Розкрито етіологічну значущість ентерококів у розвитку інфекцій сечовивідних шляхів (СВШ) у різних контингентів дорослих хворих і ентерококів у новонароджених з перинатальною патологією. Доведено, що штами ентерококів, виділених у разі позалікарняних інфекцій СВШ і урогенітальної патології, відрізняються від штамів, ізольованих за умов нозокоміальних інфекцій, за видовим складом, кількісним вмістом у біологічному матеріалі, частотою виділення в асоціаціях, рівнями чутливості до антибіотиків на наявністю факторів патогенності. Показано відмінності рівнів і профілів антибіотикорезистентності штамів ентерококів залежно від їх виду та походження. Вперше в Україні з сечі хворих хірургічного профілю з нозокоміальною інфекцією СВШ виділено два ванкоміцинрезистентних штама E. faecium з типом резистентності VanA, що визначено з застосуванням молекулярно-генетичних методів. Уперше встановлено значну частку ентерококів, стійких до високих концентрацій аміноглікозидних препаратів серед штамів госпітального походження. На підставі результатів проведеного комплексного дослідження біологічних характеристик штамів ентерококів різного походження не визначено специфічних ознак уро- або ентеропатогенності. Встановлено достеменну різницю за певними показниками між штамами позалікарняного та нозокоміального походження. Відзначено, що використання результатів проведеного дослідження дозволило вдосконалити мікробіологічну діагностику та лікування опортуністичних інфекцій ентерококової етіології.

  Скачати повний текст

З'ясовано особливості змін NO-залежної активності нейрофілів і моноцитів крові щурів на формування у них фагоцитарного імунодефіциту за наявності глибоких структурних змін цих клітин у разі експериментального хронічного гіперімунокомплексного синдрому. Досліджено хворих на цей синдром за наявності хламідійної інфекції на фоні проявів імунодефіциту за кількісним і функціональним типом. Оцінено прояви імунодефіциту у хворих на хламідійну інфекцію на підставі адаптаційної гуморальної імунної відповіді, взаємопов'язаної з інтенсивністю синтезу специфічних антитіл та їх авідністю. Охарактеризовано внутрішньоклітинні цитокіно-регуляторні механізми T-хелперів I та II типів у хворих на зазначену інфекцію за наявності гіперімунокомплексного синдрому й імунодефіциту.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування уросепсису. Науково обгрунтовано можливості використання ендоваскулярного лазерного опромінення крові та енергосорбції у комплексному лікуванні уросепсису. Комбіноване застосування методу у комплексі з традиційною терапією обумовлює на 10 - 12-ту добу значне покращання стану процесів вільного радикального окиснення та збільшення активності антиоксидантної системи, зниження показників циркулюючих імунних комплексів і зростання відсотка завершеності фагоцитозу, покращання функціонального стану печінки та нирок, усуває клінічні прояви уросепсису, призводить до більш повної елімінації патогенної мікрофлори та знижує її вірулентні властивості.

