У дисертації вперше виявлено культуротворчі настанови дизайну архітектурного середовища в контексті постмодернізму, зокрема адгокізм, алюзіонізм, полісемантичний еклектизм, інтуїтивізм, іронізм, декомпозицію та метафоричну трансформацію, подвійне кодування, нелінійний пластицизм та біоморфізм. Визначено та комплексно охарактеризовано формотворчі стратегії дизайну архітектурного середовища доби постмодернізму, зокрема еклектизм, деконструкцію, віталізм, нелінійне формотворення. Розкрито комп’ютерні експлікації формотворення в дизайні архітектурного середовища постмодернізму. В роботі удосконалено визначення та обґрунтування концептуальних засад постмодерного алюзіонізму в архітектурному дизайні, зокрема інтертекстуальність, полісемантичність та інсталяціонізм, уточнено характеристики концептуального підґрунтя нелінійного та біонічного пластицизму в дизайні архітектурного середовища постмодернізму. Розширено та уточнено періодизацію розвитку теорії та практики архітектурного дизайну постмодернізму в історико-культурному контексті.^UIn the dissertation, for the first time, the cultural guidelines of the design of the architectural environment in the context of postmodernism were revealed, in particular adhocism, allusionism, polysemantic eclecticism, intuitionism, ironism, decomposition and metaphorical transformation, double coding, nonlinear plasticism and biomorphism. Form-making strategies for the design of the architectural environment of the postmodern era are defined and comprehensively characterized, in particular, eclecticism, deconstruction, vitalism, non-linear form-making. Computer explications of form-making in the design of the architectural environment of postmodernism are revealed. The work improved the definition and substantiation of the conceptual foundations of postmodern allusionism in architectural design, in particular intertextuality, polysemanticity and installationism, clarified the characteristics of the conceptual basis of nonlinear and bionic plasticism in the design of the architectural environment of postmodernism. The periodization of the development of the theory and practice of postmodern architectural design in the historical and cultural context has been expanded and clarified.

У дисертаційній роботі вперше у вітчизняній гуманітаристиці досліджено дизайн сценічного простору постановок 2010–2020-х рр. у сучасному українському театрі з урахуванням видової специфіки. Проаналізовано композиційні принципи та структуру сценічного простору українського театру на прикладі вистав драматичних, музичних театрів, театрів танцю і театрів малих форм.Використання терміна «дизайн сценічного простору» (загальна візуально-просторова організація всієї театральної події, що потенційно включає в себе всі відчуття, а також часовий аспект театру) обґрунтовано на концептуальному рівні як підхід до вирішення художнього оформлення вистав сучасного українського театру, процесу створення унікального візуального образу з використанням знакових засобів для розкриття авторської концепції та сенсово-змістового наповнення вистави.Дизайн сценічного простору сучасного українського театру розглянуто у контексті його процесуальності, що виражається у створенні пластичного образу у часопросторі вистави за допомогою різноманітних форм, матеріалів, світлових та кольорових акцентів, а також узгодженні з розвитком мізансценічного малюнка постановки.Застосовано класичний інструментарій мистецтвознавства, орієнтований на стильовий та формально-композиційний аналіз, цілісне бачення предметно-просторового середовища вистави. Мистецтвознавчий аналіз посприяв дослідженню творчості провідних художників сучасного українського театру, виявленню образотворчого рішення театральної вистави з погляду стилістики, жанрової своєрідності, використання композиційних засобів, специфіки пластичного образу та ін.З’ясовано, що новий концептуальний та конструктивний підхід до вистави, характерний для європейського і українського театру початку ХХ ст., зумовив глибинне дослідження нових технологічних інструментів, засобів та можливостей формування дизайну сценічного простору. Констатовано, що дизайн сценічного простору – самостійний вид проєктної діяльності, включений у процес створення театральної вистави як продукту колективної творчості, що передбачає розробку і створення об’єктів предметного середовища, а також застосування комбінованих прийомів організації ігрового простору вистави; як вид проєктно-художньої діяльності включає проєктування, конструювання та організацію простору сцени за допомогою інших видів дизайну; працює із середовищем життя людини в умовному ігровому просторі.Виявлено, що сучасна концепція сценічного дизайну великою мірою заснована на русі New Stagecraft і пропагує його естетичні цінності: простота, уніфікація, співпраця.Констатовано, що відповідно до сучасної концепції дизайн сценічного простору можна розглядати як подієвий майданчик (цілісність), що не обмежується живим театром, а охоплює оформлення простору в будь-якому середовищі, в тому числі й віртуальному. Рецепція візуальної події відбувається у часі та просторі глядача.Виявлено, що основним в організації предметно-просторового середовища вистави в сучасному драматичному театрі є принцип художньої інтерпретації (характеризується широким та варіативним творчим потенціалом і є втіленням сценографічної гри в контексті специфіки концепції постмодерністського театру). Принципи автентичності та культурної ідентичності застосовуються відповідно до режисерського прочитання літературного першоджерела. Урахування історичного та етнічного контексту, культурно-естетичних і національних особливостей відбувається з метою авторського застосування прийому візуального цитування.