Досліджено літературний процес у Росії в кінці XIX - на початку XX ст. в аспекті взаємодії традиції, уособленням якої є творчість А.П.Чехова, та новаторства, проявом якого був символізм. Запропоновано та доведено гіпотезу про визначальний характер інтерпретації, який зазнає впливу пануючої ідеології. Розглянуто символізм не тільки як естетичну концепцію, але й як ідеологію, що претендувала на панування. Здійснено поділ історії літератури на історію художніх текстів та історію їх інтерпретацій. Вивчено інтертекстуальні зв'язки між творами художників-символістів, творчістю А.Бєлого й А.П.Чехова, між інтерпретаціями художньої практики, що одержала своє відбиття в різноманітних естетичних концепціях. Створено модель літературного процесу зазначеного періоду, яка дозволяє краще зрозуміти минулий та сучасний етапи розвитку літератури та з'ясувати тенденції у літературному процесі.

  Скачати повний текст