  Скачати повний текст

Вперше в клінічній практиці використано методику визначення ступеня секреторства для дослідження місцевого імунітету. Встановлено зв'язок між типом перебігу інфекції сечостатевих шляхів у чоловіків (ІССШЧ) та їх здатності до хронізації, а також зі ступенем секреторства. Вперше проведено дослідження та з'ясовано природу протективного ефекту секреторства, що полягає в утворенні на поверхні клітин уроепітелію секреторів шару з аглютиногенів, які не дають збудникам ІССШЧ наблизитися до клітин уроепітелію та відтворити запальний процес. Вперше встановлено зв'язок між ступенем секреторства й імунологічною відповіддю пацієнта на інфекційного збудника.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності діагностики, лікування та профілактики генітальної герпетичної інфекції з урахуванням особливостей патогенезу, хронічного рецидивного перебігу та чинників ризику розповсюдження захворювання. Установлено достатньо високий рівень і тенденцію щодо зростання захворюваності на рецидивний генітальний герпес (РГГ) серед меншканців Києва. Виявлено, що на РГГ хворіють переважно особи молодого репродуктивного віку. За цього чисельність жінок більша у порівнянні з чоловіками. Визначено, що на частоту та тяжкість загострень РГГ впливають мікстінфекційні ураження сечостатевого тракту, а також певні чинники ризику, зокрема, незастосування бар'єрних контрацептивів під час статевих контактів, переохолодження, нервово-психологічний стрес, вживання алкоголю. Запропоновано раціональну методологію загально клінічного, лабораторного та спеціального обстеження хворих на РГГ, а також контролю ефективності проведеного лікування. Розроблено патогенетично обгрунтовані методи комбінованої терапії РГГ на різних етапах перебігу захворювання. Установлено, що проведення короткочасного курсу противірусної системної терапії препаратом валацикловір з використанням імунопротектора - препарату кагоцел, сприяє суттєвому прискоренню негативації клінічних проявів рецидиву генітального герпесу. Виявлено, що застосування пролонгованого курсу відповідної етіотропної та імунокоригувальної терапії на етапі ремісії захворювання дозволяє зменшити кількість рецидивів і тяжкість їх проявів, а також знижує ризик інфікування статевих партнерів.

  Скачати повний текст

Удосконалено заходи комплексної терапії та попередження розвитку ускладнень і рецидивів сечостатевого трихомоніазу у жінок з урахуванням показників стану піхвового середовища та характеру клінічного перебігу захворювання. Доведено діагностично-прогностичну значимість комбінованого дослідження показників стану загального та місцевого імунітету репродуктивного тракту у хворих на сечостатевий трихомоніаз жінок для своєчасної індивідуалізованої корекції терапевтичних заходів. Розроблено новий патогенетично обгрунтований комплексний метод лікування сечостатевого трихомоніазу у жінок, спрямований на повну ерадикацію збудників запального процесу, нормалізацію загального та місцевого імунного статусу в організмі, відновлення фізіологічної піхвової мікрофлори та нормальне функціонування уражених органів і тканин.

  Скачати повний текст

Доведено етіологічне значення M. genitalium у розвитку запальних процесів урогенітального тракту чоловіків. Встановлено, що їх питома вага в загальній структурі мікоплазмових урогенітальних інфекцій становить 13,8 % як монозбудника та 39,7 % у поєднанні з іншими відомими видами урогенітальних мікоплазм (M. Hominis, Ur. urealyticum). Виявлено порушення деяких показників імунного статусу організму у хворих на мікоплазмову урогенітальну інфекцію. Відзначено, що центральні імунологічні порушення є несутттєвими та не залежать від виду урогенітальних мікоплазм або їх асоціацій. Виявлено, що основні механізми резистентності реалізуються на рівні місцевого імунітету слизової оболонки з провідним накопиченням сенсибілізованих Т-лімфоцитів ефекторів і збільшенням кількості клітин мононуклеарно-фагоцитарної системи. Доведено, що за даної патології порушується продукція основних цитокінів запальної реакції інтерферонів (ІФН) і фактора некрозу пухлин (ФНП), які є провідними чинниками інфекційних процесів з внутрішньоклітинною локалізацією збудника. На підставі вивчення тривалості та характеру клінічного перебігу запального процесу визначено ступінь виявлених порушень і розширено уявлення про патогенез урогенітального мікоплазмозу, зокрема розвиток вторинних імунодефіцитних станів. Науково обгрунтовано доцільність проведення етіотропної та комплексної імунокоригуючої терапії урогенітального мікоплазмозу шляхом комбінованого застосування препаратів вилочкової залози (Т-активіну, тималіну) та препаратів-індукторів ІФН, що попереджує розвиток персистуючих форм урогенітальних мікоплазм, а також хронізацію й ускладнення запального процесу. Досліджено ефективність використання методів реакції прямої імунофлюоресценції, культурального методу та полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для діагностики урогенітального мікоплазмозу та контролю терапевтичного процесу. На підставі порівняльного аналізу сучасних способів діагностики досліджуваної патології встановлено, що метод ПЛР є найбільш чутливим і специфічним тестом детекції збудників, а для контролю терапевтичного процесу більш доцільно застосовувати культуральний метод. Удосконалено комплексну імунокорегуючу терапію мікоплазмової урогенітальної інфекції, використання якої дозволяє підвищити ефективність етіотропних препаратів, запобігати утворенню персистуючих форм збудників та упереджувати розвиток ускладнень і рецидивів інфекції.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему вдосконалення діагностики та лікування хронічних інфекцій сечової системи у жінок репродуктивного віку. Проведено вивчення та порівняльний аналіз особливостей клінічного перебігу, ультрасонографічних і доплерографічних змін, етіологічного спектра, імунологічного стану в жінок даного віку з хронічною інфекцією сечової системи, а також визначено характерні клінічно-параклінічні ознаки, встановлені у разі поєднання хронічної інфекції цієї системи та запалення геніталій. Вивчено особливості перебігу хронічних інфекцій сечової системи в жінок репродуктивного віку, наведено клініко-діагностичні критерії, побудовані за результатами мікробіологічних, імунологічних досліджень (аналізу індивідуальних імунограм), запропоновано проводити лікування за певними етапами (після проведення антибактеріальної терапії) з використанням препарату імуномодулювальної дії "Протефлазід".

