На підставі вивчення сучасних наукових підходів щодо визначення сутності політичного насилля сформульовано визначення даного поняття як засобу влади, що полягає в обмеженні чи узурпації волі соціального суб'єкта (або групи соціальних суб'єктів), яке здійснюється за допомогою зовнішнього примусу, наслідком якого є нанесення шкоди матеріального та духовного (психологічного, емоційного) характеру. Відзначено, що політичне насилля необов'язково передбачає використання фізичного примусу. Доведено, що за сучасних умов для його реалізації активно використовуються засоби психологічного, ідеологічного або інших видів духовного примусу. Обгрунтовано необхідність впровадження нового критерію типологізації політичного насилля, яким є характер примусу, що використовується під час його здійснення. На підставі даної ознаки виділено традиційне та нетрадиційне насилля, розглянуто сучасні форми їх прояву, визначено причини виникнення та наслідки застосування. Проведено дослідження тероризму та етнічних війн як домінуючих форм традиційного політичного насилля. Встановлено транснаціональний характер тероризму, виникнення якого обумовлене процесами загальної глобалізації. З'ясовано, що етнічні війни як форма політичного насилля є наслідком опору культурній гомогенізації світу, виявом захисту власних ідентичностей від нав'язування однорідного способу життя. Вперше досліджено феномен нетрадиційного політичного насилля. Розглянуто його основні форми (символічне насилля, інформаційні, психологічні та консцієнтальні війни, характерною особливістю яких є використання інформаційних технологій та ведення бойових дій без фізичної участі людини).

  Скачати повний текст