Проведено фармакологічне дослідження мазі "Веногепар", що складається з таких компонентів: гепарину - 10 000 ОД; мірамістину - 0,5 %; мефенамової кислоти - 1,0 %; троксерутину - 2 %; диметилсульфоксиду - 3 %; суміші поліетиленоксидної основи (ПЕО)-400, ПЕО-1 500 та проксанолу - до 100 %. Встановлено, що мазь "Веногепар" має широкий спектр фармакологічної активності: протизапальну, антикоагулянтну, венопротекторну, антиоксидантну, протимікробну та протигрибкову. Проведено дослідження специфічної фармакологічної активності нового лікарського препарату на модельних патологіях тромбофлебіту, карагенінового, зимозанового та гістамінового запалення, а також на моделях експериментальної кандидозної інфекції та змішаної гнійної рани, викликаної грамнегативною та грампозитивною мікрофлорою (стафілококом і синьогнійною паличкою) та виявлено його переваги у порівнянні з аналогічними засобами за всіма досліджуваними показниками. Доведено, що мазь "Веногепар" є відносно нешкідливою та не чинить токсичної дії на органи та системи тварин. Наведено рекомендації щодо застосування нової мазі "Веногепар", яка відзначається широким спектром фармакологічної активності, для патогенетичного лікування венозних патологій.

  Скачати повний текст

Досліджено динаміку концентрації розчинної міжклітинної адгезивної молекули I типу (sICAM-I) в до- та післяопераційному періоді як безпосереднього показника ендотеліальної дисфункції за гострого тромбофлебіту (ГТФ). На підставі аналізу змін кінцевого продукту перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) - малонового диальдегіду (МДА) розроблено критерії прогнозування ускладнень післяопераційного періоду. Встановлено особливості показників гемостазіограми місцевої та системної крові у чоловіків і жінок з ГТФ. Доведено відмінність компенсаторно-пристосувальних змін гемостазу у осіб обох статей в різні періоди лікування, обгрунтовано проведення хірургічного втручання, особливо в ранні терміни, з метою якнайшвидшої реабілітації хворого. Розглянуто можливість мультифакторного типу успадкування ГТФ та варикозного розширення вен (ВРВ), встановлено явище генетичного імпринтінгу, ідентифіковано групи ризику цих захворювань. Визначено клініко-генетичні маркери спадкової схильності щодо цих недуг, показано можливість і ефективність математичного аналізу дерматогліфічних (ДГ) характеристик долонної та пальцевої поверхні обстежуваних осіб. Виявлено середовищні чинники ризику розвитку цих захворювань в поєднанні зі спадковими та стохастичними факторами. Встановлено особливості цитогенетичних змін за ГТФ та доцільність використання цих показників для визначення ефективності проведеного лікування. На основі отриманих даних створено програму раціонального обстеження хворих на ГТФ та ВРВ і здорових осіб.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню гемомікроциркуляторного русла в різні періоди розвитку гострого тромбофлебіту до і після операції. Встановлено зміни в системі гемомікроциркуляції, які особливо виражені в більш пізні терміни розвитку патологічного процесу. У хворих з гострим тромбофлебітом варикозно розширених підшкірних вен під час доплеро- і реовазографії спостерігали зниження реографічного і пульсового індексів, зменшення максимальної і мінімальної швидкості кровообігу. Простежено позитивну динаміку цих змін після операції. Патогенетично обгрунтовано ефективність і доцільність хірургічної операції при гострому тромбофлебіті. Відсутність позитивної динаміки у системі гемомікроциркуляції було ознакою розвитку гострого тромбофлебіту на здоровій кінцівці.

  Скачати повний текст