  Скачати повний текст

Установлено особливості поширення хламідіозу, мікоплазмозу та генітального герпесу впродовж 11-ти років у 7-ми західних областях. Уперше визначено території, групи та час ризику, тенденції розвитку епідеміологічного процесу на заході України. Показано, що існуюча система обліку інфекції невенеричної природи, що передаються статевим шляхом, неадекватно відтворює розвиток епідеміологічного процесу через невідповідність організації лабораторної верифікації цих захворювань. Охарактеризовано виявлені патології та патогени з урахуванням віку та статі населення. Обгрунтовано необхідність введення лабораторного обстеження осіб, що належать до груп ризику. Установлено провідні чинники ризику, що сприяють поширенню зазначених інфекцій. Доведено необхідність залучення профілактичних програм серед населення.

  Скачати повний текст

Проаналізовано статистичні дані щодо поширення хламідійної та мікстхламідійних урогенітальних інфекцій в Одеському та деяких інших регіонах України. Вивчено клініко-епідеміологічні особливості змішаних урогенітальних інфекцій, доведено необхідність їх реєстрації у зв'язку з можливістю значного поширення. Визначено групи ризику в Одеському регіоні, що сприяють поширенню хламідійної інфекції та її асоціацій: комівояжери, безробітні, працівники автомобільного транспорту, сфери харчування. Досліджено патоморфоз клінічного перебігу та особливості імунологічного статусу в хворих на хламідійну та містхламідійну урогенітальні інфекції. Запропоновано комплексну систему заходів для діагностики, лікування та профілактики цих захворювань. Розроблено високоефективний алгоритм обстеження пацієнтів з урогенітальним хламідіозом та його асоціаціями з застосуванням комплексу лабораторних методів. Доведено необхідність серологічного моніторингу з визначенням IgG, IgA, IgM для підтвердження діагностики стадії перебігу захворювання та ефективності лікування. Установлено значення системи фактора некрозу пухлини та його розчинних рецепторів для діагностики характеру враження та оцінки ефективності лікування хронічної урогенітальної патології хламідійної етіології.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі вивчення імунних механізмів визначено особливості імунопатогенезу хронічного сечостатевого хламідіозу (ХССХ) та оптимізовано методи його діагностики та прогнозування перебігу. Обгрунтовано шляхи оптимізації лікування хворих з даною патологією з використанням методів імунокорекції. Досліджено частоту розповсюдженості ХССХ. У хворих на ХССХ виявлено активацію гуморальної ланки зі зниженням показників клітинного імунітету. На підставі дослідження цитокінової ланки імунітету обгрунтовано концепцію імунопатогенезу ХССХ. Зокрема, виявлено, що за умов генетично детермінованої високої продукції протизапального цитокіну ІЛ-10 пригнічується функція моноцитів-макрофагів і Т-хелперів I типу, що обумовлює зниження продукції ІЛ-12, необхідного для переходу Т-хелперів нульових у Т-хелпери I типу (ТХI). Проведено in vitro дослідження впливу препаратів "Манакс" і "Мікотон" і показано доцільність їх використання для лікування хворих на ХССХ. Патогенетично обгрунтовано й впроваджено у практику 3-етапне лікування хворих з використанням антибіотиків та імунотропних препаратів (тималіну, мікотону, лаферону, манаксу). За даними клініко-лабораторних показників встановлено, що запропонована методика лікування більш ефективна у порівнянні з традиційною терапією. Запропонований підхід рекомендовано для практичного використання.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Обгрунтовано можливість суттєвого підвищення ефективності лікування хворих на реактивні артрити (РеА), поєднані з хронічним урогенітальним хламідіозом, шляхом включення в терапевтичний комплекс нового антихламідійного засобу флуренізиду. Вперше досліджено ефективність флуренізиду в комплексному лікуванні реактивних хламідій-асоційованих артритів, встановлено його виражений антихламідійний ефект, а також позитивний вплив на перебіг суглобового синдрому у хворих на РеА, поєднані з хронічним урогенітальним хламідіозом. Розроблено нову методику лікування РеА, поєднаних з хронічним урогенітальним хламідіозом. Удосконалено методологічний підхід щодо діагностики та лікування даних патологій. Розроблено загальний комплексний показник у балах для оцінки ефективності лікування РеА, поєднаних з хронічним урогенітальним хламідіозом. Розширено спектр показань для нового українського препарату "Флуренізид".

