Дисертацію присвячено анестезіологічному забезпеченню та інтенсивній терапії у 362 хворих, яким було зроблено 370 реконструктивних операцій на гортані, трахеї та її біфуркації. Найоптимальнішою методикою анестезіологічного забезпечення можна вважати внутрішньовенну анестезію під час операцій. Вентиляція легень є найскладнішою проблемою, однак за допомогою поєднання різних методик, серед яких важливе місце займає шунт-дихання та високочастотна штучна вентиляція, в усіх випадках її було вирішено. Завдяки вивченню показників газообміну в легенях під час операцій було проаналізовано переваги та недоліки кожної методики штучної вентиляції легень. Запропоновано алгоритм дій анестезіолога у хворих з важкою травмою нижніх дихальних шляхів. Багато уваги приділено веденню післяопераційного періоду, головним завданням якого було забезпечення прохідності дихальних шляхів. Визначені головні чинники, завдяки яким було значно покращено результати лікування за останні 10 років, насамперед, зниження летальності з 7,3 до 2,6%. Серед них: зниження випадків тяжкої гіпоксемії, артеріальної гіпотензії під час операції, зниження тривалості операційного втручання, ефективніша профілактика ускладнень з боку анастомозу, тромбоемболії легеневої артерії та гострого респіраторного дистресс-синдрому.

  Скачати повний текст

Проведено морфометричне дослідження, результати якого встановили застосовність пластичної аритенохордотомії (ПАТ) у всіх випадках незалежно від статі та віку хворих. Показано в анатомічному експерименті, що двобічна ПАТ розширює просвіт голосової щілини у чоловіків до 9,55 мм (8,3 - 10), у жінок до 8,5 мм (7,4 - 8,8). Висвітлено у клінічній частині роботи величину пікової швидкості вдиху (PIF) у хворих з серединним стенозом гортані (ССГ) жіночої статі до лікування та запропоновано два визначення критерію PIF для групової оцінки ефективності втручань. Установлено, що величина PIF достовірно корелює з ростом толерантності до фізичного навантаження. Установлено, що ретельна апроксимація слизової оболонки передньої комісури гортані за умов тиреофісхорного доступу статистично зменшила частоту комісуральних гранулем з 50 % до 7,1 %. Виявлено, що тривалість тампонади гортані ПАТ може бути скорочена до 3-х діб, що дозволяє деканюлювати хворого в строк від 4-х до 7-ми днів, а ушити рану вже на 4 - 9-ту добу після операції.

  Скачати повний текст

Одержано нові порівняльні дані про клінічний перебіг хронічного гнійного епі-, епімезотимпаніту в хворих з явними ознаками мастоїдиту та у випадку, коли патологічний процес у соскоподібному відростку набуває ознак остеомієліту. У процесі макро- та мікроскопічного дослідження кісткової тканини соскоподібних відростків хворих на хронічний гнійний епі-, епімезотимпаніт виявлено поєднання остеосклерозу, остеомієліту, декальцинації різного ступеня за слабко виражених остеогенних процесів кісткової тканини. Вперше встановлено можливий вплив об'єму остеосклеротичних і деструктивних змін кістки соскоподібного відростка на рівень вмісту іонізованого кальцію в сироватці крові хворих на хронічний гнійний епі-, епімезотимпаніт, що має важливе діагностичне значення для вирішення питання про більш раннє хірургічне втручання. Вивчено значення критерію оптичної щільності за різних патологічних змін у порожнинах середнього вуха: за наявності гнійного ексудату, інкапсульованої та нагноєної холестеатоми, фіброзної тканини. Вперше розроблено спосіб мастоїдопластики та техніки її виконання з викорстанням сполучнотканинних клаптів на живлячій ніжці та біосумісного керамічного гідрооксиапатиту, що сприяє поліпшенню репаративного остеогенезу кісткових стінок трепанаційної порожнини та її облітерації.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему підвищення ефективності діагностики та лікування хворих з поєднаними захворюваннями трахеї та стравоходу непухлинної етіології та трахео-стравохідними пошкодженнями. Проведено обстеження та лікування 50-ти хворих з рубцевими стенозами трахеї і залученням до процесу стінки стравоходу, трахео-стравохідними норицями, поєднаними трахео-стравохідними пошкодженнями. Визначено ефективність різних методів діагностики, показано переваги та недоліки кожного з них. Обгрунтовано, що в лікуванні хворих з трахео-стравохідними захворюваннями та пошкодженнями необідно надавати перевагу одномоментному хірургічному пластичному органозберігальному втручанню, спрямованому на відновлення фізіологічної функції відповідних органів. З'ясовано, що паліативні втручання, такі як трахеостома та гастростома, необхідно виконувати лише у виключних випадках, якщо нема можливості проведення радикального втручання. Показано недоліки, ускладнення та складність наступного радикального лікування після таких видів втручань. У разі поєднання стенозу трахеї з трахео-стравохідною норицею для одномоментної ліквідації патології цих органів як операцію вибору запрпоновано резекцію рубцево зміненої ділянки трахеї з пластикою дефекту стравоходу клаптями з мембрани трахеї.

  Скачати повний текст