Проаналізовано клінічні, біохімічні й імунологічні особливості хронічного гнійного риносинуситу хворих з обтяженим гепатологічним анамнезом. Встановлено морфологічні й ультраструктурні відмінності слизової приносових пазух у хворих на хронічний гнійний риносинусит з обтяженим гепатологічним анамнезом. Встановлено, що за умови включення у комплексне лікування хворих з обтяженим гепатологічним анамнезом гепатопротекторної терапії, основні показники якості життя не відрізняються від результатів у хворих на хронічний гнійний риносинусит без обтяженого гепатологічного анамнезу та кращі від групи хворих на хронічний гнійний риносинусит на фоні обтяженого гепатологічного анамнезу, де системну гепатопротекторну терапію не застосовують.

  Скачати повний текст

Розроблено новий метод лікування хворих на поліпозний риносинуїт за наявності цілорічного алергічного риніту з використанням специфічної імунотерапії на підставі вивчення патогенетичних механізмів захворювання. Досліджено динамічні зміни клініко-лабораторних показників у хворих осіб у процесі апробації запропонованого терапевтичного методу. Визначено нормалізувальний вплив специфічної імунотерапії на баланс аеробної та анаеробної фаз біологічного окиснення в нейтрофілах крові та носового секрета, на функціональну активність Т-лімфоцитів, а також посилення рухової активності миготливого епітелію слизової оболонки порожнини носа. За допомогою клінічних, імунологічних та цитохімічних методів доведено високу ефективність комплексного застосування (у комбінації з топічними кортикостероїдами) специфічної імунотерапії для лікування хворих на поліпозний риносинуїт у поєднанні з цілорічним алергічним ринітом. На підставі позитивних результатів дослідження запропоновано для протирецидивного лікування хворих з даною патологією специфічну імунотерапію за допомогою драже або підшкірного введення алергенів у післяопераційному періоді для стабілізації клінічного ефекту і подовження періоду ремісії. Показано високу ефективність даного методу протирецидивного лікування хворих з вказаною патологією, рекомендовано його застосувування за стаціонарних та амбулаторних умов.

  Скачати повний текст

Вииявлено здатність поліензимних препаратів за їх перорального введення підвищувати фібринолітичну активність крові внаслідок зростання активності тканинного активатора плазміногену та зниження рівня його інгібітора. Встановлено бактеріостатичний вплив флогензиму та вобе-мугосу E на грампозитивні та грамнегативні бактерії. Виявлено здатність комбінованого препарату протеїназ "Вобе-мугосу E" та "Флогензиму" прискорювати транспортну функцію миготливого епітелію слизової оболонки. Запропоновано спосіб удосконалення консервативного лікування хворих із загостренням хронічного гнійного гаймориту - місцево застосовувати поліензимний препарат "Вобе-мугос E".

  Скачати повний текст

Уперше проведено комплексне дослідження взаємозв'язку варіантів анатомічної будови перегородки порожнини носа, структур остіомеатального комплексу та нижньо-орбітальних етномоїдальних клітин Халлера з хронічними запально-проліферативними захворюваннями слизової оболонки верхньощелепних пазух, одержано гістологічне підтвердження рентгенологічних змін слизової оболонки верхньощелепних пазух (дані спіральної комп'ютерної томографії), характерних для хронічного проліферативного врехньощелепного синуситу. Одержано дані про зміни рівня кортизолу у венозній крові хворих залежно від способу, об'єму та тривалості хірургічного втручання у разі операцій на верхньощелепних пазухах. Оптимізовано способи малоінвазивних ендоскопічних втручань на цих пазухах за результатами експериментальних досліджень на об'ємних високоточних моделях порожнини носа та параназальних синусів, створених на базі розробленої технології.

  Скачати повний текст

Запропоновано та адаптовано для санації хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт (ХГВС) методику фотохромної антисептики, показано її високу унівесальну ефективність, безпечність і перевагу у порівнянні з традиційними засобами лікування. Установлено зміну характеру мікробіоценозу гайморових пазух залежно від терміну захворювання. Показано, що у хворих на ХГВС є наявним дисбаланс клітинного та гуморального компонентів місцевого імунітету, який супроводжується пригніченням фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів та зниженням вмісту sIgA у відділюваному з гайморових пазух пропорційно тяжкості ураження. З метою нівелювання дисбактеріозу та формування колонізаційної резистентності слизової оболонки пазух за рахунок природного мікробного антагонізму сапрофітної та патогенної флори, запропоновано однократне внутрішньосинусове введення лактобактерину, що скорочує термін лікування.

