Розглянуто концептуально-лексичну систему, що репрезентує механізми формування семантичного простору і концептосфери художньої картини світу в російському сатирико-гумористичному наративі початку ХХ ст. Охарактеризовано базовий рівень естетичної категоризації, що формується з об'єднань, в яких сконцентровані максимально релевантні для художньої свідомості того часу властивості об'єктів. Показано, що в художній картині світу в російському сатирико-гумористичному наративі початку ХХ ст. мовний образ розвиває нові асоціативні відносини, обумовлені емоційно-психологічною домінантою. Як результат продукуються художні парадигми, які є підсумком інтелектуально-емоційного відбиття дійсності. Обгрунтовано тезу про необхідність зіставлення структури художнього концепту з моделлю ситуації, під якою мається на увазі когнітивний аналог тексту, що служить основою для побудови й сприйняття тексту і є реалізацією фрейму або сценарію в конкретному мовному акті. Зазначено, що когнітивний зміст багатьох концептів уточнюється (а іноді й виявляється) шляхом зіставлення дихотомічних пар. Запропоновано й обгрунтовано методику опису художнього значення й художньої дефініції як репрезентантів лінгвокультурного коду. Визначено типи мовних образів: діглосивний, окказіональний, узуально-актуалізований.

  Скачати повний текст