Вивчено пробанди з епілепсією (Е), що сполучаються з малими аномаліями хромосом (МАХ) - хромосомною нестабільністю (ХН), хромосомним поліморфізмом (ХП) і структурними абераціями хромосом (САХ). Серед 739-ти сімей з гамартозами, фенілкетонурією (ФКУ), ГФА та МАХ Е сполучалась з ФКУ у 19,67 % пробандів, з гамартозами - у 36,4 %, з ХН - у 4,17 %, з ХП - у 2,58 %, з САХ - у 4,3 %. Виявлено, що ризик судом для гамартозів становить 81, для ФКУ і ГФА - 34,7, ХН - 6,2, ХП - 3,8, САХ - 6,3. У каріотипах 10 467-ми пробандів відмічено підвищення питомої ваги ХП з 4,9 % до 44,6 %, що ймовірно пов'язане зі зростанням генетичного вантажу. Серед 108-ми хворих з Е та МАХ виявлено аномальний каріотип у 45,8 %, нормальний - у 54,2 %. У 50,1 % хворих з Е та МАХ мала місце ХН, у 40,9 % - ХП та у 9 % - САХ. У випадку поєднання Е та МАХ встановлено наявність негативних чинників під час вагітності, слабкість пологової діяльності, обмеженість родоводу та патологію немовлят. З'ясовано, що фенотипові ознаки Е з МАХ мають вигляд мезоектодермальних дисплазій. Зроблено припущення про етіологічне значення поліглютамінової експансії у виникненні нейротоксичного ефекту, порушення біоенергетичного обміну та апоптозу.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено оптимальні строки трансплантації нервових стовбурових клітин (НСК) в експериментальне пеніцилінове епілептичне вогнище після операції відтворення епілепсії. Встановлено, що гострі запальні зміни у зоні операції відтворення захворювання стихають протягом 15-ти діб. Виявлено, що вплив медіаторів запалення, який спричиняє ушкодження клітин трансплантату, є мінімальним, якщо виконувати трансплантацію після зазначеного терміну. Досліджено динаміку мікроморфологічних, біохімічних та електрофізіологічних змін у центральній нервовій системі епілептизованих щурів. Показано, що трансплантація кріоконсервованих ембріональних нервових клітин (КЕНК) та клітин строми кісткового мозку (КСКМ) в епілептичне вогнище є однаково ефективними. Доведено, що трансплантація КЕНК і КСКМ у ділянку епілептичного вогнища істотно та односпрямовано впливає на динаміку вмісту ГАМК, серотоніну, норадреналіну, дофаміну та адреналіну у стовбурі головного мозку щурів.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості патофізіологічних механізмів епілептогенезу у ранньому постнатальному періоді. Показано, що генералізовані пентилентетразол-викликані (ПТЗ), пікротоксин-викликані (ПТК) та каїнат-викликані судоми у недозрілих щурів мають різну вираженість у порівнянні з такими судомами у дорослих щурів. За цього ПТЗ-викликані і ПТК-викликані судомні реакції виражені більшою мірою у щурів 20-денного віку, а прояв каїнат-викликаних генералізованих судом однаковий у ранньому та пізньому постнатальному періодах. Зроблено висновок, що пошкоджувальні судомні дії на недиференційований мозок щурів у ранньому постнатальному періоді сприяють формуванню епілептичних систем у структурах мозку, що зумовлює прискорений розвиток ПТК кіндлінгу у дорослому віці у порівнянні з його формування у інтактних дорослих щурів. Показано, що сформована у процесі розвитку ПТК кінділігу епілептичної активності у молодих щурів є стійкою до дії карбамазепіну та вальпроєвої кислоти, що є важливим фактом формування "резистентності" до експериментального лікування. На підставі одержаних результатів визначено, що формування судомного синдрому у щурів у ранньому постнатальному періоді має більш виражений і стійкий характер, підтверджений за умов генералізованих, хронічних і посттравматичних судом. За цих умов відсутні протисудомні ефекти у карбамазепіна (меншою мірою) і вальпроєвої кислоти, що дає змогу зробити висновок, що основним чинником стійкого характеру епілептогенезу та формування фармакологічної резистентності у щурів у ранньому постнатальному періоді є недостатність протиепілептичних механізмів - функціональної активності антиепілептичної системи мозку разом з активацією ендогенних проепілептогенних механізмів.

