Досліджено вегетативну регуляцію у хворих на розсіяний склероз (РС) протягом курсу та сеансу гіпербаричної оксигенації (ГБО). Показано зменшення активності церебральних ерготропних систем і зниження напруги регуляторних механізмів на фоні нормалізації сегментарного рівня регуляції у хворих з клінічною ефективністю ГБО за розширеною шкалою ступеню інвалідності Kurtzke (EDSS). У хворих з відсутністю клінічного поліпшення відзначалася ригідність динаміки імунологічних показників та динаміки надсегментарних і барорецепторних впливів, поглиблення вагальної недостатності та напруженості регуляторних процесів, що свідчить про пригнічення регуляторних механізмів. Виявлені два типи реактивності до лікувальної гіпероксії під час баросеансу у хворих на РС: нормальна реактивність відображає адекватну активацію адаптаційно-пристосувальних механізмів, що забезпечує ефективний лікувальний результат; знижена - свідчить про пригнічення процесів адаптації-компенсації, що перешкоджує досягненню лікувального ефекту ГБО.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив дисплазій прецеребральних судин на церебральну гемодинаміку та перебіг розсіяного склерозу (РС). Розроблено ефективні діагностичні заходи. Оптимізовано підходи до лікувальної тактики хворих на РС. Досліджено анатомоморфологічні особливості пре- й інтрацеребральних судин у хворих на РС. Показано, що 63,64 % хворих на РС мають патологію цих судин у вигляді патологічної звивитості, гіпо- й аплазій. Визначено, що у хворих на РС виникають гемодинамічні порушення у вигляді ангіоспазму, гіперперфузії каротидного басейну, венозного перевантаження, які значною мірою виражені у хворих з патологією пре- й інтрацеребральних судин. Досліжено особливості клінічного перебігу РС у таких хворих. Доведено, що у хворих на РС, які мають патологію пре- й інтацеребральних судин на 41 % частіше розвивається полісимптомний дебют захворювання, а тяжкість захворювання на 20,6 % вища, ніж у хворих без цієї патології. Встановлено, що у хворих на РС з патолоогією пре- й інтрацеребральних судин на 12 % частіше виникає первинно-прогресуюча і на 15 % вторинно-прогресуюча форми захворювання. Показано, що у хворих на РС з дисплазіями пре- й інтрацеребральних судин найчастіше вогнища демієлінізації локалізуються у відділах мозку, які одержують живлення з системи внутрішньої сонної артерії, що відповідає результатам кольорового триплексного сканування й ультразвукової доплерографії, на підставі яких виявлено найбільш значущі гемодинамічні порушення в каротидному басейні. Обгрунтовано клінічну ефективність лікування хворих на РС з застосуванням пентоксифіліну.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного клінічного дослідження з застосуванням методик EDSS, MSFC, МРТ-дослідження головного мозку й автоматизованої системи одержано детальні дані стосовно структури неврологічних розладів та їх динаміки в популяційній когорті хворих з множинним склерозом на амбулаторних стадіях, рівня когнітивних порушень, структури розладів ходьби та їх динаміки в період 1 - 3-х років спостереження. Встановлено, що формується три основних патерни динаміки в коротко- та середньостроковій перспективі - покращання функцій, їх погіршення та стабільний перебіг (без наочних змін). Уточнено предиктори напрямку подальшого перебігу (сприятливий чи несприятливий), до яких відносяться кількість загострень захворювання та їх частота в перший рік клінічних маніфестацій, вік початку захворювання та характер перших проявів (моно- чи мультисистемний). Досліджено взаємозв'язки між окремими семіологічними ознаками під час МРТ-дослідження головного мозку у разі множинного склерозу, встановлено їх комплексну предикторну роль у визначенні стадії захворювання. Уточнено дані про ранні та дифузні атрофічні зміни мозку, які вірогідно відображають нейродегенеративну складову процесу та клінічно можуть виявлятися значно пізніше. Обгрунтовано твердження про субклінічний розвиток вторинного прогресування у хворих з кваліфікованим ремітивним перебігом.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив внутрішньовенних імуноглобулінів на перебіг оптичного невриту у хворих з ремітувальним типом розсіяного склерозу. З використанням даних експериментальних досліджень установлено протекторну функцію імуноглобуліну людини нормального для внутрішньовенного введення та імуноглобуліну щура на центральний та периферичний відділи зорового аналізатора щурів з експериментальним алергічним енцефаломієлітом. Це мало прояв у зменшенні структурних змін судин гемоциркуляторного русла нервової тканини потиличної частин кори головного мозку тварин, зменшенні структурних змін мієлінової оболонки й осьових циліндрів нервових волокон зорових нервів щурів. На підставі результатів клінічних досліджень доведено, що використання імуноглобуліну людини нормального для внутрішньовенного введення у лікуванні оптичного невриту за ремітувального типу розсіяного склерозу покращує відновлення зорових функцій хворих у період загострення захворювання, стабілізує стан хворих і запобігає повторним загостренням оптичного невриту до двох років. Розроблено новий метод лікування цієї патології за ремітувального типу розсіяного склерозу, який передбачає застосування окрім метаболічної терапії патогенетичного лікування, а саме - імуноглобуліну людини нормального для внутрішньовенного введення, що покращує відновлення та стабілізує зорові функції хворих.

