Здійснено комплексне дослідження структурних, семантичних і комунікативно-прагматичних особливостей конструкцій з частинами, поєднаними приєднувальними сполучниковими засобами (базове висловлення та приєднувальна частина), омонімічними підрядним і складнопідрядним реченнями. На матеріалі сучасної англійської мови уточнено статус приєднувальних конструкцій і запропоновано критерії їх відокремленння від різних типів приєднування, парцеляції та складнопідрядних речень. Доповнено й уточнено формально-синтаксичні властивості приєднувальних конструкцій. Розширено класифікацію їх приєднувальних частин. Визначено семантичні класи аналізованих одиниць і виявлено їх особливості. Встановлено пропозиціональні значення, у яких конкретизується виконувана приєднувальною частиною інформативна функція. Здійснено класифікацію слів-модифікаторів, які допомагають визначити дані значення. Розкрито функції приєднувальних конструкцій і складнопідрядних речень як складових тексту та роль екстралінгвальних засобів у реалізації даних функцій. Проаналізовано закономірності комунікативного членування та визначено типи рем у залежних компонентах приєднувальних конструкцій і складнопідрядних речень. Вперше проведено кількісний аналіз приєднувальних сполучникових засобів. Запропоновано схеми побудови й функціонування приєднувальних конструкцій.

  Скачати повний текст