  Скачати повний текст

Виявлено чинники патоморфозу психічних розладів у разі епілепсії на підставі порівняльного вивчення особливостей клінічного перебігу захворювання, результатів інструментальних досліджень, а також соціальних, вікових, спадкових, етнічних та інших характеристик стаціонарних і амбулаторних пацієнтів різних вікових груп. Вперше встановлено, що у тимчасовій виборці 1980-х років переважали пацієнти з розладами особи та поведінки внаслідок епілепсії та неспецифічними для епілепсії розладами особи з помірнопрогредієнтним перебігом. Виявлено відмінності в клініці амбулаторної та стаціонарної групи пацієнтів за всіма клінічними та параклінічними даними. Вперше встановлено, що клініка психічних розладів у разі епілепсії у сучасної групи хворих характеризується переважанням деменції у стаціонарній групі. Виявлено, що різниця в клініці епілепсії різних етносів Криму обумовлена не генетичними, а соціально-економічними та культуральними особливостями. Вперше показано пріоритетне значення в трансформації клініки захворювання лікарського й соціокультурального чинників. Обгрунтовано необхідність розширення амбулаторної допомоги хворим на епілепсію з метою поліпшення перебігу хвороби. Наведено рекомендації щодо оптимізації системи діагностики, лікування та реабілітації даного контингенту хворих.

  Скачати повний текст

Уперше з використанням моделей вогнищевої, гострої генералізованої та хронічної кіндлінгової епілептизації головного мозку встановлено особливості перебігу епілептичної активності за умов впливу низькоінтенсивного лазерного випромінювання інфрачервоного діапазону (НІЛВІД) (5 мВт, 0,89 мкм). Установлено протиепілептичний ефективний вплив НІЛВІД за умов відтворення епілептогенезу шляхом порушення ГАМК-ергічного гальмування та стимуляції рецепторів збуджувальних амінокислот і залежність виразності цього впливу від тривалості опромінення головного мозку. Показано зменшення латентного періоду та збільшення тривалості парадоксального сну під впливом НІЛВІД і залежність цього ефекту від функціональної активності дофамінергічної системи мозку. Установлено посилення протиепілептичного впливу діазепаму за умов впливу НІЛВІД на головний мозок, зрушення в окиснювально-відновлювальних тіол-дисульфідній та аскорбатній системах - збільшення відновлених форм тіолів і аскорбату. Установлено відновлення кіндлінг-провокованих порушень стану ферментативної ланки антиоксидантного захисту під впливом НІЛВІД і діазепаму.

  Скачати повний текст

Вперше на моделі коразол-індукованого кіндлінгу встановлено ефект уповільнення формування поведінкових та електрографічних судомних проявів під впливом ліпопролісахариду (ЛПС). Вперше показано, що ЛПС викликає посилення генералізованого гострого та хронічного (кіндлінгового) судомного синдрому у ранньому періоді своєї дії (2,0 - 4,0 год з моменту введення), а у віддаленому періоді (12,0 - 18,0 год) зафіксовано розвиток протисудомного впливу ЛПС. Вперше показано, що ефект зниження рухової активності кіндлінгових щурів у відкритому полі, збільшення числа опіатергічних компонентів у структурі постсудомного депресивного синдрому, які спостерігаються у віддаленому періоді дії ЛПС, блокуються під налоксоном. Вперше встановлено, що під впливом ЛПС у ранньому періоді дії на моделі коразолового кіндліну посилюються механізми, які відповідають за формування фази поверхневого повільнохвильового сну та посилюються механізми генерування перодоксального сну. Виявлено, що у віддаленому періоді впливу ЛПС зміни мають протилежний характер. На моделях гострих осередкових і генералізованих форм епілептичної активності (EnA), викликаних бензилпеніциліном, каїновоїю кислотою, стрихніном, виявлено посилення EпА. Зафіксовано посилення ЕпА у ранньому періоді (від 2,0 до 8,0 год з моменту введення ЛПС), яке змінюється періодом налоксон-чутливого пригнічення ЕпА через 12,0 - 18,0 год з моменту його застосування. Досліджено особливості змін електроенцефалограми на різних фазах дії ЛПС. Вперше показано ефективність блокування ЛПС-викликаного ефекту посилення ЕпА на ранній фазі його дії під впливом транскраніального магнітного подразнення й електричного подразнення палеоцеребелярної кори та посилення протисудомного ефекту ЛПС на пізній фазі його дії на моделі гострих генералізованих пеніцилін-індукованих судом. Вперше встановлено зниження антиоксидантних резервів тіол-дисульфідної й аскорбатної антиоксидантних систем крові на ранній фазі дії бактеріального ЛПС.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено експериментальним дослідженням ліквору корів на гострих, хронічних і вогнищевих моделях епілептогенезу. Експерименти проведено на 193 білих щурах, 220 мишах, 10 кішках. Вивчено вплив цереброспинальної рідини (ЦСР) на судоми, що провокуються у тварин введенням різних конвульсантів. Установлено, що ЦСР володіє видонеспецифічною дією, пригнічує клінічні та електроенцефалографічні прояви епіактивності. Ефект ЦСР не залежить від шляхів її введення та збільшується через повторне застосування. Протисудомні властивості ліквору корів пов'язані з наявністю в його складі нейропептидів, гормонів, медіаторів та інших БАР, їх здатністю впливати на ГАМКергічні структури головного мозку.