  Скачати повний текст

Мета роботи - клініко-імунологічне обгрунтування терапії хворих на хронічний гнійний риносинуїт (ХГРС) у стадії загострення з використанням комбінації фенспіриду системно та дибазолу місцево. У ході дослідження було обстежено 120 хворих на ХГРС та 21 практично здоровий пацієнт. Експериментальні дослідження були проведені на 30-ти щурах породи "Wistar". За умов модельованого інфекційного запалення у тварин виявлено позитивний вплив на перебіг запального процесу поєднаного застосування фенспіриду та дибазолу, основний ефект дії яких полягав у нормалізації трофіки та покращанні репаративних процесів у тканинних структурах слизової оболонки носової порожнини. Включення фенспіриду та дибазолу до комплексної терапії хворих із загостренням ХГРС сприяло більш швидкій елімінації клінічних проявів захворювання, а також дозволило зменшити ризик розвитку запальних захворювань верхніх дихальних шляхів протягом року після проведеного курсу лікування.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості клінічного перебігу хронічного катарального синуситу із ВЕБ-інфекцією, основними з яких є тривалий анамнез захворювання, більш часті рецидиви та пролонгований перебіг загострень, відсутність стійкої ремісії, збільшені задньошийні лімфатичні вузли, моноцитоз і лімфоцитоз у загальному аналізі крові. За допомогою реакції імуноферментного аналізу та полімеразної ланзюгової реакції виявлено високий рівень інфікованості хворих на хронічний катаральний синусит ВЕБ-інфекцією. Визначено відхилення в параметрах місцевого імунітету у хворих на хронічний катаральний синусит, а саме: зниження вмісту slgA та відносного вмісту числа лімфоцитів у ротоглотковому секреті під час одночасного підвищення рівня прозапальних цитокінів і моноцитів. Показано зниження кількісних і функціональних показників T-клітинної ланки імунітету, природної цитотоксичности клітин і підвищення концентрації gamma-інтерферону. Проведено тестування in vitro клітинних факторів антивірусного захисту під час дії на клітини різних груп імуномодуляторів і відібрано найбільш ефективні з них - дібазол і гропринозин. Надано порівняльну клініко-імунологічну характеристику хворих на хронічний катаральних синусит із ВЕБ-інфекцією після лікування гропринозином і дібазолом, а також розроблено діагностичний алгоритм для ефективності лікування.

  Скачати повний текст

Наведено клініко-імунологічне підтвердження наявності порушень системного і місцевого імунітету у хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт (ХГВС). Експериментально та клініко-імунологічно обгрунтовано включення до комплексної терапії хворих на ХГВС препарату з імуномодулювальною дією тіотриазоліну. Доведено ефективність його коригувальної дії за загального та місцевого використання у хворих з зазначеною патологією. Вивчено ефективність запропонованого методу лікування у найближчому періоді та через рік після лікування у порівнянні з класичною терапією хворих на ХГВС. За результатами обстеження 111-ти хворих на ХГВС Чернівецької області виявлено, що ХГВС супроводжується вторинним імунодефіцитним станом, що має прояв у зниженні рівня гуморального місцевого імунітету та показників системного імунітету. Установлено, що провідними збудниками ХГВС є піогенний стрептокок та умовно патогенні золотистий стафілокок і псевдомонади. З'ясовано, що епідермальний стафілокок, стрептокок, що зеленить, умовнопатогенні ешерихії та гриби роду Cadida - другорядні мікроби, які є асоціантами провідних мікроорганізмів і, можливо, сприяють вірулентності провідних збудників. Доведено, що імуномодулювальна дія тіотриазоліну у концентрації 10 мкг/мл (на клітинах крові imvitro) ефективна і має позитивний вплив на фенотипічні та функціональні характеристики клітин імунітету у хворих на ХГВС. Установлено, що за умов використання тіотриазоліну у комплексній терапії хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт одержано суттєвий терапевтичний ефект, який виражався у достовірно швидшій, ніж у контрольній групі нормалізації клінічних симптомів, а також у відсутності рецидивів у віддаленому періоді, що підтверджувався стійкою нормалізацією параметрів місцевого та системного імунітету.

