастростома, необхідно виконувати лише у виключних випадках, якщо нема можливості проведення радикального втручання. Показано недоліки, ускладнення та складність наступного радикального лікування після таких видів втручань. У разі поєднання стенозу трахеї з трахео-стравохідною норицею для одномоментної ліквідації патології цих органів як операцію вибору запрпоновано резекцію рубцево зміненої ділянки трахеї з пластикою дефекту стравоходу клаптями з мембрани трахеї.

  Скачати повний текст

Досліджено питання вдосконаленння консервативного та хірургічного лікування рубцевого стенозу стравоходу. Проліковано 292 хворих, серед яких у 62-х було виявлено наявність стенозу стравоходу та шлунка, у 14-ти - гортаноглотки та стравоходу, у 40-ка - перфорацію (стравоходу - у 39-ти, шлунка - у одного), 23 пацієнти були госпіталізовані зі свищами стравоходу, 3 - з малігнізацєю рубцевого стенозу стравоходу. В результаті консервативного лікування 201-го пацієнта з рубцевим стенозом стравоходу за вдосконаленою методикою одержано позитивний результат у 156-ти (77,6 %). За коротких стенозів бужування було ефективним у 86,6 % хворих, протяжних - у 75,2 %, тотальних і субтотальних - у 65 %. З використанням нових варіантів реконструкції проведено різні відновні операції на стравоході 121-му (41,4 %) пацієнту. Відзначено, що застосування нових варіантів езофагопластики дозволяють максимально зберегти незміненим стравохід та хорошу функцію реконструйованого сегмента. Післяопераційна смертність становила 0,83 %.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування ахалазії стравоходу , яке передбачає використання вдосконалених малоінвазивних методів лікування - лапароскопічної кардіоміотомії за Геллером та балонної дилатації, доведено їх переваги та розроблено показання до їх використання. Проаналізовано віддалені результати лікування 15-ти хворих на ахалазію стравоходу різних стадій. На підставі порівняння результатів лапароскопічної та трансторакальної кардіоміотомії доведено, що лапароскопічна кардіоміотомія характеризується меншою частотою рецидивів, гастроезафагеального рефлюксу та післяопераційних ускладнень і тому її доцільно застосовувати в II, III, IV стадіях захворювання. Використання вдосконалених методик лапароскопічної кардіоміотомії дозволяє уникнути інтраопераційної перфорації та післяопераційної неспроможності слизової оболонки стравоходу. Розроблено показання до використання фундоплікації за лапароскопічної кардіоміотомії, що дозволило зменшити частоту рецидивів. Доведено, що балонна дилатація є методом вибору у лікуванні I стадії ахалазії стравоходу.

  Скачати повний текст

Вивчено механізми розвитку стравохідно-шлункових кровотеч, зокрема, синдром Маллорі - Вейсса та механізми адаптації печінки та слизової оболонки кардіального відділу шлунка до дифузних захворювань печінки і портальної гіпертензії з використанням патофізіологічних, гістологічних, біохімічних, інструментальних, клініко-лабораторних методів дослідження. Установлено, що моделювання портальної гіпертензії супроводжується перебудовою печінки за типом хронічного дифузного захворювання з розвитком деструктивних, регенераторних процесів і появою фіброзу, за цього підключаються патофізіологічні механізми ендогенізації патологічного процесу, які мають різний ступінь виразності та залежать від виду експерименту. Виявлено, що печінкова патологія у сполученні з портальною гіпертензією є причиною деструктивних процесів у слизовій оболонці кардіального відділу шлунка, розвивається портальна гастропатія. За цих умов вміст загальної води, експозиційна динаміка сорбції нейтрального червоного у тканині печінки й активність каталази крові підвищені. Гострі стравохідно-шлункові кровотечі зумовлені механізмами саногенної або патогенної адаптації печінки та слизової оболонки кардіального відділу шлунка до дифузних захворювань печінки і портальної гіпертензії. Запропоновано спосіб кількісного визначення функціонального резерву печінки за даними ультразвукової доплерометрії для прогнозування можливого результату розвитку процесу та вибору тактики лікування хворого. Розроблено методику визначення ультразвукової анатомії щура для здійснення експериментальних досліджень. Кількісно проаналізовано морфофункціональні показники печінкової патології з супутньою портальною гіпертензією, що дозволяє прогнозувати зміни у слизовій оболонці шлунка на різних стадіях розвитку процесу.

