Наведено теоретичне обгрунтування та результати практичного вирішення задачі сучасної хірургії, спрямованого на хірургічну реабілітацію хворих з колостомою шляхом оптимізації терміну та методу операції. Установлено, що відновлення моторики після відновного етапу залежить від тривалості періоду ізольованого функціонування петлі, що призводить до кукси прямої кишки (ПК). Відзначено, що особливостями морфологічної структури відключеного відділу товстої кишки (ТК) у хворих з колостомою є розвиток на тлі хронічного запалення атрофічних, склеротичних та мікроциркуляторних порушень, прогресуючих за умов існування стоми. Колостома погіршує фізичні, психічні, соціальні показники якості життя. Вибір способу відновлення безперервності ТК залежить від довжини кукси ПК та топографо-анатомічних взаємовідносин органів у малому тазі та повинен бути індивідуальним. Оптимальним терміном проведення реконструктивно-відновної операції є термін 3 місяці, який проходить за умов мінімального дисбіозу та морфологічних змін, забезпечує кращі умови для відновлення періодичної моторної діяльності, більш швидкого відновлення фізичної та соціальної активності, емоційно-психологічного статусу, вірогідно покращує якість життя хворих.

  Скачати повний текст

Вивчено зміни основних компонентів гомеостазу, лабораторних показників ендотоксикозу у випадку обтураційної товстокишкової непрохідності, що дозволило поглибити розуміння патогенезу даного захворювання. Впроваджено діагностично-лікувальну тактику, яка базується на класифікації обтураційної товстокишкової непрохідності за двома ступенями її клінічного розвитку та об'єктивній оцінці тяжкості стану хворих за системою SAPS-II. Надано характеристику морфологічних змін стінки супрастенотичної кишки. Розроблено модифіковані тактичні принципи лікування. Впроваджено до клінічної практики нові варіанти оперативного втручання з визначенням показань до їх застосування. Визначено особливості технології виконання цих оперативних втручань у випадку даної патології. Доведено, що обов'язковим етапом виконання невідкладного оперативного втручання у разі обтураційної товстокишкової непрохідності є проведення інтраопераційної декомпресії та лаважу супрастенічного відрізку кишечника, обгрунтовано ефективність запропонованого способу та пристрою для його виконання. Досліджено результати клінічної ефективності розроблених та впроваджених методик на основі аналізу тяжкості перебігу післяопераційного періоду, лабораторних показників ендотоксикозу, порушення функції органів дихання та безпосередніх результатів лікування. Завдяки застосуванню комплексної діагностичної програми, раціонального вибору хірургічної тактики з впровадженням розроблених методик зросла кількість первинно-відновних оперативних втручань з 6,3 % до 18,9 %, двоетапних - із 33,9 % до 45,4 % та знизилась кількість сформованих ентеростом із 51,2 % до 28,1 %, а частота післяопераційних ускладнень зменшилася з 48,5 % до 22,4 %, показник післяопераційної летальності - з 28,7 % до 16, 3 %.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше проведено корекцію голотопії сліпої кишки у дорослих, на основі якої розроблено малоінвазійний доступ для апендектомії, що відрізняється від аналогів меншою травматичністю, більшою косметичністю, скорочує час операції й число післяопераційних ускладнень. На підставі анатомічних, експериментальних, біохімічних і клінічних досліджень проведено порівняльне оцінювання ефективності, ступеня травматичності відомих і нового способів апендектомії, обгрунтовано доцільність практичного використання запропонованих операцій. Вивчено особливості загоєння ран і морфологічні зміни тканин під час виконання нового й удосконалених малоінвазійних доступів до черевоподібного відростка. Вперше на підставі вивчення у динаміці у крові хворих рівня С-реактивного білка та прозапальних цитокінів (IL-6, фактора некрозу пухлин-alpha) оцінено ступінь травматичності досліжуваних способів апендектомії. Розроблено комплексний метод кількісного оцінювання травматичності операцій.

