Вивчено хронологічну послідовність становлення топографії дванадцятипалої кишки в нижньому поверсі черевної порожнини в плодовому періоді онтогенезу та її топографо-анатомічних особливостей у новонароджених. Доведено, що завдяки застосуванню сучасних методів морфологічного дослідження вивчено індивідуальну анатомічну мінливість та хронологічну послідовність просторово-часових перетворень частин дванадцятипалої кишки в нижньому поверсі черевної порожнини в плодовому та ранньому постнатальному періодах онтогенезу людини. Розроблено ультрасонографічні параметри дванадцятипалої кишки плодів та новонароджених дітей. Одержано результати досліджень топографо-анатомічних взаємовідношень частин дванадцятипалої кишки в нижньому поверсі черевної порожнини, що виявилися теоретичною базою для розробки двох хірургічних методів корекції порушення дуоденальної прохідності.

  Скачати повний текст

Визначено особливості розвитку компонентів сигморектального сегмента у плодовому та ранньому неонатальному періодах онтогенезу, залежність топографоанатомічних взаємозв'язків між компонентами сигморектального сегмента як передумови виникнення природжених вад. Розглянуто типові анатомічні ознаки сигморектального сегмента в перинатальному періоді, варіантів його проекції стосовно серединної площини, гістоструктурної організації та хронологічної послідовності його топографоанатомічних взаємовідношень із суміжними органами та структурами живота у динаміці перинатального періоду. Типовими макроскопічними ознаками сигморектального сегмента в перинатальному періоді є наявність звуження кишкової трубки в місці переходу сигмоподібної ободової кишки у пряму; відсутність випинів і жирових привісків у межах сигморектального сегмента; зміна стрічок сигмоподібної ободової кишки на суцільний поздовжній м'язовий шар прямої кишки; переважання діаметрів очеревинного відділу прямої кишки та дистального відділу сигмоподібної ободової кишки над діаметром сигморектального переходу; наявність поперечної півкільцевої складки слизової оболонки. У динаміці перинатального періоду відбувається зміна кута між поздовжніми осями дистального відділу сигмоподібної ободової кишки та очеревинного відділу прямої кишки від тупого до гострого.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено внутрішньо-печінкову топографію венозних структур та їх взаємовідношення в пренатальному періоді онтогенезу та у новонароджених. Завдяки застосуванню адекватних і найбільш інформативних методів морфологічних досліджень простежено динаміку ембріотопографії венозних структур печінки протягом раннього онтогенезу людини з урахуванням сегментарної будови органа. Визначено особливості будови й варіанти топографії всіх венозних структур печінки у плодів та новонароджених. Отримані результати можуть бути морфологічною основою для вдосконалення існуючих і розробки нових методів антенатальної профілактики, хірургічної корекції, а також сприятимуть уточненню діагностики природжених вад і набутих після народження захворювань печінки у дітей раннього віку.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив 1,2-пропандіолу (1,2-ПД), гліцерону (Гл) та диметилсульфоксиду (ДМСО) на фазові переходи та склування плаценти кріопротекторами, а також впливу режимів еквілібрації з кріопротекторами та заморожування - відтавання на структурний стан еритроцитів кордової крові (КК). З використанням методу диференційної сканувальної калориметрії (ДСК) установлено, що за присутності 1,2-ПД, Гл і ДМСО за однакових концентрацій склуються різні кінетичні одиниці, за цього стабільність аморфного стану найбільш висока за присутності 1,2-ПД, висока щільність клітин сприяє утворенню склоподібних фаз за умов охолодження, призводить до процесу кристалізації з аморфної фази під час нагрівання та пригнічує процес кристалізації евтектичних складів. Виявлено, що зростання концентрації Гл та 1,2-ПД зумовлює набрякання еритроцитів, а ДМСО - кренування. З застосування методу електронного парамагнітного резонансу показано порушення бар'єрних функцій мембран еритроцитів кордової крові за присутності 30 % ДМСО та 40 % Гл і 1,2-ПД. Вивчено динаміку насичення плаценти кріопротекторами та показано, що процес насичення тканини кріопротекторами має двофазний характер.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню ультраструктурних механізмів первинного і вторинного ангіогенезу жовчного міхура людини в пренатальному періоді онтогенезу. Методами світлової та електронної мікроскопії встановлено, що судини гемомікроциркуляторного русла жовчного міхура людини в пренатальному періоді онтогенезу утворюються за рахунок первинного та вторинного ангіогенезу. Первинний ангіогенез проходить в мезенхімі зачатка жовчного міхура людини тільки в ембріональному періоді. Протягом пренатального періоду онтогенезу людини виділені такі етапи розвитку ендотелію судин гемомікроциркуляторного русла жовчного міхура: мезенхімні "берегові" клітини - ендотеліоцити протокапілярів (примордіальні ендотеліоцити) - ендотелій соматичного типу кровоносних капілярів, артеріол та венул. Вторинний ангіогенез проходить в стінці жовчного міхура плодів людини на протязі 3-9 місяців і полягає в утворенні з "бруньок росту" передіснуючих мікросудин вторинних (знову народжених) кровоносних капілярів, розвитку м'язової оболонки артеріол, що формуються, розвитку посткапілярних і збиральних венул. Капілярно-тканинні співвідношення в жовчному міхурі ембріонів і плодів людини опосередковані певною формою організації мікросудинних сіток, регламентуючих шлях тканинної гемомікроциркуляції. В свою чергу, організація і функціональна геометрія гемомікроциркуляторного русла жовчного міхура, топологічні зв'язки і гістотопографічні взаємовідносини його ланок визначаються особливостями структурних механізмів ангіогенезу.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню морфофункціональних особливостей гемомікроциркуляторного русла ембріонів і плодів людини. Встановлено наявність в міокарді людини двох типів первинних кровоносних мікросудин, які суттєво розрізняються за будовою стінки. Виявлена гетерохронність утворення первинних кровоносних мікросудин в різних відділах передсердь людини. Визначені для міокарда людини строки заміщення первинного кровоносного мікрорусла вторинним гемомікроциркуляторним руслом. Описані ультраструктурні особливості кровоносних мікросудин в різні строки пренатального онтогенезу. Виявлено та описано внутрішньоендотеліальний та міжендотеліальний способи утворення бруньок росту кровоносних мікросудин в міокарді ембріонів та плодів людини.