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Комплексно обстежено жінок з хронічною рецидивуючою хламідійною інфекцією, установлено поліморфізм клінічної симптоматики та ускладнень заданого захворювання. Установлено порушення продукції найважливіших регуляторів антиген-специфічної імунної відповіді цитокінів IL-2, IL-3, IL24 та IL-6, пригнічення проліферації та зниження функціональної активності Т-хелперів I і II типів у разі хронічного сечостатевого хламідіозу. Показано, що внаслідок зниження рівня IL-2 у 1,52 рази пригнічується продукція цитокінів, проліферація та диференціювання Т-лімфоцитів, цитотоксичність Tcyt-лімфоцитів і диференціювання D-лімфоцитів, мікробоцидна і цитотоксична активність і продукція цитокінів моноцитами, а також порушується біосинтез IgM і IgG B-лімфоцитами. Уперше у комплексі показано підвищення рівнів: IL-6 у 3,35 разів, що свідчить про посилену проліферацію та диференціювання B-лімфоцитів, синтез і секрецію імуноглобулінів та проліферацію і диференціювання цитотоксичних T-лімфоцитів (CD-8); протизапального IL-4 у 1,55 разів, що дозволяє зробити висновок щодо загострення, хронізації гострого запального процесу та його прояву, за цього відзначено, що IL-4 посилює диференціювання TH-0-лімфоцитів у TH-2-клітини, гуморальну імунну відповідь опосередкованою участю TH-2-лімфоцитів, диференціювання цитотоксичних T-лімфоцитів, а також пригнічує звільнення цитокінів з активованих моноцитів і продукцію IL-2 TH-1-лімфоцитами. Зазначено щодо підвищення рівнів IL-3 у 1,33 разів, який може мати вплив на дозрівання T-лімфоцитів, проліферацію та фагоцитарну активність макрофагів. Розроблено оригінальний метод комплексного лікування хворих жінок з хронічною рецидивною сечостатевою хламідійною інфекцією з використанням доксицикліну у поєднанні з вобензимом, гепатопротектором - дарсілом і місцевою терапією за допомогою свічок і метронідазолом.

