Вперше проведено комплексне дослідження морфофункціональних особливостей остеокластичної резорбції у разі зниження опорного навантаження на кістковий скелет. Одержано нові дані, що засвідчують значну роль остеокластів у втраті кісткової тканини за тривалої гіпокінезії та мікрогравітації. Показано, що у зонах адаптивного ремоделювання кісткових структур, насамперед у губчастій кістці епіфізів і метафізів, збільшується кількість остеокластів і функціонально-активних форм у популяції, що характерно також для кісткової тканини діафізів, але у меншому ступені. Вперше з використанням <$Enothing sup 3 roman H>-тімідіну встановлено, що за тривалої гіпокінезії за локусом зняття опорних навантажень відбувається прискорення процесів остеокластогенезу. Посилення процесів остеокластичної резорбції у разі гіпокінезії та мікрогравітації підтверджено оригінальними даними електронно-мікроскопічних досліджень: у популяції виявлено остеокласти з більш інтенсивно розвиненими у порівнянні з контролем комплексом Гольджі за структурами, що забезпечують специфічні функції резорбції: фібрилярним шаром, фаголізосомами, "щіточною облямівкою". Вперше показано, що за умов мікрогравітації у популяції остеокластів з'являються "гігантські" остеокласти, в яких спостерігається вищий у порівнянні з контролем і типовими функціонально-активними остеокластами ступінь розвитку зони специфічних функцій. Описано структурні особливості їх резорбтивної функції за мікрогравітації. Одержано нові дані про морфологічні взаємодії остеокластів з остеобластами й остеоцитами у зонах резорбції. Розширено наукові уявлення про механізми адаптивного ремоделювання та втрати кісткової тканини у разі зняття опорних навантажень на кістковий скелет.

  Скачати повний текст