Обгрунтовано теоретичні засади взаємовпливу зростання моторних можливостей й активності психіки у філо- та онтогенезі шляхом утворення нових ступенів психомоторної свободи суб'єктів активності з урахуванням рівнів побудови рухів. Розвинуто положення про участь ієрархії рівнів побудови рухів у функціонуванні психомоторики та психіки як орієнтувально-дослідницької діяльності, зростання спроможності до якої у філо- та онтогенезі є показником збільшення активності психіки. Уперше встановлено участь рівнів побудови рухів і орієнтувально-дослідницької діяльності у функціональних органах, що забезпечують реалізацію рухової функції людини, її психомоторної активності та свободи і в яких відбувається об'єктивація психіки. З'ясовано вплив ефективності орієнтувально-пошукової активності, що визначає спроможність суб'єктів до перебудови психомоторного стереотипу письма на найвищому кортикальному рівні Е на результативність виконання ними трудової та спортивної діяльності. Розвинуто уявлення про вікові особливості спроможності до перебудови психомоторного стереотипу письма, провідником якого є рівень Е. Одержано підтвердження, що довільне обмеження ступенів свободи рухів у суглобах сприяє збільшеню кількості помилок за писемного мовлення, а також ситуативної тривожності у дітей II класу.

  Скачати повний текст