Досліджено католицьку месу у контексті літературного оновлення, яке відбувалося протягом першої половини XX ст. і закріплене у документах Другого Ватиканського Собору 1962 - 1965 рр. Вперше феномен меси розглянуто у синтезі музичного, теологічного та соціального підходів. Вивчено трансформацію комунікативних аспектів меси, результатом якої став у літугійній практиці католицької церкви новий статус загалу віруючих і церковного композитора. Проведено диференціацію понять художньої меси-циклу та пов'язаної з літургійною практикою меси-ритуалу. Теоретичні й історичні положення роботи розкрито шляхом екскурсів у минуле меси та конкретизовано в процесі розгляду мес церковних композиторів Італії, Франції, Австрії та Німеччини першої половини XX ст., а також використано як інструмент аналізу самостійних художніх зразків мес-циклів О. Месіана, Е. Саті, І. Стравінського та П. Хиндеміта. Запропонована методика дозволяє представити музичний гештальт меси як компонент цілісності меси-ритуалу.

  Скачати повний текст