  Скачати повний текст

На підставі даних комплексного клінічного, магнітно-резонансно-томографічного та імунологічного обстеження хворих на розсіяний склероз (РС) уперше виявлено особливості імунологічного статусу у разі ремітуючого та проградієнтного типів перебігу зазначеної хвороби. Визначено, що у випадку ремітуючого типу перебігу РС існує прямий зв'язок між кількістю осередків демієлінізації розмірами до 10 мм і кількістю Т-хелперів/індукторів (CD4), а також рівнем експресії рецептора активації HLA-DR2, що дає змогу зробити висновок щодо значної ролі імунної системи у запуску формування осередків демієлінізації. За умов проградієнтного типу перебігу РС цей кореляційний зв'язок не виявлено, що свідчить про перехід патологічного процесу на якісно новий рівень, обумовлений грубими метаболічними порушеннями. На підставі загальної оцінки результатів імунологічного дослідження, зокрема показників основних субпопуляцій і рецепторів активації лімфоцитів, уперше встановлено, що у процесах спонтанної ремісії у хворих з ремітуючим типом перебігу РС головну роль відіграє збереження супресорної функції гуморальних механізмів відносно цитотоксичних, а також готовність до апоптичного знищення активованих клітин, про що свідчить підвищення експресії маркера апоптозу (CD95). У разі проградієнтного типу перебігу відзначено підвищення кількості натуральних кілерів (CD16), що свідчить про активацію цитолітичних процесів.

  Скачати повний текст

Вивчено патогенетичні механізми розвитку розсіяного склерозу (РС). Розроблено ефективні діагностичні та прогностичні маркери цього захворювання, оптимізовано підходи щодо лікувальної тактики хворих. Досліджено особливості клінічного перебігу РС залежно від екологічної забрудненості оточуючого середовища. Виявлено, що зменшення цитотоксичних впливів абзимів плазми крові хворих на РС стосовно автореактивних T-лімфоцитів корелює зі зростанням тяжкості патологічного процесу, а їх загибель здійснюється шляхом апоптозу. Установлено важливе значення ензиматичних властивостей IgG плазми крові хворих на РС у розвитку імунобіологічних патологічних змін за цього захворювання. Установлено клінічну ефективність лікування таких хворих з використанням препарату "Бетаферон", внаслідок якого відбувається локальна елімінація автореактивних T-лімфоцитів шляхом індукції їх апоптозу.