  Скачати повний текст

Визначено принципово новий напрямок у тактиці лікування хворих на гнійно-деструктивні ураження кишок (ГДУК), який передбачає раннє відновлення нормального кишкового пасажу за всіх видів цієї патології, без виключення з процесу травлення більш або менш значних за довжиною фрагментів тонкої кишки (ТК). Розроблено патогномонічно обгрунтовану класифікацію ГДУК. Визначено принипово нову тактику лікування обструктивних варіантів гнійно-деструктивних уражень (ГДУ) проксимальних відділів, яка грунтується на ранньому відновленні кишкового пасажу. Виявлено особливості імунних реакцій і проявів автосенсибілізації організму хворих у різні періоди розвитку ГДУК, їх значущість для розробки лікувальних програм. Визначено особливості порушень моторики тонкої кишки за умов проксимальної локалізації ГДУК обструктивного характеру за методом електрофізіологічного дослідження, розроблено способи їх корекції. Розроблено й обгрунтовано терміни операцій на тонкій і товстій кишках залежно від типу та рівня ураження. Визначено нові підходи до обгрунтування тактичних варіантів за обструктивних ГДУ тонкої кишки (ТК), а також планових операційних втручань у разі уражень інших відділів кишечнику. Вдосконалено принципи ентерального харчування за умов обструктивних ГДУК. Наведено принципи хірургічної профілактики та лікування синдрому короткої кишки після розширених резекцій ТК. Розроблено та вдосконалено принципи профілактики спайкового процесу у черевній порожнині після проведення внутрішньочеревних операцій.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальну проблему сучасної колопроктології, а саме: можливості відтворення анатомо-топографічних структур, подібних до баугінієвого клапану людини. Розроблено конструкцію антирефлюксного ілеотрансверзоанастомозу (ІТА), за якою клапан моделюється виключно зі стінки товстої кишки.

  Скачати повний текст

Досліджено зміни дистресорної реакції організму у разі виникнення післяопераційних гнійно-септичних ускладнень (ГСУ) у хворих на гострі захворювання тонкої та тостої кишок. Вперше встановлено, що найбільш інформаційними для оцінювання даної реакції є рівні адреналіну та 17-кетостероїдів у добовій сечі. Вперше на основі статистичного аналізу виокремлено 15 факторів ризику розвитку післяопераційних ГСУ у невідкладній хірургії тонкої та товстої кишок і визначено прогностичну значущість кожного з них. Розкрито роль і значення гормональної стресорної реакції організму та стану зсідальної системи крові у прогнозуванні ризику післяопераційних ГСУ у невідкладній хірургії тонкої та товстої кишок. Розроблено й апробовано об'єктивізований спосіб бального оцінювання ризику ГСУ у невідкладній хірургії тонкої та товстої кишок з урахуванням параметрів гормональної стресорної реакції організму. Досліджено вплив анамнестичних даних, показників об'єктивного стану пацієнта, параметрів імунного статусу, запалення та ендогенної інтоксикації, окремих методів лікування хворих на гострі хірургічні захворювання тонкої та товстої кишок на виникнення ГСУ. Вперше запропоновано адаптовану до умов невідкладної абдомінальної хірургії методику медикаментної профілактики ГСУ, яка передбачає корекцію дистресорного стану пацієнта.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему сучасної колопроктології - покращання результатів якості життя хворих після реконструктивно-відновних операцій, внаслідок видалення функціонально-активних відділів товстої кишки, зокрема, ілеоцекального відділу, ободової кишки, ампули прямої кишки та її сфінктерного апарату. Розроблено способи формування тонко- і товстокишкових анатомо-функціональних резервуарних конструкцій нового типу після правобічної геміколектомії, колектомії, колектомії з передньою резекцією або екстирпацією прямої кишки, після передньої резекції та екстирпації прямої кишки залежно від особливостей анатомічного взаєморозташування відрізків тонкої та прямої, ободової та прямої кишки. Розроблено методи сфінктерозберігальних операцій за дистальної локалізації злоякісних пухлин прямої кишки, способи з'єднання відрізків кишечнику, профілактики та лікування ускладнень загоєння міжкишових анастомозів і анатомо-функціональних резервуарних конструкцій. Проведено порівняльний аналіз результатів виконання нових реконструктивно-відновних операцій у 132-х хворих дослідної групи та загальноприйнятих реконструктивно-відновних операцій - у 135-ти хворих контрольної групи. Доведено переваги нових методів реконструктивно-відновних операцій, що вказує на значне зменшення частоти виникнення та ступеня вираженості тяжких патологічних станів, зокрема, рефлюкс-ілеїту, постколектомічного синдрому, синдрому низької передньої резекції, вторинної анальної інконтиненції, а також кількості хворих з довічною ілео-, колостомою, частоти ускладнень загоєння міжкишкових анастомозів і анатомо-функціональних конструкцій, післяопераційної летальності, значне покращання функціональних результатів, якості життя та соціально-трудової реабілітації пацієнтів.

  Скачати повний текст