Визначено роль музичної естетики як важливого компонента у формуванні постмодерністської теорії Тексту. Досліджено, що естетика музичного постмодернізму (ЕМП) створює концепцію музичного твору як тексту та потребує застосування певних методологічних принципів, а саме методів текстового аналізу Р.Барта, М.Фуко та деконструкції Ж.Дерріда. Доведено, що колажність репрезентує постмодерністську ідею інтертекстуальності, відбиває постмодерністське прагнення до естетизації дійсності (концепція світового концерту К.Штокгаузена, явища конкретної музики М.Кагеля, К.Штокгаузена). Визначено, що ЕМП втілює принципи онтологічної концепції мистецтва пізнього М.Гайдеггера, яким обгрунтовано необхідність аналізу мистецтва в аспекті істини буття, а художнього твору - у контексті здійснення істини. Розглянуто концепцію іронії М.Кагеля у контексті теорії іронії Р.Рорті, Ж.Дерріда, Ф.Джеймсона, Ч.Дженкса. Висвітлено зв'язки між естетичними принципами постмодернізму та східними теоріями мистецтва у контексті діалогу Захід - Схід. Розкрито специфіку часопростору у постмодерністських творах відкритих форм.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано концепцію творчого мислення К.Штокгаузена (музичного, художнього, наукового, філософського, міфопоетичного) як цілісного феномену культури другої половини XX - початку XXI ст. Тип мислення композитора визначено як серіальний, розкрито сутність його фундаментальної категорії - музичного часу та базового методу медіації. На підставі вивчення музично-теоретичних і філософсько-естетичних досліджень композитора, а також фортепіанної музики 1950-х років - початку XXI ст., зокрема, творів "Клавірштюк XI", "Природні тривалості", "Третя година", "Групи", "Міри часу", "Вознесіння", "Перша година" мегациклу "Звук" розкрито цілісність музично-філософського світогляду та творчості К.Штокгаузена, визначено константи творчого мислення митця у контексті їх історичних і культурологічних передумов, проаналізовано нову естетику звуку, розглянуто теорію музичного часу та її трансформацію в композиційний метод. Досліджено генезу алеаторики з серіальної й електронної музики. На підставі введення принципу випадковості проаналізовано основні етапи формування нової поетики можливості в мистецтві. Представлено першу музикознавчу інтерпретацію останнього творчого проекту К.Штокгаузена - мегациклу "Звук", розпочатого у 2004 р. Наведено результати дослідження останнього фортепіанного твору композитора - "Природні тривалості" (2005 - 2006 рр.), розроблено й апробовано метод мобільного аналізу алеаторичної музики, мета якого - зафіксувати змінність версій, виявити ступінь вираженості потенціалу багатозначності "тексту" та визначити естетичний рівень кожної реалізації. Сформульовано термінологічний апарат для опису художніх явищ нової музики.

  Скачати повний текст