Досліджено особливу лексико-семантичну парадигму - асоціативно-семантичну групу, що може бути частиною асоціативно-семантичної структури. Запропоновано гіпотезу, яка базується на лексемах, що входять до логіко-семантичної групи (АСГ) "пори року", що трактуються як вихідні слова асоціативно-семантичних груп (кауземи). У семантичній структурі цих слів виокремлено темпоральні, квалітативно-темпоральні та квалітативно-предметні ознаки, у межах яких кауземи семантично (на рівні "ядро - периферія") поєднані зі словами інших денотативних зон (рефлексемами). За допомогою асоціативного експерименту з'ясовано наявність асоціативного зв'язку між цими лексемами. Сукупність вихідної кауземи та рефлексем, упорядкованих у АСГ різних рівнів, трактується як асоціативно-семантична структура (АСС). З'ясовано, що найчисленнішою є АСС з кауземою зима, найменш численною - АСС кауземи осень. Усі структури об'єднують асоціативно-семантичні групи трьох рівнів, окрім АСС осень, яка представлена рефлексемами двох рівнів. Незважаючи на різноманітний кількісний і якісний склад асоціативно-семантичних структур, зазначено щодо наявності типової асоціативно-семантичної парадигми рефлексем, взаємопов'язаних з назвами пір року. рефлексеми реалізують аналогічні семантичні ознаки, а відмінності у складі денотативних зон зумовлені лише екстралінгвістичними причинами - квалітативними особливостями сезонів. Чим більше семантичних кроків відділяють рефлексеми від вихідної кауземи, тим більшою мірою вони різняться за значенням з рефлексемами інших АСС.

  Скачати повний текст

Досліджено мовленнєві тактики (МТ) у комунікативній ситуації (КС) "освідчення в коханні" з урахуванням різноманітних факторів мовленнєвого спілкування - соціальних ролей комунікантів, лексико-синтаксичних засобів, невербальних компонентів комунікацій. МТ визначено як стереотипну модель мовленнєвої поведінки певного соціуму, за допомогою якої мовець намагається реалізувати свою комунікативну інтенцію у конкретній ситуації спілкування. На підставі аналізу фактичного матеріалу виділено МТ, яким користується ініціатор мовленєвих актів у КС "освідчення в коханні". Розглянуто лексико-синтаксичні компоненти мовленнєвих актів і невербальні засоби спілкування комунікантів, які освідчуються в коханні. Завдяки здійсненому дослідженню встановлено залежність вибору МТ і невербальних засобів комунікації від соціальної ролі комуніканта. З'ясовано, що для успішного міжособистісного спілкування в КС "освідчення в коханні" вибір комунікантом найбільш психологічно доцільної форми вираження свого почуття має грунтуватися на експлікації емпатії, двоцентричного характеру любовних почуттів, здатності до ідентифікації та децентрації, що означає апріорне, безумовне прийняття іншої особистості, орієнтацію на її природну індивідуальну неповторність.

  Скачати повний текст

Досліджено вербальні та невербальні маркери, які формують загальне емпатичне тло комунікації. У науковий обіг уведено поняття комунікативної емпатії, моделювання якої пов'язане з адекватним використанням відповідного набору мовних та екстралінгвальних одиниць і комплексів. Розроблено теоретичні засади теорії комунікативної емпатії. Пояснено глибинну природу даного феномена, який містить ментальні, психолінгвістичні, нейрофізіологічні, лінгвальні та невербальні складники. Встановлено мовні категорії української мови та конструктивних елементів невербального рівня, які оптимізують міжперсональну взаємодію. Виявлені одиниці та сигнатури корелюють із глибинними ментальними процесами, які характеризуються універсальними та динамічними ознаками. Виокремлення даних комунікативних маркерів здійснено за допомогою синтезу класичних і новітніх мовознавчих методик, де провідне місце належить парадигмі нейролінгвістичного програмування та сугестивної лінгвістики. Розглянуто лінгвальну специфіку емпатичної комунікації, пов'язану з дією універсальних законів мовного моделювання. Вивчено конкретні мовні компоненти метамодельних патернів. Теоретичні узагальнення дослідження верифіковано у релевантних психолінгвістичних експериментах. З'ясовано глибинну природу мовної сугестії й актуальних невербальних елементів. З метою визначення сугестивної динаміки проаналізовано всі мовні рівні. Висунуто гіпотезу про те, що концентром потенційної сугестивності є семантичне наповнення одиниць мови. Наголошено, що іманентною ознакою мовного впливу є семантична дифузність різної етіології. Кваліфіковано роль невербаліки в аспекті комунікативного впливу. Висвітлено характерні особливості опосередкованих контекстів. Детально розглянуто специфіку українського рекламного та політичного мовлення, а також фідеїстичних контекстів. Встановлено лінгвістичні особливості названих текстових масивів та їх сугестивний потенціал.

  Скачати повний текст