Проаналізовано результати діагностики та лікування 115-ти дітей з травматичним пошкодженням селезінки. На підставі комплексного вивчення даних клінічної картини та використання інструментальних методів дослідження удосконалено методику діагностики травматичних пошкоджень селезінки у дітей. Виявлено та конкретизовано групу ознак, що характеризують ступінь тяжкості травматичного пошкодження селезінки у дітей. Поглиблено уявлення про функціональні й анатомо-морфологічні зміни у пошкодженому органі. З використанням динамічної кольорової доплерографії встановлено особливості стану кровотоку в ушкодженій травмою селезінці у близькому та віддаленому періодах залежно від віку, преморбідного стану, перенесених гнійно-запальних процесів, особливостей травми, наявних супутніх уроджених і набутих вад. Обгрунтовно диференційований підхід до вибору показань і методу корекції травматичних пошкоджень селезінки залежно від ступеня її пошкодження. Розроблено та впроваджено новий спосіб консервативного ведення дітей з травматичним пошкодженням селезінки на основі медикаментозного зниженя портального тиску. Запропоновано й апробовано нові способи проведення органозберігальних операцій у разі травматичного пошкодження селезінки різного ступеня тяжкості у дітей, зокрема, спленографії за глибоких розривів ушкодженого органа. Запропоновано спосіб атипової резекції селезінки, який рекомендовано застосовувати у разі її масивних пошкоджень. Доведено ефективність органозберігальних та органозамісних хірургічних втручань у разі травматичного пошкодження селезінки. Визначено клінічну ефективність нових методів лікування, позитивний результат зафіксовано у 97,39 % прооперованих дітей.

  Скачати повний текст

Проаналізовано вікову та статеву структуру дітей із тупою травмою живота, залежність виду ушкоджень від причини травми. Визначено прогностичну цінність показників клінічних, лабораторних та інструментальних методів досліджень щодо тяжкості ураження паренхіматозних органів. Доведено значущість комплексних результатів обстежень у діагностиці важкості пошкоджень. Вдосконалено алгоритми діагностики та лікування дітей під час закритої травми живота. Запропоновано диференційований підхід щодо консервативного лікування, лапаротомних і малоінвазивних втручань. Обгрунтовано доцільність застосування консервативної терапії за пошкоджень паренхіматозних органів живота I - II ступенів із постійним лабораторним та УЗД-моніторингом. Встановлено, що мініінвазивне втручання є найбільш ефективним у дітей із II - III ступенем тяжкості ушкодження паренхіматозних органів.

  Скачати повний текст