  Скачати повний текст

Установлено, що електрофізіологічні характеристики тонкокишкового трансплантата змінюються відповідно до морфологічних перетворень у його тканинних структурах, зберігаючи всі закономірності їх розвитку та зворотної динаміки, якщо така має місце. Визначено, що розвиток морфофункціональних перетворень у стінці трансплантата можна прогнозувати, грунтуючись на відмінності цифрових показників електроентерографії та імпедансометрії від вихідних даних тонкої кишки, з якої його сформували. Морфофункціонально обгрунтовано, що для запобігання розвитку ішемічного некрозу орального кінця трансплантата та неспроможності стравохідно-кишкового анастомозу в есперименті припустиме пересічення не більш двох пар брижових артерій та вен.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему діагностики та хірургічної корекції замикальних механізмів кардії у разі гастроезофагальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Узагальнено результати обстеження та хірургічного лікування 212-ти хворих на ГЕРХ, зокрема 7 лапароскопічних операцій з приводу ГЕРХ. Показано, що у пацієнтів з базальною гіпотонією нижнього стравохідного сфінктера (НСС) суттєво вищий ризик розвитку уражень слизової стравоходу внаслідок підвищення часу рефлюксу, а гіпотонія НСС у разі гриж стравохідного отвору діафрагми обумовлена дислокацією елементів НСС. Розроблено методику реєстрації електричної та моторної активності НСС, яка дозволяє кількісно оцінити вплив його елементів на підтримку базального тонусу та прояв функціональних реакцій. Здійснено хірургічну корекцію ГЕРХ за допомогою традиційних і модифікованих методик, що дозволяє збільшити кількість відмінних результатів на 16 %. Показано можливість зменшення вірогідності розвитку недостатності та гіперфункції кардії завдяки використанню функціонально активного замикального апарату ремодульованої кардії. Розроблено диференційований підхід щодо вибору методики оперативної корекції, в результаті застосування якого збільшено кількість відмінних результатів на 15,5 %. У разі поєднання ГЕРХ з виразковою хворобою обгрунтовано доцільність використання органозберігаючих операцій з селективною проксимальною ваготомією та виконання корекції кардії за допомогою модифікованих методик. Продемонстровано, що лапароскопічні операції дозволяють зменшити терміни лікування, покращати якість життя пацієнтів у післяопераційний період і здійснювати оперативну корекцію на ранніх стадіях захворювання.

  Скачати повний текст

За даними клінічних досліджень вивчено частоту виникнення неспроможності швів анастомозів на шиї за різних видів езофагопластики. Проведено порівняльне оцінювання різних способів формування стравохідно-органних анастомозів за езофагопластики. Вивчено особливості мікроциркуляції стінки стравоходу та визначено щільність кровоносних судин в 1 мм кв. незміненого стравоходу. Досліджено частоту виникнення неспроможності швів анастомозів на шиї за різних видів езофагопластики. Вперше у хворих з післяопіковою рубцевою стриктурою стравоходу, у разі виконання езофагопластики, стравохідно-органний анастомоз сформовано з використанням циркулярного зшивального апарату. Вивчено морфологічні зміни, які відбуваються в ділянці стравохідно-органного анастомозу, сформованого з використанням поліглактинової нитки або циркулярного зшивального апарату, у хворих з післяопіковими рубцевими стриктурами стравоходу. Вперше за езофагопластики для зміцнення шва стравохідного анастомозу застосовано колагенові пластини, проаналізовано частоту виникнення неспроможності швів. Проведено бактеріальне дослідження мікрофлори ротоглотки та визначено її чутливість до сучасних антисептиків.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання діагностики, тактики та методики хірургічного лікування пацієнтів з рефлюксною хворобою стравоходу усіх стадій. Проліковано 706 хворих з використанням розроблених передопераційної підготовки, антирефлюксних та езофагопластичних операцій. Вивчено патогенез нетипових та ускладнених форм захворювання, наслідки неадекватних антирефлюксних втручань. Розроблено діагностичні та тактичні алгоритми, визначено прогностично значимі фактори щодо одержання певних результатів оперативного лікування. Зазначено, що післяопераційна летальність становила 1,3 %.

