Наведено результати порівняльної характеристики клініко-патогенетичних механізмів розвитку алергійного риніту та бронхіальної астми у дітей, а також безпосередньої та віддаленої ефективності лікування такого риніту, його впливу на формування бронхіальної астми. Показано, що основні біологічні маркери атопії, зокрема, успадкована схильність до алергійних хвороб, еозинофілія крові, шкірна сенсибілізація, підвищення рівня загального та специфічних IgE у крові, характерні для алергійного риніту та бронхіальної астми. З'ясовано, що алергійний риніт є фактором високого ризику формування бронхіальної астми, який суттєво збільшується за наявності прихованого бронхоспазму та обструктивних порушень функції зовнішнього дихання, що супроводжується зміною цитологічних показників і параметрів спірометрії, особливо кривої "потік - об'єм", що є важливим для диференційної діагностики респіраторних алергозів та їх подальшого прогнозу. Запропоновано комплексну терапію загострень алергійного риніту, яка передбачає застосування антигістамінного препарату III покоління "Фексофенадин гідрохлорид". Уточнено показання до призначення та подовження курсу антигістамінних препаратів з метою профілактики формування бронхіальної астми. Установлено зниження інтенсивності сенсибілізації та рівня гіперчутливості бронхів за впливу лоратадину. На підставі доведення позитивної клініко-імунологічної ефективності специфічної алерговакцинації для зменшення ризику розвитку бронхіальної астми у дітей віком старше 5-ти років, хворих на алергійний риніт, запропоновано призначати передсезонні курси специфічної імунотерапії протягом 3-х років, що сприяє достовірному зниженню подальшого розвитку бронхіальної астми.

  Скачати повний текст