Досліджено особливості проявів вібраційної хвороби у підземних гірничих виробників залежно від терміну припинення впливу вібрації, а також ефективність реабілітаційних заходів на різних етапах постконтактного періоду. Визначено схему діагностики ступеня вираженості захворювання. Встановлено, що ступінь відновлення постраждалих функцій залежить від стадії захворювання на момент припинення дії вібрації, активності реабілітаційної терапії впродовж трьох років після припинення цієї дії, раціонального працевлаштування та наявності супутньої патології. Доведено існування "межі відновлення" втрачених функцій, після якої ефективність реабілітаційного лікування дуже низька, що дозволяє переглянути правові аспекти диспансерного нагляду за даною категорією робітників щодо періодичності та обсягу медичної допомоги.

  Скачати повний текст

Досліджено клініко-функціональні та імунобіохімічні особливості формування неврологічних проявів ураження центральної нервової системи у гірників, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і у випадку гострих перегрівів та отруєнь оксидом вуглецю. Встановлено, що у хворих різних груп сформувався вторинний імунодефіцит з розвитком аутоімунних реакцій проти своїх тканин, у тому числі й нервової. Створено модель аутоімунного захворювання з ураженням нервової системи. Відзначено, що у формуванні імунних порушень і функціональних відхилень важливу роль відіграють біохімічні зрушення. Доведено клінічну ефективність низки нових препаратів.

  Скачати повний текст

Розроблено принципи диференційованого використання гіпербаричної оксигенації (ГБО) за вібраційної хвороби (ВХ) на підставі вивчення вегетативної реактивності (ВР) до гіпероксії за даними динаміки показників варіабельності ритму серця (ВРС) під час сеансів баротерапії. Вперше встановлено, що ВР до гіпероксії у хворих на ВХ гірників характеризується нестійкістю та залежить від виразності вихідних клініко-функціональних показників захворювання. З'ясовано, що за наявності у хворих виражених клінічних ознак вегетосенсорної поліневропатії верхніх кінцівок у сполученні з вегетотрофічними розладами та з церебральною ангіодистонією, а також за наявності в них десинхронізованого та дезорганізованого типів електроенцефалографії (за Жирмунською Є.О.) та значного зниження альфа-індексу електроенцефалографії (ЕЕГ) спостерігається зниження варіабельності кардіоінтервалів, тонусу парасимпатичного та симпатичного відділів вегетативної нервової системи та реактивної відповіді на гіпероксію під час сеансів ГБО. Встановлено пряму лінійну залежність між динамікою клініко-функціональних показників під впливом лікування та станом ВР до гіпероксії під час сеансів ГБО. Визначено показники ВРС, які найбільш точно відповідають змінам ВР до гіпероксії у хворих на ВХ (RMSSD, PNN50, HF_128 та LF_128) і тісно корелють з вихідними клініко-функціональними показниками захворювання та з їх динамікою під впливом лікування. За даними оцінки зміни даних показників ВРС під час сеансів баротерапії розроблено алгоритм пошуку індивідуальних оптимальних режимів ГБО для лікування хворих на ВХ.

  Скачати повний текст

Вперше дано експериментальне обгрунтування нового підходу до фармакологічної профілактики та корекції целеброваскулярних порушень при загальній широкосмуговій вібрації (ЗШВ) за допомогою L-лізину есцинату та контрикалу. ЗШВ зменшує об'ємну швидкість локального мозкового кровотоку, пригнічує реактивність мозкових судин, викликає гіпоксію, ацидоз, активацію перекисного окислення ліпідів та обмеженого протеолізу, а також інгібує NO-синтезу, що призводить до набряково-дистрофічних змін та гліозу в тканинах мозку. Вивчено вплив L-лізину есцинату та контрикалу на зміни з боку системи мозкового кровообігу. Експериментально доведено, що висока ефективність вживання препаратів L-лізину есцинат краще усуває периваскулярний набряк, перешкоджає виникненню гістологічних змін у судинах та зниженню активності NO-синтетази в них. Доведено, що контрикал краще усуває гіпоксію, метаболічний ацидоз, внутрішньоклітинний набряк та дистрофічні зміни в тканинах, а також активацію обмеженого протеолізу.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного обстеження 102-х хворих із вібраційною хворобою (ВХ) різного ступеня тяжкості встановлено роль порушення кооперативної взаємодії систем забезпечення гомеостатичної та пристосувальної функції організму у розвитку вегетативно-сенсорної поліневропатії (ВСП) у разі ВХ. Визначено клініко-інструментальні особливості та прогредієнтний перебіг ВСП у міру прогресування тажкості ВХ. Доведено, що основними патогенетичними ланками формування вегетативно-сенсорної поліневропатії у разі ВХ є інтенсифікація вільнорадикального окиснення, виснаження антиоксидантного резерву, дисбаланс нейромедіаторних систем, порушення метаболізму оксиду азоту, розвиток ендотеліальної дисфункції та погіршення периферичної гемодинаміки, що розвиваються в організмі за умов дії локальної вібрації. Встановлено діагностично-прогностичну значущість стану оксидантно-антиоксидантного гомеостазу та процесів, пов'язаних з метаболізмом оксиду азоту, для біохімічного моніторингу тяжкості захворювання. Розроблено патогенетично обгрунтовану схему лікування вегетативно-сенсорної поліневропатії у разі ВХ і доведено її ефективність.

  Скачати повний текст

Уперше проведено комплексне дослідження метаболізму сполучної тканини у хворих на вібраційну хворобу та доведено її патологічну роль у розвитку та прогресуванні захворювання та за наявності поєднаної патології. З'ясовано особливості порушень клітинного та гуморального імунітету та роль цитокінів у патогенезі вібраційної хвороби хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). Розроблено модель нейронної сітки, за допомогою якої визначено найбільш важливі показники прогнозування тривалості ремісії вібраційної хвороби та вібраційної хвороби у поєднанні з ХОЗЛ. Розглянуто зміни кальцій-магній-фосфорного метаболізму та міді.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Експериментально обгрунтовано комбіновану фармакологічну профілактику цереброваскулярних порушень, що виникають на тлі дії загальної широкосмугової вібрації (ЗШВ) та у разі її комбінації з захитуванням (ЗШВЗ). Встановлено, що ЗШВ зменшує об'ємну швидкість локального мозкового кровотоку, пригнічує реактивність мозкових судин, викликає гіпоксію, ацидоз, активацію перекисного окиснення ліпідів та інгібує обмежений протеоліз. Виявлено, що ЗШВЗ завдяки підсиленню впливу на вестибулярний апарат та зростанню активності нейронів збільшує гіпоксію мозку та пов'язані з нею розлади у тканинах, а також порушення регуляції кровообігу. З'ясовано, що вазодилатація та прискорення кровообігу, що виникають за цих умов, не спроможні компенсувати підвищені потреби тканин. На тлі вказаних порушень вивчено захисну дію скополаміну, ефедрину, пікамілону, тіотриазоліну та етамзилата, серед яких усі, за винятком скополаміну, залучено до запропонованого одноразового вживання. Експериментально доведено високу ефективність одночасного вживання ефедрину, пікамілону, тіотриазоліну та етазилату, яке дало змогу одержати ефект прискорення кровотоку. Розроблено принципи комбінованої фармакологічної профілактики описаних порушень, які полягають у необхідності одночасного фармакологічного впливу на всі відомі ланки їх патогенезу та визначено необхідні для цього групи препаратів.

  Скачати повний текст