Аргументовано необхідність інтерпретації поняття внутрішньої форми як конституючого універсального компонента глибинної структури похідного слова, який вступає у відношення синтагматичної субординації зі словотвірним значенням і семантичним нашаруванням і дозволяє системно співвідносити зовнішню (номінативну) оболонку деривата з його лексичним значенням. Введено поняття внутрішньої гіпоформи (індивідуальної у будь-якої окремо взятої назви) та внутрішньої гіперформи (загальної для групи похідних слів у межах словотвірного типу). Відзначено, що специфіка та набір внутрішніх гіперформ груп похідних найменувань діяча на кожному окремому словотвірному етапі зумовлюють його своєрідність, неповторність і відмінність дериваційних типів. В основу когнітивного підходу щодо виявлення специфіки семантичної структури похідних назв діяча покладено облік типізованих пропозиціональних імплікацій: своєрідність синтаксичних і семантичних зв'язків і ступінь їх передбачуваності на підставі регулярності.

  Скачати повний текст