На підставі клінічної симптоматики та показників спеціальних досліджень вивчено зміни функціонального стану вегетативної та периферичної нервових систем в гострому періоді дифтерії та на етапах ранньої та пізньої реконвалесценції. З'ясовано, що для всіх клінічно маніфестних форм дифтерії незалежно від вихідних показників вегетативного тонусу на 9 - 12 день захворювання формується ваготонія, що стабільно утримується, а у разі тяжких форм дифтерії навіть посилюється. У носіїв токсигенних штамів дифтерійної коринобактерії виявлено короткотривалі початкові розлади вегетативного гомеостазу. Встановлено, що дифтерійне бактеріоносійство є активним інфекційним процесом субклінічного рівня. Показано модифікувальний вплив супутньої стрептококової інфекції на характер розладів вегетативного гомеостазу у разі дифтерії ротоглотки у дітей, що проявляється вираженою симпатикотонією початкового періоду хвороби. Встановлено, що у хворих на середньотяжку та тяжку форми дифтерії розвиваються ранні моно- та полінейропатії, що проявляються бульбарним синдромом. Ступінь вираженості та тривалість відповідної неврологічної симптоматики визначено за показниками тяжкості клінічної форми хвороби, інтенсивності та поширеності локальних запальних змін у ділянці ротоглотки. Встановлено, що пізні дифтерійні полінейропатії є переважними розладами рухових функцій нижніх кінцівок, які розвиваються у разі тяжких форм дифтерії. Напередодні їх клінічної маніфестації та після відновлення втрачених рухових функцій за даними електронейроміографічних досліджень виявлено сповільнення руху нервового імпульсу по периферичних нервах. Показано, що даний метод дає змогу прогнозувати розвиток пізніх дифтерійних полінейропатій та оцінити повноту відновлення функціональної спроможності периферичних нервів. Експериментально доведено уразливість безмієлінових нервових волокон серцевого м'яза до пошкоджувальної дії дифтерійного екзотоксину, демієлінізуючий характер змін в периферичних нервах у разі пізніх дифтерійних полінейропатій та, водночас, їх зворотність.

  Скачати повний текст

Вивчено електрофоретичні спектри біополімерів токсигенних штамів C. diphteriae. Доведено важливу значущість екзотоксину C. diphteriae у крові, стану специфічного антитоксичного й антибактеріального імунітету, гемодинаміки, коагуляційного гемостазу у патогенезі дифтерії та її ускладнень. Запропоновано діагностичні критерії дифтерії, критерії оцінки її тяжкості, прогнозування розвитку міокардитів і засоби патогенетичного їх лікування.

  Скачати повний текст

Вивчено стан центральної гемодинаміки у разі дифтерії та дифтерійного міокардиту (ДМ) в дітей, удосконалено діагностику та патогенетичну терапію ДМ. Встановлено, що стан центральної гемодинаміки визначається ступенем тяжкості дифтерійної інфекції та ДМ. У разі дифтерії найбільш сприятливим запропоновано вважати гіперкінетичний варіант гемодинаміки, оскільки у випадку даного варіанта не розвиваються ускладнення з боку серця. Визначено додаткові критерії тяжкості дифтерійного міокардиту в дітей. До комплексної терапії дітей, хворих на ДМ, доцільно включати "Мілдронат" - кардіометаболічний препарат з позитивною інотропною дією на міокард, а також стероїдні та нестероїдні протизапальні засоби.

  Скачати повний текст

Досліджено становлення поствакцинального імунітету проти дифтерії та кору у дітей (здорових і тих, які мають різну патологію), а також визначено вплив препаратів ехінацеї на дані механізми. Виявлено, що у техногенно несприятливому районі більш висока питома вага дітей, які мають знижену імунологічну реактивність та знижений рівень поствакцинального імунітету, тобто потенційно сприятливі до кору та дифтерії. Доведено, що за умов високого антигенного навантаження розчин ехінацеї виявляє стабілізуючу дію на специфічну імунологічну реактивність, що робить її застосування найбільш доцільним і безпечним для дітей у процесі вакцинації.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше з'ясовано вплив гострого гломерулонефриту (ГГН) та гострого пієлонефриту (ГПН) на імунітет дітей, які раніше отримали щеплення проти дифтерії. Встановлено, що відновлення специфічного імунітету дітей, які хворіли на ГГН і ГПН, триває впродовж 6 місяців періоду реконваленсценції. Виявлено, що інтеграційний процес клітинної та гуморальної ланок імунітету у хворих і перехворілих дітей нормалізується за 3 - 6 місяців періоду реконвалесценції. Визначено можливі строки індивідуальної імунокорекції дітей і тактику її проведення.

  Скачати повний текст

Удосконалено методи лікування дифтерії у дітей на основі результатів, одержаних внаслідок вивчення клініко-імунопатогенетичних взаємозв'язків, їх патоморфологічного підгрунтя та механізмів пошкоджувальної дії дифтерійного токсина за умов моделювання експерименальної дифтерійної інтоксикації у морських свинок. На органному, клітинному та субклітинному рівнях вивчено патогенетичні механізми розвитку поліорганних уражень, обгрунтовано можливості їх превентивної та перманентної корекції. Удосконалено параклінічні методи моніторингу клінічного перебігу хвороби, оцінки ефективності лікування та повноти одужання. Обгрунтовано детермінованість клінічного перебігу дифтерії функціональним станом локальних механізмів захисту. Установлено інформативність кардіоінтервалографічних і електронейроміографічних досліджень щодо визначення субклінічного рівня ураження вегетативної та периферичної нервової систем. За умов експериментальної дифтерійної інтоксикації у морських свинок з'ясовано ультраструктурні механізми пошкоджувальної дії дифтерійного токсину стосовно структурних елементів міокарда, нирок, вегетативної та периферичної нервової систем. Підтверджено імунокомплексний генез ураження гемокапілярів клубочкового фільтра за умов багаторазового введення мегадоз ПДС. Обгрунтовано доцільність застосування у комплексному лікуванні дифтерії ентеросорбентів.

  Скачати повний текст