Актуалізовано й експліковано на основі соціально-філософського аналізу теорії ненасилля як можливий концептуальний підхід для переосмислення шляхів розвитку суспільства за умов сучасних цивілізаційних викликів. Визначено філософські основи ненасилля, базуючить на теорії ненасилля Л. Толстого, М. Ганді, А. Швейцера, що зумовило нове бачення ідеалів ненасилля та визначення можливостей їх застосування на практиці у XXI ст. Проаналізовано історико-практичні та духовно-теоретичні аспекти категорій "ненасилля" і "толерантності" як соціально-філософських понять. Визначено їх ключову роль у формуванні суспільства без жорсткості та насилля. Розглянуто ненасилля як філософсько-релігійну систему та морально-етичний принцип, ціннісний орієнтир суспільства, що наголошує на забороні на вчинення шкоди, страждання, а толерантність - як показник, свідчення гуманного, стриманого ставлення до усього іншого. Розкрито соціокультурні передумови можливого втілення ідей ненасильницького шляху розвитку, а саме: вкорінення в життя людства філософсько-релігійних, морально-етичних цінностей, що містять ідеали ненасилля, любові, милосердя.

  Скачати повний текст

Досліджено методологічні та теоретичні підходи до толерантності в процесі становлення молоді за умов полікультурного середовища. Досліджено теоретичні підходи і досвід роботи з виховання толерантності, проведено порівняльний аналізу формування даної якості у різних культурах. На підставі одержаних результатів визначено сучасні тенденції, актуальні проблеми й особливості формування толерантності у молоді за умов полікультурного середовища України на прикладі Автономної Республіки Крим, проаналізовано основні проблеми молоді. З урахуванням характеру соціальної технології, особливостей полікультурного середовища України та специфіки соціальної роботи з молоддю запропоновано соціально-освітні технології для допомоги молоді у процесі її соціалізації у полікультурному соціумі. Розроблено й апробовано моделі формування толерантності особистості в полікультурному середовищі та професійної підготовки фахівців до роботи з розвитку даної якості у молоді. Основні результати наукового дослідження впроваджено у практику роботи закладів вищої, позашкільної та післядипломної освіти, а також соціальних служб для молоді в окремих регіонах України.

  Скачати повний текст

Вперше обгрунтовано систему роботи загальноосвітньої школи (ЗОШ) щодо формування толерантності вчителя та охарактеризовано напрями її реалізації - багатовекторну взаємодію вчителя із суб'єктами педагогічного процесу: учнями, учителями, батьками учнів, адміністрацією та психологом, а також у процесі здійснення самоосвіти та самовиховання. Виявлено педагогічні умови, за яких зазначені форми та методи мали оптимальний результат, та чинники сприятливого толерантного середовища, які впливають на результати взаємодії суб'єктів педагогічного процесу. Уточнено сутність поняття "толерантність вчителя ЗОШ" як засновану на ціннісних і гуманістичних орієнтаціях його професійну здатність зрозуміти, визнати й прийняти суб'єктів педагогічного процесу - учнів, учителів, адміністрацію школи, батьків учнів - такими, якими вони є, - носіями інших цінностей, логіки мислення, форм поведінки, суб'єктного досвіду, встановлювати відносини співробітництва в процесі взаємодії з суб'єктами, аналізувати й критично оцінювати суб'єктний досвід та поведінку. Виявлено її структурні компоненти (когнітивно-ціннісний, перцептивно-ціннісний, перцептивний, рефлексивно-поведінковий),; уточнено критерії (когнітивно-ціннісний, перцептивний, рефлексивно-поведінковий) та показники (високий, достатній, адаптивний) сформованості толерантності вчителя. Подальшого розвитку набули форми та методи формування толерантності в процесі діяльності ЗОШ.

  Скачати повний текст