Вииявлено здатність поліензимних препаратів за їх перорального введення підвищувати фібринолітичну активність крові внаслідок зростання активності тканинного активатора плазміногену та зниження рівня його інгібітора. Встановлено бактеріостатичний вплив флогензиму та вобе-мугосу E на грампозитивні та грамнегативні бактерії. Виявлено здатність комбінованого препарату протеїназ "Вобе-мугосу E" та "Флогензиму" прискорювати транспортну функцію миготливого епітелію слизової оболонки. Запропоновано спосіб удосконалення консервативного лікування хворих із загостренням хронічного гнійного гаймориту - місцево застосовувати поліензимний препарат "Вобе-мугос E".

  Скачати повний текст

Запропоновано та адаптовано для санації хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт (ХГВС) методику фотохромної антисептики, показано її високу унівесальну ефективність, безпечність і перевагу у порівнянні з традиційними засобами лікування. Установлено зміну характеру мікробіоценозу гайморових пазух залежно від терміну захворювання. Показано, що у хворих на ХГВС є наявним дисбаланс клітинного та гуморального компонентів місцевого імунітету, який супроводжується пригніченням фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів та зниженням вмісту sIgA у відділюваному з гайморових пазух пропорційно тяжкості ураження. З метою нівелювання дисбактеріозу та формування колонізаційної резистентності слизової оболонки пазух за рахунок природного мікробного антагонізму сапрофітної та патогенної флори, запропоновано однократне внутрішньосинусове введення лактобактерину, що скорочує термін лікування.

  Скачати повний текст

Мета роботи - клініко-імунологічне обгрунтування терапії хворих на хронічний гнійний риносинуїт (ХГРС) у стадії загострення з використанням комбінації фенспіриду системно та дибазолу місцево. У ході дослідження було обстежено 120 хворих на ХГРС та 21 практично здоровий пацієнт. Експериментальні дослідження були проведені на 30-ти щурах породи "Wistar". За умов модельованого інфекційного запалення у тварин виявлено позитивний вплив на перебіг запального процесу поєднаного застосування фенспіриду та дибазолу, основний ефект дії яких полягав у нормалізації трофіки та покращанні репаративних процесів у тканинних структурах слизової оболонки носової порожнини. Включення фенспіриду та дибазолу до комплексної терапії хворих із загостренням ХГРС сприяло більш швидкій елімінації клінічних проявів захворювання, а також дозволило зменшити ризик розвитку запальних захворювань верхніх дихальних шляхів протягом року після проведеного курсу лікування.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості клінічного перебігу хронічного катарального синуситу із ВЕБ-інфекцією, основними з яких є тривалий анамнез захворювання, більш часті рецидиви та пролонгований перебіг загострень, відсутність стійкої ремісії, збільшені задньошийні лімфатичні вузли, моноцитоз і лімфоцитоз у загальному аналізі крові. За допомогою реакції імуноферментного аналізу та полімеразної ланзюгової реакції виявлено високий рівень інфікованості хворих на хронічний катаральний синусит ВЕБ-інфекцією. Визначено відхилення в параметрах місцевого імунітету у хворих на хронічний катаральний синусит, а саме: зниження вмісту slgA та відносного вмісту числа лімфоцитів у ротоглотковому секреті під час одночасного підвищення рівня прозапальних цитокінів і моноцитів. Показано зниження кількісних і функціональних показників T-клітинної ланки імунітету, природної цитотоксичности клітин і підвищення концентрації gamma-інтерферону. Проведено тестування in vitro клітинних факторів антивірусного захисту під час дії на клітини різних груп імуномодуляторів і відібрано найбільш ефективні з них - дібазол і гропринозин. Надано порівняльну клініко-імунологічну характеристику хворих на хронічний катаральних синусит із ВЕБ-інфекцією після лікування гропринозином і дібазолом, а також розроблено діагностичний алгоритм для ефективності лікування.

  Скачати повний текст

Наведено клініко-імунологічне підтвердження наявності порушень системного і місцевого імунітету у хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт (ХГВС). Експериментально та клініко-імунологічно обгрунтовано включення до комплексної терапії хворих на ХГВС препарату з імуномодулювальною дією тіотриазоліну. Доведено ефективність його коригувальної дії за загального та місцевого використання у хворих з зазначеною патологією. Вивчено ефективність запропонованого методу лікування у найближчому періоді та через рік після лікування у порівнянні з класичною терапією хворих на ХГВС. За результатами обстеження 111-ти хворих на ХГВС Чернівецької області виявлено, що ХГВС супроводжується вторинним імунодефіцитним станом, що має прояв у зниженні рівня гуморального місцевого імунітету та показників системного імунітету. Установлено, що провідними збудниками ХГВС є піогенний стрептокок та умовно патогенні золотистий стафілокок і псевдомонади. З'ясовано, що епідермальний стафілокок, стрептокок, що зеленить, умовнопатогенні ешерихії та гриби роду Cadida - другорядні мікроби, які є асоціантами провідних мікроорганізмів і, можливо, сприяють вірулентності провідних збудників. Доведено, що імуномодулювальна дія тіотриазоліну у концентрації 10 мкг/мл (на клітинах крові imvitro) ефективна і має позитивний вплив на фенотипічні та функціональні характеристики клітин імунітету у хворих на ХГВС. Установлено, що за умов використання тіотриазоліну у комплексній терапії хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт одержано суттєвий терапевтичний ефект, який виражався у достовірно швидшій, ніж у контрольній групі нормалізації клінічних симптомів, а також у відсутності рецидивів у віддаленому періоді, що підтверджувався стійкою нормалізацією параметрів місцевого та системного імунітету.

  Скачати повний текст