Здійснено філософський аналіз ролі аксіологічного аспекту в сучасних методологіях гуманітарних наук. Створено аксіологічно організовану епістеміологічну концепцію в сфері гуманітарного знання, яка дозволила обгрунтувати значення творчого діяльності в гуманітаристиці. Проведено компаративний аналіз художніх текстів сучасних класиків світової літератури як реального підгрунтя філософії модерну та постмедерну, доведено їх вплив на тенденції розвитку методології гуманітарних досліджень. Виявлено, що поява нового методологічного інструментарію в межах гуманітарного знання, певним чином, пов'язана зі зростанням ролі аксіологічного фактора (становлення, мета, наслідки дослідження). Обгрунтовано, що без вирішення однієї з найголовніших проблем сучасної філософської освіти - повноцінного діалогу суб'єктів на креативному рівні - суспільство не може розв'язати проблему виховання та розвитку творчої особистості.

  Скачати повний текст

Проаналізовано становлення гуманітарного ідеалу науковості, його вплив на інтегративні процеси у сучасній науці та її гуманітаризацію. Ідеал науковості гуманітарного знання розглянуто як синтез філософських уявлень про природу людини, суспільствознавчо-аналітичних описів і пояснень соціальних інтеракцій індивидів і власне гуманітарного осягнення розумом духовних засад людського буття. Розкрито значення в утвердженні наукового статусу гуманітарного знання сцієнтистських, герменевтичних і аксіологічних обгрунтувань. Показано, що конституювання норм його науковості відбувається на підставі ціннісно-смислової специфікації універсально-епістемних критеріїв і взаємодоповнюваності в ньому когнітивного та ціннісного, пояснювального та змістового моментів. Цим забезпечується загальнонаукова ідентичність ідеалу знання про світ людини та його гуманітарну особливість. Значну увагу приділено питанням методологічного потенціалу гуманітарного ідеалу науковості, значущість якого розкрито у контексті актуалізації проблем людини та формування постнекласичної наукової раціональності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано тенденції до єдності природничого та соціогуманітарного знання на сучасному етапі розвитку наукового пізнання. Висвітлено різноманітні підходи щодо питання співвідношення цих знань. Виявлено проблеми єдності природничих і соціогуманітарних наук. Показано можливості їх вирішення у контексті постнекласичної науки. Значну увагу приділено міждисциплінарності та взаємодії різних дисциплін у комплексних дослідженнях, що зумовлює можливість досягнення єдності природничого та соціогуманітарного знання. Зазначено, що в сучасній філософії науки методологічна єдність взаємопов'язується не з єдиним методологічним взірцем, а з взаємодоповнюваністю методів. На підставі аналізу моделей наукового знання, що претендують на універсальність, виявлено спільні риси у структурі даних знань. Відзначено, що тенденція до єдності природничих і соціогуманітарних наук поглиблюється у постнекласичній науці.

  Скачати повний текст