Наведено результати вивчення етіопатогенетичних чинників, факторів ризику та закономірностей розвитку дисгормональних розладів у жінок раннього репродуктивного віку шляхом поглибленого вивчення функціонального стану та взаємозв'язків гормональної, імунної систем та кількісного й якісного складу біотопів кишечника та піхви. Розроблено алгоритм-схему індивідуального підходу до корекції порушень менструальної функції. Встановлено, що у жінок з дисгормональними розладами спостерігається високий відсоток дитячих інфекційних хвороб, алегрічних ускладнень та соматичної патології у вигляді рецидивувальних захворювань шлунково-кишкового тракту, респіраторної та сечовидільної системи, обмінно-ендокринних порушень. На підставі досліджень гормонального й імунного статусу у жінок з порушенням менструальної функції встановлено зниження концентрації естрадіолу та прогестерону в периовуляторну фазу менструального циклу, що свідчить про недостатню гормонопродукувальну функцію яєчників, а також активацію природної резистентності та гуморальної ланки імунітету з одночасним пригніченням клітинної ланки та місцевого імунітету. Доведено взаємозалежність імунологічних і гормональних показників шляхом вивчення кореляційних зв'язків. Встановлено, що у 78,9 % випадках у пацієнток з дисгормональними розладами простежуються дисбіотичні зміни кишечника та в 85 % випадках - зміни складу біотопу піхви, ступінь важкості яких знаходиться в прямій залежності від важкості клінічних проявів порушень менструальної функції. Визначено, що використання препаратів мікробіологічної медицини в комплексній терапії дисгормональних порушень за індивідуальною схемою корекції є патогенетично обгрунтованим за рахунок імуномодуляції за допомогою кишкової мікрофлори. Висвітлено, що патогенетичний комплекс лікування дисгормональних розладів відрізняється більш клінічною, гормональною й імунологічною ефективністю в порівнянні з традиційними методами лікування та забезпечує фізіологічність застосованих методик.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності діагностики та лікування сечостатевого кандидозу в жінок з урахуванням особливостей етіології, патогенезу та клінічного перебігу запального процесу. Установлено велике етіологічне значення грибів виду Cadida albicans та певне значення ряду інших видів грибів, зокрема, C. krusei, C. tropicalic, C. pseudotropicalis, C parapsilosis у розвитку сечостатевого кандидозу в жінок. Вивчено особливості перебігу цієї хвороби. Доведено наявність впливу порушень піхвого мікроценозу та ступеня дисбактеріозу кишечнику на характер клінічного перебігу сечостатевого кандидозу в жінок. Запропоновано раціональну методологію комплексного обстеження таких хворих. Патогенетично обгрунтовано доцільність лабораторного виділення, ідентифікації та визначення чутливості грибів роду Candida до антимікотичних препаратів. За методом електронної мікроскопії експериментально вивчено структурно-морфологічні зміни у виділених з піхви та кишечнику хворих культурах грибів C. albicans та C. krusei у разі інкубації за присутності антимікотиків "Ітраконазол" та "Флуконазол". Розроблено метод лікування сечостатевого кандидозу в жінок, який передбачає ідивідуалізоване застосування одного з системних антимікотиків триазолового ряду ("Ітраконазол", "Флуконазол") і антимікотичних препаратів місцевої дії, а також терапевтичної корекції порушень мікроценозу піхви та кишечнику, що дозволяє досягти повного етіологічного та клінічного виліковування хворих.