  Скачати повний текст

Містяться результати вивчення, діагностики, клініки, морфології, хірургічного і консервативного лікування, а також профілактики хвороб штучного товстокишкового стравоходу (ШТС). Досліджено 168 хворих із рубцевим стенозом стравоходу внаслідок хімічного опіку. Хвороби штучного товстокишкового стравоходу залишаються однією з найменш вивчених проблем відновної хірургії стравоходу, у зв'язку з чим проведене вивчення морфологічних змін у ШТС у різні терміни після езофагопластики (ЕП), функціональних порушень ШТС при різноманітних видах патології останнього. Вивчена динаміка pH шлунка і ШТС у різні терміни після ЕП, а також її вплив на виникнення хвороб ШТС. Запропоновані і впроваджені засоби хірургічного і консервативного лікування хвороб ШТС. Запропоновані засоби формування антирефлюксних анастомозів між шлунком і товстокишковим аутотрансплантатом дозволили знизити частоту виникнення рефлюкс-езофагіту ШТС у 3 рази, а також зменшити кількість хвороб ШТС, в основі яких лежить рефлюкс умісту шлунка в ШТС, знизити число аспіраційних ускладнень після товстокишкової езофагопластики (ТЕП). Визначено показання, обсяг і терміни виконання хірургічних втручань при хворобах ШТС, показання для консервативного лікування хвороб останнього. Хвороби ШТС систематизовані за клініко-морфологічними критеріями хвороб ШТС. Результати досліджень впроваджені в практику, що дозволило скоротити терміни медичної і соціальної реабілітації хворих із рубцевим стенозом стравоходу внаслідок хімічного опіку з 7,5 до 4 місяців, зменшити летальність після ТЕП у 1,5 рази.

  Скачати повний текст

Наведено результати лікування 83-х хворих на ахалазію стравоходу. Пацієнтам основної групи проводили корекцію ахалазії стравоходу з використанням модифікованої методики, пацієнтам контрольної групи виконувались традиційні операції: езофагокардіоміотомія за Геллером з езофагокардіоміопластикою за Дором і операція Готтштейна-Шалімова. Розроблений спосіб доопераційної біопсії м'язового шару стравоходу дозволив оцінити морфологічні зміни за різних стадій ахалазії стравоходу, пов'язати розвиток фіброзу з прогресуванням стадії ахалазії та розвитком порушень перистальтичної функції стравоходу. Запропонований варіант хірургічної корекції дозволив зменшити число хворих з симптомами рефлюксу після операції у порівнянні з традиційною методикою. Модифікована методика езофагокардіоміопластики дозволяє покращити антирефлюксну функцію, що створює більш високий тиск у зоні нижнього стравохідного сфінктера (НСС), і водночас, зберігає функціональну активність стравоходу за рахунок її більшої здатності до релаксації у порівнянні з традиційною методикою за Дором. Використання лапароскопічних технологій дозволило зменшити час перебування в палаті інтенсивної терапії та терміни госпіталізації, прискорити час реабілітації хворих.

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження та лікування 139-ти хворих на ахалазію кардії (АК), а саме: 15-ти - з I стадією хвороби, 40-ка - II стадією, 55-ти - з III стадією, 29-ти - з IV стадією. На підставі аналізу клінічного матеріалу показано, що АК у всіх випадках розвивається внаслідок порушень прохідності стравоходу. Виявлено динаміку наростання порушень внутрішньоклітинної біоенергетики, зниження синтетичної та репаративної функції цих клітин, переходу в стадію дистрофічного процесу та подальшої деструкції. Порушення білкового обміну, особливо білків гострої фази, у хворих на АК були виявлені в III - IV стадіях і пов'язані з вторинним запальним процесом у стравоході. Головною метою лікування є відновлення харчування хворого з використанням відомих (кардіодилатації, езофагокардіопластики) та розроблених нових методів (пневмокардіодилатації з електростимуляцією, езофагокардіоміотомії з розширювальною антирефлюксною езофагокардіофундопластикою). На підставі аналізу особливостей і недоліків кожного з методів, визначення чітких показань для кожного з них розроблено індивідуалізований алгоритм комплексного лікування хворих з АК. Відзначено, що оперативне лікування "пізніх" стадій АК доцільно виконувати лапаротомним доступом, шляхом езофагокардіоміотомії з розширювальною антирефлюксною езофагокардіофундопластикою за розробленою методикою, що дозволяє знизити кількість ускладнень з 9,5 % до 2,6 %, а кількість рецидивів - з 15,9 % до 5,3 %.

  Скачати повний текст