Здіснено математичні розрахунки глибини фокуса у схематичному оці Гульштранда за умов поєднання різних значень діаметра зіниці та розмірів фігур розсіяння світла, що є характерними для гостроти зору 1,0, 1,5 та 2,0 одиниці. Запропоновано графічну методику дослідження та прилад для вимірювання глибини фокуса й об'єму псевдоакомодації у пацієнтів з артифакією. Установлено обернену залежність глибини фокуса від гостроти зору та діаметра зіниці, на підставі збігу математично розрахованих і клінічно одержаних значень глибини фокуса. Запропоновано уточнену термінологію стосовно псевдоакомодаційної здатності пацієнтів з артифакією. Глибиною фокуса запропоновано вважати діоптрійний еквівалент ділянки простору перед оком, у межах якої спостерігається найвища гострота зору конкретної особи. Об'ємом псевдоакомодації запропоновано вважати діоптрійний еквівалент ділянки простору перед оком, у межах якої рівень гостроти зору не нижче 0,7.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи вирішення проблеми зменшення інтенсивності післяопераційної запальної реакції у хворих віковою катарактою у післяопераційному періоді за екстрації катаракти з урахуванням результатів дослідження ролі ліпідних гідропероксидів у патогенезі післяоперційного запалення та корекції антирадикальної системи за допомогою препарату "Ліпофлавон". Проведено експериментальні, клінічні та біохімічні дослідження, одержано результати, що свідчать про певну роль гідропероксида (третичного бутилгідропероксида) у підвищенні інтенсивності запальної реакції та порушенні гематоаквального бар'єра. Встановлено, що у даному випадку знижується активність ферментів антирадикальної системи: супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази. На підставі результів експериментального моделювання операційної травми виявлено, що препарат "Ліпофлавон" знижує інтенсивність запальної реакції, вміст білка в камерній волозі та активує ферменти антиоксидантної системи. За клінічних умов показано наявність оборотного корелятивного зв'язку між станом ензиматичної антирадикальної системи крові хворих віковою катарактою та ступенем запальної реакції переднього відділу ока під час проведення екстракапсулярної екстракції катаракти. Встановлено протизапальну дію препарату "Ліпофлавон" у післяопераційному періоді. Виявлено, що за його шестиразових інстиляцій суттєво скорочуються строки регресії ознак запального процесу у хворих після хірургічного лікування вікової катаракти.

  Скачати повний текст

Досліджено характер зміни рефракції рогівки залежно від анатомо-фізіологічних особливостей ока (діаметра рогівки, аксіальної довжини ока, внутрішньоочного тиску), віку та статі пацієнта, а також типу та ширини тунельних розрізів на 529 очах за результатами реабілітації хворих на катаракту. Розроблено математичну модель післяопераційного рогівкового астигматизму у разі екстракції катаракт через тунельні розрізи. Запропоновано спосіб лікування катаракти, що передбачає індивідуальний підхід до використання різних тунельних розрізів для профілактики післяопераційного та корекції вихідного рогівкового астигматизму. Для практичної реалізації нового способу лікування розроблено комп'ютерні програми "Комплексна автоматизована історія хвороби офтальмологічного профілю OPHTALMUS" та "Система підтримки прийняття рішення лікарем-офтальмохірургом відносно типу тунельного розрізу, що має бути виконаний з метою формування оптимальної післяопераційної рефракції рогівки за умов хірургічного лікування катаракти Sphera Lux". Встановлено, що використання розробленого способу хірургічного лікування катаракти дозволяє підвищити ефективність реабілітації хворих на катаракту, досягти некоригованої гостроти зору у віддалений термін після операції більше 0,6 - у 52 % випадків і більше 0,8 - у 23 %.

  Скачати повний текст

Розроблено нову систему заходів на базі методу факоемульсифікації катаракти, що забезпечує наявність умов для здійснення імплантації інтраокулярної лінзи (ІОЛ) у разі неспроможності капсули кришталика. Визначено параметри конструкції інтраокулярної лінзи, необхідної для імплантації з нестандартних хірургічних ситуацій, які можуть виникнути під час вторинної імплантації ІОЛ в афакічному оці, а також проведення факоемульсифікації, а саме - за тотального розриву капсули та створення безкапсульної афакії та за умов супутніх пошкоджень в суміжних структурах ока. З використанням виявлених параметрів створено математичний еталон ідеально-умовної для таких ускладнених ситуацій лінзи та визначено модель вітчизняної лінзи, найбільшою мірою наближену до умовного еталона. Відзначено, що такою лінзою є ІОЛ US-310. Доведено універсальність цієї лінзи, її ефективне використання за умов багатьох інших складних екстремальних ситуацій, взаємопов'язаних з відсутністю капсулярної підтримки, а також у разі вторинної корекції безкапсульної афакії будь-якої складності. Установлено невідомі раніше гіпотензивні властивості лінзи, розроблено нову технологію її імплантації та фіксації за закритої передньої камери через малий розтин. Науково обгрунтовано причинно-наслідковий зв'язок між використаними методами імплантації ІОЛ і досягнутою після операції гостротою зору. На підставі даних порівняльного аналізу використання різних типів фіксації та матеріалів ІОЛ виявлено високий рівень досягнутого зору після імплантації ІОЛ US-301 з райдужковою безшовною фіксацією, зір стабілізується та не має тенденції до зниження.