  Скачати повний текст

Вирішено актуальну наукову проблему клініко-патогенетичного обгрунтування порушень системи імунітету та їх корекції за генітального кандидозу (ГК) у жінок шляхом розробки нових науково обгрунтованих методів діагностики, прогнозування, профілактики та лікування ГК у жінок репродуктивного віку. Проведено ретроспективний аналіз випадків ГК та виявлено, що первинна безплідність була в 46,00 %, вторинна - у 54,00 % пацієнток. У структурі гінекологічної патології кольпіт виявлено у 41,40 % пацієнток, сальпінгіт - у 39,40 %, ерозія шийки матки - у 34,60 %. За результатами аналізу установлено достовірну залежність показників імунного статусу від наявності ГК. У жінок з ГК розвиток імнунної відповіді відбувається за рахунок гуморальної ланки та має прояв у виробленні антитіл на основі імуноглобулінів класів A, G і M та їх взаємозв'язку з подальшим зв'язуванням у комплекс антиген-антитіло, тобто циркулюючий імунний комплекс. Розвиток гуморальної імунної відповіді триває за фазами продукції імуноглобулінів, утворюються циркулюючі імунні комплекси, виявлені внаслідок обстеження пацієнток з ГК, що доводить універсальний механізм підтримки імунною системою гомеостазу організму за антигенної стимуляції різного генезу. Підвищені рівні IgE до C. alicans у секреті піхви частіше виявлено у пацієнток з ГК тривалістю до 5-ти років., за цього найвищі рівні зазначених антитіл реєстровано в осіб з тривалістю більше 10-ти років. У пацієнток з ГК тривалістю до 5-ти років у 80 % індекс авідності становив більше 20 %, від 5-ти до 10-ти років - у 75 % більше 25 %, 10 і більше років у 87 % більше 29 %, що дозволяє використовувати даний метод для визначення активності генітального кандидозу. Розроблено першу вітчизняну тест-систему для визначення низькоавідних антитіл класу G до C. albicans, на базі якої установлено, що в жінок з ГК середній рівень індексу авідності та частота реєстрації низькоавідних антитіл вірогідно перевищує аналогічні показники у пацієнтів контрольної групи. Установлено, що розроблена та впроваджена науково обгрунтована схема профілактики та лікування ГК сприяє відновленню репродуктивної функції - вагітність наступила в 11,0 % пацієнток, ефективність проведеної терапії становила 87,3 - 98,2 %.

  Скачати повний текст

Розроблено й обгрунтовано методи лікування хворих змішаною трихомонадно-бактеріальною інфекцією на підставі результатів вивчення епідеміології, особливостей збудників, клінічних прояв і компонентів мікробних асоціацій. Доведено значимість лабораторного дослідження бактеріальної мікрофлори репродуктивного тракту у хворих на урогенітальний трихомоніаз для своєчасної корекції лікування та запобігання розвитку ускладнень захворювання. Розроблено новий ефективний метод лікування зазначених хворих з застосуванням інфузії метронідазолу й внутрішньом'язового введення препарату цефлоспоринового ряду у комбінації з використанням лазеротерапії. Відзначено, що використання запропонованого методу терапії дозволило скоротити терміни нормалізації клінічних проявів і терміни санації організму від трихомонадної інфекції на 25,4 % у порівнянні з традиційними методами лікування.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне клінічне, мікробіологічне й імунологічне обстеження 127-ми жінок віком від 21-го до 60-ти років, з яких 78 - з хронічною урогенітальною патологією (ХУГП). За результатами обстежень серед жінок з ХУГП у 72,9 % виявлено кандидоз слизової оболонки порожнини рота (СОПР) за хронічної гіперпластичної або атрофічної форми), у 27,1 % - кандидоносійство без клінічних проявів. Установлено, що у розвитку кандидозу СОПР у жінок з ХУГП має значення сукупна роль особливостей мікробіоценозу різних біотипів організму: ПР (щоки, язика, піхви, кишечнику, а також порушень загального та місцевого імунітету. Визначено значущість стоматологічного статусу жінок у розвитку рецидивів ХУГП. За результатами обстеження теоретично обгрунтовано диференційоване застосування на етапі первинного лікування та за умов підтримувальної терапії цих хворих, антимікробних (5-НОК, ністатину, гівалексу) й імунокоригувальних препаратів (імунофану, ербісолу, траумель-С) у комбінації з пробіотичними засобами (симбітер-2, симбітеру концентрований. На підставі результатів, одержаних завдяки проведенню клінічних, мікробіологічних та імунологічних досліджень, показано високу терапевтичну ефективність розроблених методів у найближчі та віддалені строки спостережень.

  Скачати повний текст