Вперше у вітчизняній історіографії проаналізовано й узагальнено історію південноукраїнського селянства УССР у контексті його соціально-економічного розвитку. Розкрито специфіку морально-психологічного стану різних верств українського селянства Північного Причорномор'я у кінці 1920-х - першій половині 1930-х рр. Досліджено методи, принципи, характер та обсяги державної допомоги південноукраїнському селянству у період голоду 1928 - 1929 рр. З'ясовано, що найбільше постраждали внаслідок трагедії такі регіони, як Одещина, Миколаївщина, Херсонщина. Розкрито механізми масових репресій держави проти селян: незаконні обшуки, адміністративні штрафи, арешти, тюремні ув'язнення, депортація. На підставі вивчення кримінальних справ, порушених проти селян, відтворено масштабну картину терору, що мав місце на території України у кінці 1920-х - 1930-ті рр. Проаналізовано морально-політичну ситуацію на селі, розкрито негативне ставлення селянства до суспільної колективізації сільського господарства та державних репресій. Розглянуто побутові проблеми українського села, зокрема, виявлено низький рівень освітнього, культурного та медичного забезпечення сільських жителів. Описано активні та пасивні форми протесту населення південних областей України проти аграрного курсу держави у досліджений період. Зроблено висновок, що такі суспільні перетворення, як антиселянська хлібозаготівельна політика, суцільна колективізація 1929 - 1932 рр. обумовили штучний, небачений за масштабами та наслідками в історії людства Голодомор 1932 - 1933 рр.

  Скачати повний текст