  Скачати повний текст

Досліджено питання місцевої терапії хронічного одонтогенного гаймориту (на фоні ремісії або загострення захворювання) з урахуванням процесів вільно-радикального окиснення, ступеня вираженості ендогенної інтоксикації. З урахуванням виявлених змін до комплексу місцевого лікування введено препарати, які мають прооксидантну ("Велкіон"-терапія) або антиоксидантну (емульсія ефірної олії лаванди) дію. Обстежено 151 хворого на хронічний одонтогенний гайморит (ХОГ). Виявлено, що ця патологія частіше зустрічається в жінок віком від 31 до 40 років. Обстежених пацієнтів було розподілено на дві клінічні групи залежно від форми і перебігу захворювання, кожну групу було поділено на підгрупи, що пов'язано з методиками проведеного лікування. Здійснено мікробіологічні, цитологічні та біохімічні дослідження даних хворих. Вперше проаналізовано ендогенну інтоксикацію хворих на ХОГ залежно від перебігу та форми захворювання, а також вплив проведеного лікування. Охарактеризовано перебіг ХОГ на стадії ремісії та загострення захворювання. Встановлено, що під час загострення ХОГ на фоні вираженої пероксидації та розвитку ендогенної інтоксикації для стабілізації мембран і ліквідації процесів інтоксикації доцільно застосування емульсії ефірної олії лаванди. Відмічено відновлення рівноваги між кількістю малонового діальдегіду та каталази, що призводить до зменшення вільного перекису водню. У разі хронічного в'ялого перебігу процесу в верхньощелепній пазусі рекомендовано застосування терапії ("Велікон") з метою стимуляції антиоксидантної системи для нейтралізації підвищеної кількості малонового діальдегіду, а також відновлення мікроциркуляції та ліквідації явищ гіпоксії за рахунок утворення активних форм кисню, що, крім того, має бактерицидну дію. Доведено, що впровадження лікувального комплексу, який включає використання запропонованої терапії та емульсії ефірної олії лаванди до практики спеціалізованих лікувальних закладів дасть змогу запобігти розвитку ускладнень і рецидивів захворювання, скоротити строки лікування хворих на хронічний одонтогенний гайморит.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему ефективного лікування хворих на хронічні синуїти ізольованими та комбінованими фізичними факторами з урахуванням їх патогенетичної дії на патологічний осередок. Досліджено відповідні реакції хворого організму на локальний кріовплив, лазерне випромінювання та ультрафіолетове опромінення крові. Установлено, що у разі їх використання в уражених синусах знижується обсіменіння патогенними мікроорганізмами, поліпшується співвідношення клітинних елементів. Визначено також нормалізацію та стимулюцію у деяких випадках деформованих імунологічних показників, нівелювання дисбалансу макро- та мікроелементів крові, а також груп еритроцитів різної кислотної резистентності. Використання комбінованих фізичиних факторів забезпечує більш тривалий позитивний ефект на відміну від ізольованого. Доведено, що для хронічних ексудативних синуїтів найефетивнішим є внутрішньопазушне кріорозширення, яке виконується на фоні ультрафіолетового опромінення крові. Максимального регресу хронічних гіперпластичних процесів досягнуто завдяки використанню локальної кріонекротизації дублікатури слизової оболонки верхньощелепної пазухи у середньому носовому ході з попередньою квантовою інсоляцією крові. Зроблено висновок, що висока клінічна ефективність методів обумовлена нівелюванням внутрішньопазушної дистонії, їх імуномоделювальною дією.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання діагностики, клінічного перебігу і профілактики нозокоміальних синуїтів (НС) у хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ). Встановлено діагностичні критерії НС, до яких відносяться: вияв набряку слизової оболонки та накопичення ексудату в приносових пазухах (ПНП), поява слизово-гнійних та гнійних виділень в носових ходах, а також виявлення мікробного патогена в пунктаті ПНП. Зазначено, що в етіологічній структурі НС переважають представники грамнегативної умовнопатогенної мікрофлори з високим рівнем резистентності до широкого кола антибіотиків. У патогенезі НС провідну роль відігравали мікроциркуляторні розлади в слизовій оболонці носа та ПНП, викликані ЧМТ та підсиленні інвазивними маніпуляціями, а також значні зрушення в стані неспецифічної резистентності та імунітету. З урахуванням етіології та головних ланок патогенезу НС у хворих з тяжкою ЧМТ розроблено комплекс профілактичних заходів, що охоплює аспіраційну перфузію носової порожнини, застосування аплікаційного сорбенту та заселення слизової оболонки носа представниками нормальної мікрофлори людини - Aerococcus viridans.

  Скачати повний текст