  Скачати повний текст

Розкрито проблеми підвищення ефективності лікування хворих хронічним сечостатевим хламідіозом (ХССХ) з урахуванням порушень метал-металоферментних систем і функціонального стану печінки. У хворих ХССХ встановлено розбалансованість мікроелементного гомеостазу (дефіцит цинку та заліза, збільшення вмісту міді у крові), порушення балансу оксидантно-антиоксидантної системи (посилення процесів перекисного окиснення ліпідів і зниження антиоксидантної системи захисту). Запропоновано метод комплексного лікування хворих ХССХ з використанням гепатопротекторної (глутаргін) і антиоксидантної терапії (кверцетин), який дозволяє скоротити терміни нормалізації клінічних ознак захворювання та санації організму від хламідій, а також нормалізації біохімічних показників організму.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз шляхом застосування у комплексній терапії вітчизняного рекомбінантного інтерферонового препарату "Лаферон" на підставі визначення його імуномодулювальних властивостей. Запропоновано розроблену схему терапії використовувати для лікування пацієнтів, хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз, у випадку, коли традиційні схеми лікування були не ефективні.

  Скачати повний текст

На підставі результатів клінічних, серологічних, імунологічних і молекулярно-біологічних досліджень установлено, що на характер і тяжкість клінічного перебігу запального процесу урогенітального тракту, індукованого хламідійною інфекцією, впливає наявність змішаної хламідійної інфекції та стан імунореактивності організму. Це потребує комплексного індивідуалізованого підходу до її діагностики та проведення поетапного лікування з урахуванням мікстінфекції та механізмів утворення та запобігання розвитку персистентних форм збудників інфекції. Внаслідок проведення діагностики та контролю ерадикації урогенітального хламідіозу (УГХ) з урахуванням механізмів персистенції збудників інфекції та латентного хламідійного перебігу інфекції, науково обгрунтовано доцільність застосування двох, а краще трьох діагностичних методів, що дає змогу уникати діагностичних помилок. Визначено, що найбільш раціональними та вірогідними є комбінації діагностичних методів ПІФ і ПЛР або ІФА, ПІФ, ПЛР. З урахуванням результатів клінічних, серологічних, імунологічних і молекулярно-біологчних досліджень та на підставі їх аналізу одержано нові дані стосовно патогенетичних механізмів розвитку та перебігу УГХ, а також виникнення персистентних форм збудників інфекції. Виявлено основні механізми, які призводять до формування імунодефіцитних станів у разі маніфестних і персистуючих форм клінічного перебігу УГХ, а також взаємозв'язок між інтерфероновим статусом, системою імунітету організму хворих і характером клінічного перебігу хламідійної інфекції. Запропоновано комплексний підхід до лікування УГХ з урахуванням запобігання розвитку персистентних форм збудників інфекції. Науково обгрунтовано доцільність проведення індивідуальних імунограм та визначення чутливості організму хворих до імунотропних препаратів за умов розробки тактики комплексної патогенетичної терапії УГХ.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості патогенезу екскреторно-токсичного безпліддя у чоловіків під час хронічного бактеріального простатиту, трихомоніазу, хламідіозу, бруцельозу. Визначено взаємозв'язок патоспермії з нейрогуморальними та імунними порушеннями, печінковим і нирковим комлексом. Досліджено особливості патогенезу екскреторно-токсичного безпліддя залежно від етіології, що виявляються в різному ступені залучення органів і систем у патологічний процес. Відзначено, що зміни спермограми олігоастенотератозооспермії різної виразності є загальними для даного захворювання. Доведено, що хронічний простатит (бактеріальної, хламідійної, трихомонадної, бруцельозної) етіології призводить до зниження запліднювальної здатності еякуляту у результаті сполученого порушення складових репродуктивної функцій: гепотобіліарної системи, ендокринного статусу та розвитку вторинного імунодефіциту. Розроблено трьохетапне обстеження та лікування хворих на екскреторно-токсичне безпліддя, зокрема, діагностика та припинення запального процесу зі санацією статевих органів, діагностика і корекція всіх складових репродуктивної функції, стимуляція сперматогенезу.

  Скачати повний текст