Запропоновано ефективні способи поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з тяжкими формами гострої спайкової тонкокишкової непрохідності. Вперше з метою інтубації кишечнику застосовано поліфункціональний зонд, що дозволяє виконувати моніторинг основних функціональних показників - pH метрію, фазову моторику та значення внутрішньопросвітного фазового тиску. Виявлено залежність змін показників центральної гемодинаміки, маркерів ендогенної інтоксикації у крові, pH кишкового вмісту, фазового внутрішньопросвітного тиску та моторики кишечнику від ступеня тяжкості кишкової непрохідності. Розроблено череззондову лікувальну програму, що включає комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з ендогенною інтоксикацією за наявності синдрому ентеральної недостатності. Обгрунтовано показання до найбільш раціонального застосування та дозування ентеральної оксигенації, ентеросорбції, раннього ентерального череззондового харчування, субіотиків і прокінетиків залежно від параметрів центральної гемодинаміки, маркерів інтоксикації та показань рівня відновлення функцій шлунково-кишкового тракту. Доведено, що запропонований алгоритм вибору методу хірургічного лікування дозволяє оптимізувати терапевтичну тактику та вдвічі знизити кількість післяопераційних ускладнень і летальних випадків.

  Скачати повний текст

На підставі результатів вивчення морфо- й електронномікроскопічної структури печінки та використання цілеспрямованих біохімічних тестів, визначено характер і ступінь дифузійних уражень печінки та пов'язаних з ними порушень у про- й антиоксидантній системах організму в динаміці перебігу та хірургічного лікування обструктивного рака ободової кишки та змодельованої обструктивної непрохідності ободової кишки. Встановлено, що рак ободової кишки, ускладнений кишковою непрохідністю, супроводжується глибокими змінами в паренхімі печінки, які короткочасно посилюються після виконання хірургічних втручань з метою відновлення прохідності ободової кишки. Показано ваємозв'язок між змінами морфофункціонального стану печінки та порушеннями показників антиоксидантного захисту і наростанням ступеня ендогенної інтоксикації. Доведено, що застосування препарату церулоплазміну в хворих на обструктивний рак ободової кишки покращує активність ферментних систем антиоксидантного захисту, зменшує ступінь токсичної дії на печінку продуктів ендогенної інтоксикації та прискорює відновлення структури та функції печінки після хірургічного втручання.

  Скачати повний текст

Експериментально досліджено зв'язок величини внутрішньокишкового тиску з показниками інтоксикації, визначеними в крові вен брижі привідної петлі. Проаналізовано бактеріальну транслокацію, морфологічні зміни у зазначеній петлі відповідно збільшенню внутрішньокишкової гіпертензії. За результатами експериментальних та клінічних досліджень динаміки кореляції внутрішньокишкового тиску з показниками інтоксикації вперше встановлено значення внутрішньокишкової гіпертензії, у разі досягнення яких має місце зниження кореляції між гіпертензією та показниками інтоксикації, одночасно з подальшим прогресуванням недостатності ентерального бар'єру, що обумовлює об'єктивні показання до інтубації тонкої кишки. Детально досліджено характер ускладнень у процесі проведення інтубаційного зонда через дванадцятипалу кишку (ДПК), установлено їх обумовленість у переважній більшості випадків певними видами форми ДПК, на підставі чого розроблено та застосовано в клініці власний спосіб проведення зонда через неї. Проведено порівняльний аналіз з детальним вивченням клінічної ефективності різних методів інтубації кишечнику, їх переваг та недоліків, обгрунтовано застосування конкретного способу інтубації у кожному конкретному випадку. Розроблено новий спосіб лікування ентеральної недостатності та ендогенної інтоксикації у разі розповсюдженого перитоніту та гострої кишкової непрохідності шляхом введення препаратів через кишковий зонд.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати лікування, стан гемодинаміки та внутрішньочеревний тиск у 114-ти хворих з обтураційною непрохідністю дистальних відділів товстої кишки, які перенесли первинно-відновлювальні операції. Виявлено зміни центральної гемодинаміки та порушення мікроциркуляції у зоні міжкишкового анастомозу, більш виражені в супрастенотичній ділянці товстої кишки. Встановлено залежність їх виразності від рівня внутрішньочеревного тиску. Доведено нормалізуючий вплив інтраопераційного та післяопераційного лаважу та декомпресії ободової кишки у сполученні з тривалою епідуральною анестезією на стан регіонарної гемодинаміки у зоні міжкишкового анастомозу. Запропоновано нову тактику хірургічного лікування хворих з обтураційною непрохідністю дистальних відділів товстої кишки, яка дозволяє об'єктивізувати та розширити показання щодо виконання первинно-відновлювальних операцій, сприяє підвищенню надійності анастомозу та зниженню частоти післяопераційних ускладнень і летальності.

  Скачати повний текст

Розроблено новий спосіб передопераційної декомпресії товстого кишечника за допомогою пристрою для проведення зонду, що забезпечує можливість виконання первинно-відновлювальних операцій і скорочує строки реабілітації. Доведено ефективність інтраопераційної декомпресії за обтураційної товстокишкової непрохідності з використанням оксигенованих розчинів і сорбентів, що сприяє зниженню післяопераційних ускладнень і летальних випадків. На підставі результатів проведених досліджень вперше наведено комплексну оцінку ступеня важкості ендогенної інтоксикації, стану перекисного окиснення ліпідів й антиоксидантного захисту, а також основних показників імунологічного гомеостазу з урахуванням морфологічних змін стінки товстого кишечника та стадії непрохідності.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз лікування 76-ти хворих на обтураційну непрохідність пухлинного генезу традиційними методиками та 78-ти - на рак товстої кишки комплексним лікувально-діагностичним методом. Розроблено метод фотохромної антисептики в зоні накладання анастомозу та колостоми, визначено його ефективність in vitro та в клініці. Виявлено переважаючий мікробний спектр у зоні накладання анастомозу та запліднення даними мікроорганізмами кишкової стінки. Запропоновано діагностичний та лікувальний алгоритми у хворих на обтураційну непрохідність товстої кишки пухлинного генезу. Розроблено спосіб формування колоректального анастомозу за даного захворювання. Проведено порівняльну оцінку ефективності існуючих та запропонованих методів профілактики гнійно-септичних ускладнень. Доведено, що комплексний метод лікування дозволяє знизити частоту нагноєння параколостомічної ділянки на 7,9 %, нагноєння післяопераційних ран - на 1,6 %, виключити неспроможність анастомозу та знизити загальну кількість післяопераційних гнійно-септичних ускладнень з 18,4 % до 6,4 %.

  Скачати повний текст