  Скачати повний текст

Доведено, що хронічна епілептична активність (ЕпА), яка викликана системним застосуванням агоніста холінергічних рецепторів пілокарпіна, характеризується появою перших генералізованих судомних реакцій у щурів з наступним інтеріктальним періодом тривалістю 30 - 35 хв. Виявлено, що початкова стадія хронічної полікарпін-викликаної ЕпА електрографічно характеризується переважною гіперактивацією вентрального гіпокампу та фронтальної кори, а інтеріктальний період - зниженням потужності потенціалів в 2 - 2,5 разів у даних утвореннях. Встановлено, що інтеріктальний період пілокарпін-викликаної хронічної ЕпА характеризується появою несудомних поведінкових рухових порушень у вигляді зниження в 1,7 - 2,8 разів показників вертикальної та горизонтальної рухової активності в тесті "відкрите поле", зменшення виразності емоційної (в 2,8 разів), стереотипної (в 4,8 разів) й агресивно-захисної поведінки (в 2 рази), зростання кількості пасивно-адаптивних елементів плавальної поведінки, утруднення здатності щурів до переключення на активно-адаптивну плавальну поведінку, а також переваги нейролептичних компонентів у структурі позно-тонічних реакцій. Виявлено, що виразність несудомних форм поведінки щурів в інтеріктальному періоді пілокарпін-викликаної хронічної ЕпА залежить від функціонального стану фронтальної кори великих півкуль і вентрального гіпокампу. Зроблено висновок про те, що інтеріктальний період пілокарпін-викликаної хронічної форми ЕпА є адекватною моделлю дослідження змін несудомних форм поведінки, що визначають активність ендогенної антиепілептичної системи. На базі поведінкових ефектів під час модуляції функціональної активності фронтальної кори великих півкуль обгрунтовано доцільність пошуку регуляторних впливів на дане утворення головного мозку з метою ініціації складних механізмів, спрямованих на ліквідацію епілептиформної активності за умов пілокарпін-викликаних хронічних судом. На підставі одержаних результатів визначено, що холінергічні механізми відіграють важливу роль в "запуску" ЕпА та підтримуванні її генерації, а також у розвитку поведінкових порушень за епілептичного синдрому.

  Скачати повний текст

Виявлено закономірності епілептогенних змін нейротрансмітерного профілю нейронів зубчатої звивини гіпокампа та їх роль у генезі скроневої епілепсії та характер епілептично індукованого репроекціювання моховитих волокон у зону базальних дендритів пірамід СА3 та у внутрішню зону молекулярного шару (що викликає, в останньому випадку, формування синаптичних контактів, через аксонні колатералі, з багатьма гранулярними клітинами та посилює їх чутливість до спалахів судомної активності шляхом синхронізації збудження в них). Показано роль епілептично індукованого посилення синтезу BDNF в гранулярних клітинах зубчатої звивини в зростанні в них збудження, а також участь BDNF в ремісії шляхом блокування NMDA-залежних відповідей та зняття гальмівного блоку проліферативної активності попередників гранулярних клітин у субгранулярній зоні зубчатої звивини гіпокампа.

  Скачати повний текст

Встановлено, що фармакокінетика етанолу в організмі мишей не залежить від лінії тварин і модифікуючих факторів. Розроблено аналітичний апарат з метою визначення взаємозв'язку фармакокінетики лікарських сполук і терапевтичного індексу. Продемонстровано придатність математичної моделі для оцінки біокінетики етанолу та мусцимолу.

  Скачати повний текст