  Скачати повний текст

Вивчено клінічні співвідношення між неврологічними, конституціонально-демографічними та медико-психологічними показниками у хворих на розсіяний склероз (РС). Психодіагностичне обстеження проведено за допомогою особистісної анкети, розробленої Бехтерівським інститутом, методики багатопрофільного дослідження особистості (МБДО), методу колірних виборів з застосуванням інтерпретаційних коефіцієнтів Амнієва та Собчих. Установлено, що у 80,6 % хворих на РС спостерігається неадекватність суб'єктивної картини хвороби її об'єктивним клінічним і параклінічним проявам. Аномальні типи профілів МБДО виявлено у 82,4 % хворих, аномальні конфігурації профілів МБДО мали місце у 85,2 %. З'ясовано, що неврологічні (важкість, тип перебігу, тривалість, вік початку хвороби) та демографічні (вік і стать) ознаки РС були сполучені з типами психологічного реагування на хворобу, конфігураціями та типами профілів МБДО, а також з динамікою рівня емоційної напруженості, типом вегетативного балансу та рівнем працездатності хворих.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше показано, що гіперпродукція глюкокортикоїдів, яка виникає в організмі хворих на розсіяний склероз (РС) і призводить до зниження андростероїдогенезу, є однією з суттєвих ланок у загальній картині порушень, зумовлених хворобою. Доведено, що зміни в андростероїдогенезі у хворих на РС проявляються зниженням індексу андрогенності 17-КС (ІА 17-КС), зникненням андростендіону у динаміці демієлінізуючого процесу. З'ясовано, що на всіх стадіях РС низьке виділення андрогенів у разі посиленій екскреції глюкокортикоїдів створює сприятливі умови для повнішого прояву біологічних (зокрема, імунодепресивних) ефектів глюкокортикоїдів в організмі. Виявлено, що застосування кортикостероїдних препаратів під час лікування РС несприятливо діє на профіль міжгормональних відношень глюкокортикоїдів та андрогенів в організмі хворих із демієлінізуючою патологією. Відзначено, що співвідношення метаболітів андростероїдогенезу та глюкокортикоїдів відіграє певну прогностичну роль у перебігу РС.

  Скачати повний текст

Досліджено клінічні прояви у разі емоційних розладів у хворих на множинний склероз та їх терапевтичної корекції. На підставі комплексного обстеження 169-ти хворих на множинний склероз з використанням клінічного, діагностичного психологічного, статистичного методів одержано нові дані про поширеність емоційних розладів в структурі множинного склерозу. Встановлено кореляцію емоційних розладів з демографічними, соціальними показниками, неврологічною симптоматикою та варіантами типів перебігу захворювання. Вперше обгрунтовано доцільність та ефективність застосування скринінгових опитувальників шкали депресії Бека та шкали реактивної й особистісної тривожності Спілбергера - Ханіна серед даної категорії хворих. Запропоновано нові терапевтичні підходи щодо комплексного лікування хворих на множинний склероз з коморбідними депресивними розладами: поєднання кортикостероїдів в фазі загострення з антидепресантами.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного клінічного обстеження 95 хворих на розсіяний склероз, що полягало у вивченні динаміки клініко-неврологічного та клініко-психопатологічного статусів, даних експериментально-психологічного дослідження, а також деяких параклінічних методів обстеження. Проведено аналіз та систематизацію клінічних особливостей проявів розсіяного склерозу залежно від форми захворювання. Надано характеристику дослідження особливостей нервово-психічних співвідношень у перебігу розсіяного склерозу залежно від ступеня важкості та форм захворювання. З позиції патогенетичного підходу обгрунтовано ефективність використання методу внутрішньосудинного лазерного опромінення крові в комплексній терапії розсіяного склерозу. Вивчено вплив ендоваскулярної лазеротерапії на динаміку неврологічних і психічних проявів хвороби, систему гемостазу та динаміку експериментально-психологічних досліджень. За результатами дослідження виявлено позитивний лікувальний ефект використання у комплексному лікуванні хворих на розсіяний склероз методу ендоваскулярної лазеротерапії.

  Скачати повний текст