Розглянуто питання діагностики та лікування хворих на гострий панкреатит і гострий перитоніт. Уточнено деякі аспекти розладу інтралюмінального гомеостазу товстої кишки та запропоновано нові методи його екоімунної корекції. З'ясовано частоту та особливості прояву ентеральної недостатності та її кореляцію з гнійно-септичними ускладненнями. Представлено характеристику інтралюмінального гомеостазу товстої кишки та встановлено найтиповіші зміни його основних компонентів, зокрема товстокишкового біоценозу, внутрішньочеревного тиску, ультраструктурної організації слизової оболонки товстокишкової стінки. На основі результатів вимірювання внутрішньочеревного тиску обгрунтовано об'єктивні класифікаційні та прогностичні критерії досліджуваної патології.

  Скачати повний текст

Встановлено оптимальні строки початку ентерального харчування у хворих з різною тяжкістю перебігу раннього післяопераційного періоду (РПП) після операцій з приводу гострої шлунково-кишкової кровотечі (ГШКК) і перитоніту на підставі дослідження функції всмоктування та біоелектричної активності (БЕА) тонкої кишки; аналізу стану білкового та ліпідного обмінів за даних умов. Проведено комплексне вивчення й оцінювання порушень всмоктувальної функції та БЕА тонкої кишки за різної тяжкості перебігу РПП у хворих з даною патологією. Визначено відділи тонкої кишки з найбільш значним пригніченням всмоктування, характер його змін протягом перших трьох діб після операцій. Досліджено вираженість порушень БЕА тонкої кишки у перші 5 діб і клініко-функціональні паралелі їх відновлення. Виявлено зв'язок між показниками БЕА тонкої кишки, глибиною моторно-евакуаторної дисфункції шлункового-кишкового тракту та тяжкістю перебігу РПП. Наведено динаміку та характер змін білкового та ліпідного обміну за даних патологічних умов. Запропоновано оптимальні строки початку ентерального харчування пероральним або зондовим методом у РПП у хворих, оперованих з приводу ГШКК та перитоніту.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням профілактики та лікування ранніх післяопераційних ускладнень гнійно-запального характеру та стійких парезів кишечника в абдомінальній хірургії. На підставі багаточисельних експериментальних досліджень проведено мікробіологічне, патофізіологічне обгрунтування позитивної дії електричного поля постійного струму (ЕППС), вивчена закономірність депонування патогенетично обгрунтованих лікарських засобів в перифокальних тканинах вогнища запалення під впливом ЕППС різної густини. На основі експериментальних даних розроблено та впроваджено в практику нові методи профілактики та лікування гнійно-запальних ускладнень в ранньому післяопераційному періоді на основі поєднаного застосування антибактеріальних, протизапальних та інших лікарських засобів і ЕППС - різні варіанти внутрішньотканинного електрофорезу. Розроблена та клінічно апробована нова конструкція зонду для інтубації кишечника при стійких парезех, на основі розробленого зонду впроваджено новий спосіб стимуляції кишечника.

  Скачати повний текст

Запропоновано обгрунтування та нове вирішення проблеми прогнозування, профілактики та лікування спайкової хвороби очеревини. Вивчено механізми реалізації успадкованих і набутих факторів схильності до виникнення надмірного спайкоутворення. За результатами експериментального дослідження встановлено роль хронічного емоційно-больового стресу у формуванні набутої схильності до спайкової хвороби та сприянні спадковій схильності. За клінічних умов установлено механізми прояву спадкової схильності до надмірного спайкоутворення, взаємопов'язаної з фенотипом гаптоглобіну 1-1. Уточнено механізми, зумовлені активністю N-ацетилтрансферази. Установлено тіолзалежні механізми у формуванні набутої схильності до надмірного спайкоутворення, значущість порушень генетичного апарату лімфоцитів і мезотеліоцитів у виникненні та прогресуванні спайкової хвороби. Розроблено метод її профілактики шляхом застосування препаратів alpha-ліпоєвої кислоти та силімарину за умов лікування гострого апендициту. Розроблено метод комплексного лікування спайкової хвороби з використанням лапароскопічного адгезіолізису та препаратів alpha-ліпоєвої кислоти та силімарину.