  Скачати повний текст

Досліджено процес медикаментозного розширення зіниці у пацієнтів зі зниженою діафрагмальною її функцією. Запропоновано схему досягнення максимального медикаментозного мідріазу на доопераційному етапі за стандартних і ускладнених ситуацій. Вивчено роль внутрішньокамерного введення 0,5 %-го розчину лідокаїну у досягненні та підтриманні мідріазу під час факоемульсифікації та його вплив на післяопераційне функціонування рогової оболонки. Розроблено засіб механічного розширення зіниці та захисту зіничного краю райдужки під час факоемульсифікації - пупілопротектор, проведено порівняльний аналіз його якостей з ефективністю відомих альтернативних методик. Наведено схему досягнення максимального мідріазу у процесі екстракції катаракти, яка враховує етапи та критерії переходу від способу медикаментозного розширення зіниці на доопераційному етапі за стандартних і ускладнених ситуацій до методик інтраопераційного мідріазу та способів його підтримання під час операції, а також методик механічного розширення зіниці (з врахуванням ступеня їх травматичності).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Установлено, що кращі зорові функції спостерігались за умов хірургічного лікування вивихнутих кришталиків за методом вітрленсектомії. Розроблено інструмент та малоінвазивний метод видалення щільних кришталиків, вивихнутих в скловидне тіло. Підтверджено, що осьова децентрація ірис-кліпс лінз (ІОЛ) за відсутності капсульного мішка, який дає змогу здійснювати інтраопераційну центрацію ІОЛ за контрольованого внутрішньоочного тиску, а також застосовувати малоінвазивний метод репозиції дислокованої ІОЛ. Розроблено метод збереження капсульного мішка у разі підвивиху кришталика III ступеня. Визначено показання та патогенетично обгрунтовано тактику хірургічного лікування дислокацій кришталика залежно від ступеня зміщення кришталика та щільності ядра й супутньої патології.

  Скачати повний текст

Запропоновано одномоментний спосіб хірургічного лікування глаукоми та катаракти - операцію факотрабекулотомії (ФТТ). Сумарні поля зору в I групі мають тенденцію до розширення та стабілізації екотоми Б'єррума. З використанням методу оптичної когерентної томографії встановлено, що набряк сітківки у макулярній зоні був наявний в 2,8 % очей після ФТТ, у II групі - 10 %, III групі - 10 %, IV групі - 12 %. Розмір екскавації ДЗН через один рік після операції за даними скануючої лазерної поляриметрії стабілізувався в 98 % очей в I групі, в 90 - 94 % очей в II, III, IV групах.Через п'ять років після ФТТ стабілізацію гостроти та поля зору виявлено в 98 % очей, збереження гіпотензивного ефекту - 95,5 % очей у пацієнтів I групи.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання інгібування та профілактики розвитку запальної реакції після екстракції катаракти з імплантацією ІОЛ. Обстежено 74 кролі породи шиншила, яким була зроблена модельована операційна травма та 138 пацієнти (138 ока) після екстракції катаракти з імплантацією ІОЛ. Встановлено, що одночасне селективне інгібування синтезу простангландину Е2 і лейкотрієну В4 за умов модельованої травми в експерименті призводить до зниження їх рівня на 55 - 65 % відповідно, у камерній волозі на сьому добу після операції, у порівнянні з їх неселективним пригніченням. Доведено, що одночасне застосування препаратів, які вибірково інгібують синтез простагландинів і лейкотрієнів під час проведення ЕЕК з імплантацією ІОЛ у клініці дозволяє знизити ступінь післяопераційного запалення на 20 % у порівнянні з кортикостероїдами та диклофенаком, що традиційно використовуються.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання покращання ефективності лікування вікової катаракти. Удосконалено метод екстракапсулярної екстракції катаракти шляхом зменшення довжини тунельного розтину до 6,5 мм, незалежно від щільності ядра кришталика, за допомогою нуклеофрактісних процедур. Виявлено низький ступінь хірургічно зумовленого астигматизму. Доведено, що хірургічно зумовлений астигматизм залежить від існуючого до операції рогівкового астигматизму. Встановлено, що наявність шовної інфекції призводить до характерних особливостей рубцювання операційного розтину. З метою отримання максимальної гостроти зору без корекції у разі вікової катаракти запропоновано метод селективної шовної фіксації залежно від існуючого до операції рогівкового астигматизму.