  Скачати повний текст

Вивчено структурні механізми первинного та вторинного ангіогенезу в пристінковій пластинці серозного перикарда людини в пренатальному періоді онтогенезу. Установлено, що первинний ангіогенез, тобто утворення первинних мікросудин типу протокапілярів, відбувається внаслідок каналізації каналів і щілин у зонах агрегації клітин мезенхіми веретеноподібної форми. Установлено, що первинні мікросудини анастомозують між собою та утворюють протокапілярне русло, в якому внаслідок процесів ланкової диференціації мають місце привідні, обмінні та відвідні мікросудини. Визначено, що вторинне органоспецифічне гемомікроциркуляторне русло утворюється поступово як результат процесів ланкової диференціації клітинних і неклітинних компонентів стінки привідних, обмінних і відвідних мікросудин відповідно до артеріолярної, капілярної та венулярної ланки гемомікроциркуляторного русла, а також внаслідок новоутворення мікросудин шляхом вторинного ангіогенезу з бруньок росту ендотеліоцитів матричних мікросудин, що призводить до утворення малодиференційованих судинних сіток з подальшою ланковою диференціацією до відповідних ланок даного русла.

  Скачати повний текст

В дисертації висвітлюються структурні механізми розвитку первинних і вторинних кровоносних мікросудин стінки сечового міхура людини в пренатальному періоді онтогенезу. Методами світлової та електронної мікроскопії встановлено, що судини гемомікроциркуляторного русла сечового міхура утворюються за рахунок первинного та вторинного ангіогенезу. Первинний ангіогенез відбувається тільки в плодному періоді і полягає в розвитку первинних мікросудин типу протокапілярів із клітин мезенхіми та утворенні замкнутого первинного протокапілярного русла. Розвиток вторинного органоспецифічного гемомікроциркуляторного русла сечового міхура зумовлений диференціацією на його основні ланки первинного протокапілярного русла та новоутворених мікросудин. Органоспецифічними рисами розвитку мікросудин сечового міхура є порівняно рання поява базальної мембрани кровоносних капілярів та наявність в адвентиційній оболонці артеріол та збиральних венул великої кількості повздовжньоорієнтованих колагенових волокон.