  Скачати повний текст

Доведено ефективність використання аплікаційних сорбентів у комплексі профілактики післяопераційних ранових гнійно-запальних ускладнень і лікуванні хірургічних хворих з гнійно-запальними процесами у невідкладній абдомінальній хірургії. Досліджено вплив поєднаного застосування аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів на показники імунітету у разі ранових ускладнень у невідкладній абдомінальній хірургії. Обгрунтовано доцільність застосування як прогостичного критерію імовірності розвитку ранового ускладення у невідкладній абдомінальній хірургії дослідження змін показників вродженого імунітету, зокрема фагоцитарної та бактерицидної активності лейкоцитів. Вперше виявлено, що прогностичним критерієм розвитку гнійно-запального процесу в операційній рані після ургентних абдомінальних втручань є кількісні зміни С-реактивного білка. Науково обгрунтовано, що протягом усього періоду лікування об'єктивним критерієм оцінювання характеру перебігу ранового процесу й ефективності лікування є динаміка цитоморфологічних змін ранової поверхні. Вперше запропоновано застосовувати для профілактики нагноєння операційних ран в ургентній абдомінальній хірургії новий аплікаційний сорбент Метросил, створений на основі силіксу та метронідазолу. Наведено рекомендації щодо використання аплікаційного сорбентного препарату Сертасил, який не містить антибактеріальних чинників і створений на основі силіксу та серратіопептидази як засобу лікування гнійно-запальних процесів.

  Скачати повний текст

На підставі перспективного аналізу у 442-х хворих під час анастезіологічного обстеження відзначено високу інформативність методу вимірювання внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) непрямим методом, що дозволило здійснювати ефективний моніторинг у пацієнтів за захворювань органів черевної порожнини та заочеревинного простору. Встановлено, що середня величина ВЧТ становить 3 мм. рт, ст., вона має прямий кореляційний зв'язок з віком пацієнта (r = 0,7 і АТсер., (r = 0,69), межами норми ВЧТ є 0,7 - 4,9 мм рт. ст. Встановлено, що підвищення ВЧТ на 5 мм рт. ст. зумовлює достовірні зміни частоти скорочень серця (ЧСС) і скінченно-діастолічного об'єму (КДО), на 10 мм рт. ст. - ЧСС, КДО, фракції викиду лівого шлуночка (ФВ). Проаналізовано, що за різних захворювань органів черевної порожнини виділено пацієнтів з вихідним підвищеним ВЧТ, тиском, що відповідав середньому значенню, вихідним низьким ВЧТ. Вивчено динаміку показника ВЧТ і перфузійного тиску черевної порожнини (ПТЧП) на етапах лікування. Розкрито, що максимальний вихідний ВЧТ, найбільш виражене його підвищення після операції, найбільша тривалість внутрішньочеревної гіпертензії (ВЧГ) відзначено у пацієнтів з гігантською післяопераційною грижею черевної стінки. Встановлено, що під впливом компресійної передопераційної підготовки (ПП) ВЧТ достовірно знижується, тривалість ВЧГ достовірно зменшується. Визначено, що підвищення ПТЧП недостовірне, а застосування подовденої епідуральної аналгезії зумовлює підвищення ВЧТ, збільшення тривалості існування ВЧГ без істотного впливу на величину ПТЧП.

  Скачати повний текст

Досліджено питання зниження частоти виникнення та розвитку синдрому післяопераційної м'язової дрожі, її профілактики та лікування шляхом використання нефопаму у дозі 0,3 мг/кг маси тіла та клофеліну у дозі 1,5 мкг/кг. За результатами проведеного дослідження виявлено подібну ефективність дії нефопаму та клофеліну у лікуванні зазначеного синдрому. Застосування нефопаму з метою профілактики його розвитку у порівнянні з клофеліном є більш ефективним та результативним щодо зменшення кількості хворих з таким ускладненням у післяопераційному періоді. Установлено, що використання нефопаму та клофеліну для профілактики та лікування синдрому м'язової дрожі у хворих призводить до зменшення її тривалості й інтенсивності у порівнянні з пацієнтами, яким не проводились профілактика та лікування дослідженого післяопераційного ускладнення.

  Скачати повний текст