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження стану вегетативної нервової системи (ВНС) у хворих на вікову катаракту, показано роль вегетативної дисфункції у виникненні ексудативної реакції після екстракапсулярної екстракції вікової катаракти (ЕЕК) з імплантацією інтраокулярної лінзи (ІОЛ), запропоновано медикаментозну вегетокорекцію дисфункції ВНС. Виявлено, що ускланений перебіг постопераційного періоду після ЕЕК з імплантацією ІОЛ спостерігається у хворих зі зниженою вегетативною реактивністю, з підвищеною вихідною напругою симпатоадреналової системи з подальшим швидким виснаженням у післяопераційному періоді її резервних можливостей. У цьому випадку адаптивно-пристосувальна реакція ВНС є недостатньою для відновлення в оці гомеостазу, зміненого хірургічним втручанням, що призводить до ексудативних реакцій II - III ступеня важкості на 1 - 5-ту добу, атрофії райдужки з дисемінованими напівпрозорими преципітатами на ендотелії рогівки через 4 - 6 місяців після ЕЕК з імплантацією ІОЛ. Показано, що застосування симпатолітика "Гемітона" в пацієнтів з порушеннями ВНС сприяє покращанню перебігу постопераційного періоду після ЕЕГ з імплантацією ІОЛ, що дає змогу підвищити ефективність хірургії вікової катаракти.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено, що в Україні 32,1 % осіб, яким показане хірургічне лікуваня катаракти та 19,7 % осіб, яким показана комбінована операція з приводу глаукоми в поєднанні з катарактою, мають вихідний рогівковий астигматизм 1,0 дптр та більше. У 39,5 % відзначається астигматизм зворотного типу. У ході дослідження динаміки рефракції рогівки в осіб, які підлягали одномоментному хірургічному лікуванню глаукоми та катаракти, вперше встановлено, що більш значні зміни рефракції рогівки відбуваються за поєднання факоемульсифікації з синусотрабекулектомією, ніж з глибокою неперфорувальною склеректомією. Вперше науково обгрунтовано та розроблено методику профілактики та корекції післяопераційного рогівкового астигматизму зворотного типу за умов одномоментного хірургічного лікування катаракти та глаукоми методом факотрабекулотомії, що включає варіювання місця положення рогівкового тунельного розтину або виконання додаткового рогівкового тунельного протирозтину (Пат. 14630 Україна, МПК А 61 F9/013 від 15.05.2006 та Пат. 14631 Україна, МПК А61 F9/013 від 15.05.2006). Визначено доцільність та можливість використання імплантації торічних інтраокулярних лінз для корекції вихідного рогівкового астигматизму під час комбінованої операції з приводу глаукоми в поєднанні з катарактою. Обгрунтовано рекомендації з профілактики та корекції післяопераційного астигматизму за одномоментного хірургічного лікування глаукоми та катаракти методом глибокої неперфорувальної склеректомії у вертикальному меридіані та факоемульсифікації через рогівковий тунельний розтин, з урахуванням ступеня та типу доопераційного рогівкового астигматизму.

  Скачати повний текст

Проведено клінічні та біохімічні дослідження у 218-ти пацієнтів (263 ока). Встановлено, що розвиток ендотеліально-епітеліальної дистрофії (ЕЕД) рогівки відбувається на фоні порушень гемодинаміки ока та проявляється патологічними кристалограмами сльози, за цього спостерігається посилення процесів переоксидації білків і ліпідів на фоні пригнічення власної антиоксидантної системи. Показано, що аналогічні зміни виявлено у 17,6 % хворих на катаракту ще в доопераційному періоді, що зумовлює більш тяжкий перебіг післяопераційного періоду та більш високу частоту розвитку ЕЕД рогівки (54 % випадків проти 2,67 % на очах пацієнтів, що не мають згаданих порушень). Встановлено, що метод кристалографії можна використовувати як скринінг-тест для прогнозування ризику розвитку ЕЕД рогівки у випадку хірургічного лікування катаракти. Запропоновано медикаментозну корекцію метаболічних порушень у випадку середнього та високого ризику розвитку рогівкових ускладнень сприяє зменшенню частоти формування ЕЕД рогівки в післяопераційному періоді на 73,9 % (p<0,05).

  Скачати повний текст