  Скачати повний текст

Вивчено етапи розвитку гемомікроциркуляторного русла сечоводу людини в пренатальному періоді онтогенезу на світлооптичному та ультраструктурному рівні. Уперше описано закономірності первинного та вторинного ангіогенезу сечовода в пренатальному онтогенезі, установлено особливості внутрішньо-ендотеліального та міжендотеліального способу утворення "бруньок росту" кровоносних капілярів. Виявлено терміни формування та встановлено особливості світлооптичної та ультраструктурної організації первинних кровоносних мікросудин сечовода ембріонів людини в зв'язку з визначенням морфоархітектоніки оболонок.

  Скачати повний текст

Вирішено проблему підвищення ефективності лікування безпліднсті в жінок, включених у програму допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), шляхом розробки та впровадження патогенетично обгрунтованої диференційованої системи лікувально-профілактичних засобів на підставі комплексного вивчення механізмів порушення процесу імплантації ембріонів, одержаних in vitro. Для виявлення факторів ризику неефективного лікування за методами ДРТ проведено ретроспективний аналіз амбулаторних карт 454-х безплідних подружніх пар, які мали в анамнезі досвід лікування з використанням методів ДРТ. За даними ретроспективного аналізу виділено 26 вірогідно значущих прогностичних факторів ефективності лікування з використанням методів ДРТ і розроблено прогностичну модель ефективності лікування безплідності з застосуванням ДРТ. Чутливість індивідуального прогнозу ефективності такого лікування становила 71,42 %, специфічність - 95,56 %, позитивна прогностична значущість - 71,42 %, негативна прогностична значущість - 95,56 % відповідно. Досліджено особливості психологічного статусу, загального та місцевого ендометріального імунітету у пацієнток з першою спробою та численними неефективними циклами ДРТ. Проаналізовано результати каріотипування пацієнток програми ДРТ і молекулярно-генетичного діагностування спадкових форм передчасного виснаження яєчників і генів системи детоксикації. Вивчено особливості генетичного та гормонального статусу в жінок з різною відповіддю ячників на контрольовану індукцію суперовуляції. Оцінено прогностичну значущість для процесу імплантації інвазивних (гістерескопії, імуногістохімічного, патоморфологічного досліджень біоптатів ендометрія) та неінвазивних (визначення рівня цитокінів і молекул імплантації у змивах з порожнини матки, ехографії, доплерометрії) методів діагностування. Доведено існування кореляційного взаємозв'язку міз станом рецепторного апарату та морфологічною структурою ендометрія. На підставі результатів проведених досліджень розроблено схему патогенезу порушень імплантації та патогенетично обгрунтовано диференційовану систему лікувально-профілактичних заходів за умов проведення ДРТ. Завдяки оптмізації провідних факторів імплантації вдалося збільшити частоту клінічних вагітностей удвічі (з 30,0 до 68 %) і частоту вагітностей, які закінчилися пологами, - у чотири рази (з 10 до 44 %) знизити частоту мимовільних абортів з 20 до 13 %.

  Скачати повний текст

Одержано нові дані про фактори ризику затримки гестаційної перебудови преплацентарного кровоплину. Визначено діагностично-прогностичну цінність доплерометрії під час дослідження гемодинаміки у період формування функціональної підсистеми материнський організм - плацентарне ложе матки. Одержано нові дані про морфофункціональний стан спіральних артерій у разі наявності високорезистентного кровоплину в басейні маткової артерії, а також про перинатальні наслідки застосування лікарських засобів, що впливають на реокоагуляційні властивості крові у випадку первинного порушення кровоплину у маткових і спіральних артеріях. Вперше виявлено стимулюючий вплив активатора метаболізму судинних клітин актовегіну на процеси гестаційної трансформації судин плацентарного ложа матки. Доведено, що застосування антигіпокасанту актовегіну забезпечує зниження показників судинного опору в маткових і спіральних артеріях за первинного порушення преплацентарного кровоплину. Розроблено нову концепцію профілактики перинатальної патології шляхом активації гестаційної перебудови гемодинаміки у функціональній підсистемі мати - плацентарне ложе матки.

