З використанням значного джерельного матеріалу досліджено феномен сприйняття соціально-політичних реалій Китайської Імперії західними сучасниками у кінці XVIII - першій третині XIX ст. - періоді кризи династії Цин в Китайській історії. В історії Західного Світу це період промислових буржуазних революцій та початку економічної колоніальної політики (у першу чергу для Великобританії та США). Проаналізовано ступінь впливу ранніх дослідників Китаю - єзуїтів на створення "міфу про Китай". Їх праці довгий час були єдиним джерелом зведень про Китай у Європі. Сформований місіонерами літературний напрямок, що претендує на роль об'єктивного джерела зведень про Китай на всіх етапах його історичного існування, зазнав активної критики Ж.Ж.Руссо, О.Голдсміта, І.Г.Гердера, Г.В.Гегеля. Значні зміни, що відбулися в Європі, багато в чому визначили поворот у поглядах на історичний процес взагалі й особливий характер відносин до проблеми взаємин і взаємовпливу культур, до проблеми "своє" і "чуже". До цього періоду відноситься становлення концепції європоцентризму як системи суспільних поглядів. Початок у XIX ст. у Західній Європі характеризується бурхливим ростом економіки та промисловості. З цим взаємопов'язана поява політичних і економічних інтересів до Китайської імперії, і, відповідно - зміна акцентів у сприйнятті.

  Скачати повний текст