З'ясовано, що на ревматоїдний артрит (РА) хворіє від 0,8 до 5 % населення. РА призводить до втрати працездатності й інвалідності пацієнтів. Проведено обстеження та лікування 68-ти пацієнтів з ураженнями ліктьового суглоба на III стадії патологічного процесу. Ураження ліктьового суглоба за РА виявлено у 75 % випадків уражень інших відділів опорно-рухової системи. Клінічна картина уражень ліктьового суглоба залежить від стадії та форми ураження, а також ступеня активності процесу. У хворих з ураженнями ліктьового суглоба за РА консервативне лікування не завжди забезпечує позитивний результат, а на стадії анкілозування воно зовсім не ефективне. Серед оперативних способів на цій стадії найчастіше застосовується артропластика. З метою вдосконалення існуючих способів артропластики проведено комплексні біомеханічні дослідження, вивчено особливості напружено-деформованого стану суглобових кінців на моделях ліктьового суглоба у нормі та за умов артропластики. Обгрунтовано використання апаратів зовнішньої фіксації за ревматоїдних уражень дослідженої локалізації. На підставі біомеханічих і клінічних результатів визначено абсолютні та відносні показання до оперативного лікування, тактика лікування у перед- та післяопераційному періоді. Виважена тактика, планування обсягу та характеру оперативного лікування, застосування адекватних лікувальних заходів у післяопераційному періоді дозволили одержати хороші результати лікування у 43-х (63,6 %) пацієнтів, задовільні - у 13-ти (18,5 %), незадовільні - 12-ти (17,9 %).

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів лікування хворих з епікондилопатіями плечової кістки. Удосконалено та розроблено методи діагностування та диференційованого підходу до вибору оптимального методу лікування. На підставі аналізу результатів клінічного обстеження та лікування 201-го хворого на епікондилопатію плечової кістки визначено, що клінічний метод є основним у діагностиці епікондилопатій. Зазначено, що клінічні тести мають високу чутливість (від 75 до 100 %) і специфічність (від 88 до 100 %). Найбільш чутливими у разі латеральної епікондилопатії визначено chair-test (100 %), а у разі медіальної - тест Cozen (100 %). З використанням матеріалу вивчення сонографічних змін у ділянках надвиростків плечової кістки у разі епікондилопатій визначено та систематизовано основні сонографічні ознаки захворювання. Установлено прогностичне значення ультразвукового дослідження для вибору лікувальної тактики, а саме, оперативного втручання. У разі значних структурних змін у ділянках надвиростків вірогідність оперативного втручання збільшується. Вивчено підфасціальний тиск у ділянках латерального міофасціального футляра передпліччя у разі латеральних епікондилопатій плечової кістки. Установлено, що у разі хронічних латеральних епікондилопатій, які у разі хронічного компартмент-синдрому може бути підвищення підфасціального тиску у спокої та через 5 хв після завершення фізичного навантаження, що може впливати на патогенез захворювання. Розроблено та впроваджено алгоритм комплексного лікування епікондилопатій плечової кістки залежно від тривалості захворювання, попереднього лікування та тяжкості сонографічних змін з диференційованим вибором методу оперативного втручання. Використання зазначеного алгоритму за умов локального введення аутокрові в ділянку дегенеративного осередку інсерцій надвиростків плечової кістки дозволило одержати 91 % добрих і задовільних результатів в основній групі у порівнянні з 33 % у контрольній (<$Eroman p~<<~0,01>) з використанням методики локального введення стероїдних гормонів та екстракорпоральної ударно-хвильової терапії.

  Скачати повний текст