  Скачати повний текст

Вдосконалено пренатальне прогнозування за результатами дослідження пре- і внутрішньоплацентарного кровоплину у II триместрі вагітності. Показано діагностичне і прогностичне значення доплерометричного дослідження гемодинамічних процесів у функціональній системі мати - плацента - плід у першій половині вагітності. Визначено роль розладів гестаційної трансформації судин плацентарного ложа матки у затримці формування низькорезистентної судинної системи у плодово-плацентарному басейні. Доведено, що у 34 % вагітних з високим плацентарним опором плину крові спостерігається розвиток гестаційної гіпертензії, обумовленої гіперфункцією міокарда, збільшенням об'ємних показників серцевої діяльності материнського організму. Показано роль затримки формування низькорезистентного преплацентарного кровоплину у виникненні порушень феталізації плаценти. Визначено, що у 72 % випадків за розладів гестаційної перебудови кровообігу у функціональній підсистемі мати - плацентарне ложе матки спостерігається затримка формування низькорезистентної судинної системи у плодово-плацентарному басейні. Встановлено, що за наявності високого судинного опору плаценти у 63 % випадків розвивається дистрес плода, а у 37 % - діагностується затримка розвитку плода. Доведено, що оцінка пре- та внутрішньоплацентарного кровоплину у II триместрі вагітності дозволяє здійснити ефективне пренатальне прогнозування.

  Скачати повний текст

Встановлено, що виходячи з порівняння процесів проліферації та загибелі клітин, диференціювання, спеціалізації й інтеграції клітин і формування колагенової строми, що складають структурні компоненти ембріонального гістогенезу, ембріогенез провізорного органа - мезонефросу (МЗН) і дефінітивного органа - метанефросу відбувається за єдиним законом. Разом з тим присутні й органні особливості розвитку кожного із вивчених органів. Ембріональний гістогенез МЗН на ранніх стадіях розвитку не контролюється статевими гормонами: естрогенами та прогестероном. В кінцевій нирці естроген-позитивні клітини постійно присутні в метанефрогенній тканині. Послідовність експресії та редукції глікополімерів, що є рецепторами лектинів щириці, кореневища кропиви, ікри окуня та карагани, їх кількість у міру розвитку зародків у перші 12 тижнів ембріогенезу в закладках мезонефронів статистично достовірно не відрізняються від таких у закладках МЗН, а для рецепторів Л гороху, бузини червоної й омели білої статистично достовірно такої закономірності немає.

  Скачати повний текст

Вивчено етіопатогенетичні механізми виникнення синдрому слабкої відповіді яєчників (ССВЯ), способів його прогнозування та корекції. На підставі вивчення анамнестичних даних, загальноклінічних, лабораторних досліджень, даних ехографії та ендоскопії, генетичних досліджень визначено, що у патогенезі ССВЯ головну роль (70 % випадків) відіграють віковий фактор і наявність оперативних втручань на додатках матки. У частині випадків (близько 45 %) у цих пацієнток зустрічаються алелі високого ризику та премутації гена FMR1. На підставі результатів проведених досліджень (щодо фолікулюстимулювального гормону (ФСГ), антимюлерового гормону (АМГ)), двох- та тривимірного ехографічного та доплерографічного обстеження визначено, що прогностичними ознаками ССВЯ слугують біохімічні маркери, а саме: концентрація ФСГ та АМГ у сироватці крові у ранній проліферативній фазі менструального циклу та тривимірні ехографічні та доплерографічні показники резерву яєчника: кількість антральних фолікулів, тривимірний об'єм яєчників, васкуляризаційний індекс. Залежно від етіопатогенетичного чинника виникнення ССВЯ розроблено диференційовану лікувальну тактику. У пацієнток з оперативними втручаннями в анамнезі було використано модифікований протокол контрольованої гіперстимуляції яєчників, зокрема короткий з застосуванням агоністів і антагоністів гонадотропін-рилізинг-гормону, а для жінок без оперативних втручань в анамнезі - довгий лютеїновий протокол з агоністами гонадотропін-рилізинг-гормону. Для всіх категорій пацієнток з ССВЯ запропоновано використовувати екстракорпоральне запліднення у природному циклі, що дозволяє одержувати сприйнятливу для цієї категорії частоту настання вагітності з меншими матеріальними та фізичними навантаженнями. Використання лікувального алгоритму дозволило підвищити частоту настання вагітності у жінок віком до 35-ти років до 33,3 %, у жінок віком 36-ти років і старше - до 16,6 %.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено динаміку формоутворення чоловічих статевих органів протягом внутрішньоутробного періоду розвитку людини. Встановлено особливості топографо-анатомічних взаємовідношень чоловічих статевих органів із суміжними органами та структурами від моменту їх утворення до народження. Визначено й охарактеризовано періоди інтенсивного та уповільненого росту чоловічих статевих органів, досліджено їх індивідуальну та вікову анатомічну мінливість протягом пренатального періоду онтогенезу людини. Визначено критичні періоди розвитку та морфологічні передумови можливого виникнення природжених вад чоловічих статевих органів. З'ясовано, що темпи опускання яєчок у калитку не завжди співпадають з відповідною стадією розвитку плода. Доведено, що одним з основних факторів каудального переміщення яєчка є його повідець. Виявлено, що джерелом формування пристінкової пластинки піхвової оболонки яєчка є піхвовий відросток очеревини, а її нутрощевої пластинки - нутрощева очеревина.

  Скачати повний текст

Досліджено закономірності розвитку та особливості будови передсердно-шлуночкових клапанів серця в пре- та постнатальному онтогенезі. За допомогою використання комплексу морфологічних методик, що включає імуногістохімічні методи, вивчено 96 препаратів передсердно-шлуночкових клапанів серця. Вперше показано зміни формоутворення передсердно-шлуночкових клапанів серця. Виявлено утворення ендокардіальних подушок передсердно-шлуночкового каналу, епітеліально-мезенхімних перетворень, делямінації стінки передсердно-шлуночкового каналу та утворення делямінаційної пластинки. З використанням імуногістохімічних методик (маркера CD 34) уточнено дані про розташування кровоносних судин у стулках передсердно-шлуночкових клапанів. Вперше встановлено вікову динаміку структур передсердно-шлуночкових клапанів серця в онтогенезі, а також визначено закономірності даних змін.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему перебудови судинного русла очного яблука на різних етапах пренатального морфогенезу та за умов ішемії. Вивчено питання визначення можливостей корекції перетворень ангіоархітектоніки ішемізованого ока шляхом застосування внутрішньовенного опромінення крові низькоінтенсивним гелій-неоновим червоним лазером. Розроблено новий напрямок в анатомії, який грунтується на концепції інтегративної антропології, аналіз нормальних і патологічних процесів в їх структурно-функціональній єдності. Встановлено, що перебудова гемомікроциркуляторного русла очного яблука людини та кроля в процесі розвитку та за умов ішемії тісно пов'язана зі структурною організацією оболонок і прозорістю заломлюючих середовищ очного яблука. Розроблено методику застосування внутрішньовенного опромінення крові низькоінтенсивним гелій-неоновим червоним лазером у разі ішемічних станів ока.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив умов гіпотермії на життєздатність, кінетичну активність, збереження активності ферменту акрозину та запліднювальну здатність сперміїв людини під час лікування безплідності методом екстракорпорального запліднення. Розроблено новий спосіб зберігання активнорухливої фракції сперміїв. Виявлено, що за температури <$E8 symbol Р~ roman C> у середовищі Menezo B2 спермії найкраще зберігають свою кінетичну рухливість, життєздатність та активність акрозину. На підставі результатів дослідження ефективності запліднення ооцитів після їх дозрівання сперміями, які зберігалися за умов гіпотермії, встановлено здатність незрілих ооцитів дозрівати in vitro і запліднюватись. Розроблено методику реінсемінації незапліднених ооцитів сперміями, що зберігалися за умов гіпотермії, застосування якої дозволяє зберігати сперматозоїди у функціонально активному стані та покращувати ефективність програми екстракорпорального запліднення ооцитів людини під час лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій.

  Скачати повний текст