Виявлено основні напрями розвитку сценічного дизайну українського музичного театру.З’ясовано, що особливості пластичного рішення дизайну сценічного простору театру танцю полягають у: максимальному звільненні планшета сцени; розміщенні на вертикальних площинах декору сюжетно-оповідного чи орнаментально-декораційного характеру (в сучасних постановках простежується тенденція заміни живописних декорацій на мультимедійні – зазвичай проєкція на задник); розробці динамічного світлового та кольоро-пластичного еквівалента музичній партитурі, що доповнюють змістовність танцювальної лексики; створенні костюмів, що узагальнюють сутність характеру персонажа, посилюють інформативність візуального ряду та пластичну виразність.Констатовано, що візуально-образну мову художника-постановника в театрі танцю та театрі малих форм (театр одного актора) на сучасному етапі характеризує: створення порожнього, філософічного простору; приділення основної уваги освітленню, тіньовим ефектам.^UIn the dissertation work, for the first time in domestic humanities, the design of the stage space of productions of 2010-2020s in the modern Ukrainian theater was investigated, taking into account the species specificity. The compositional principles and structure of the stage space of the Ukrainian theater are analyzed on the example of performances of dramatic, musical, dance and small-form theaters.The use of the term "design of stage space" (the general visual-spatial organization of the entire theatrical event, which potentially includes all sensations, as well as the temporal aspect of the theater) is based on a conceptual level as an approach to solving the artistic design of performances of modern Ukrainian theater, the process of creating a unique visual image with the use of symbolic means to reveal the author's concept and the meaningful content of the play.The design of the stage space of the modern Ukrainian theater is considered in the context of its procedurality, which is expressed in the creation of a plastic image in the space-time of the performance with the help of various forms, materials, light and color accents, as well as coordination with the development of the mise-en-scène design of the production.The classical toolkit of art history, focused on stylistic and formal-compositional analysis, a holistic vision of the subject-spatial environment of the performance, is applied. The art analysis contributed to the research of the work of the leading artists of the modern Ukrainian theater, to the discovery of the artistic solution of the theatrical performance from the point of view of stylistics, genre originality, the use of compositional means, the specifics of the plastic image, etc.It was established that the design of the stage space is an independent type of project activity, included in the process of creating a theatrical performance as a product of collective creativity, which involves the development and creation of objects of the subject environment, as well as the use of combined methods of organizing the play space of the performance; as a type of project-artistic activity includes designing, constructing and organizing the space of the stage with the help of other types of design; works with a person's living environment in a conditional game space.Designing the environment of theatrical action involves a harmonious combination of all its parameters: material-physical, functional-pragmatic, social and emotional-artistic. A characteristic trend in the design of the stage space is the desire to design integrally shaped complexes that change and harmonize the object-spatial environment of theatrical action.It was revealed that the modern concept of stage design is largely based on the New Stagecraft movement and promotes its aesthetic values: simplicity, unification, cooperation. The New Stagecraft revolution in the Western world was not only an aesthetic shift, but also the beginning of theater design. The function of scenery and the figurative expression of feelings is a philosophical position based on the philosophy of New Stagecraft: the set designer, who is responsible for creating meaningful interpretive art on stage, must balance functional purpose with artistic expression. The theory of New Stagecraft is based in part on the discovery by theater designers of new ways to make the stage environment useful.It was established that according to the modern concept, the design of the stage space can be considered as an event site (integrity), which is not limited to a live theater, but covers the design of space in any environment, including a virtual one. The reception of a visual event takes place in the time and space of the viewer.The main directions of the development of the stage design of the Ukrainian musical theater have been identified.It was found out that the features of the plastic design solution of the stage space of the dance theater are: maximum release of the stage tablet; placement on vertical planes of decor of a plot-narrative or ornamental-decorative nature (in modern productions, there is a tendency to replace pictorial decorations with multimedia ones – usually projection onto a backdrop); development of a dynamic light and color-plastic equivalent of a musical score that complements the meaningfulness of the dance vocabulary; creating costumes that summarize the character's essence, enhance the informativeness of the visual series and plastic expressiveness.It was established that the visual and figurative language of the stage artist in the dance theater and the theater of small forms (the theater of one actor) at the modern stage is characterized by: the creation of an empty, philosophical space; paying the main attention to lighting, shadow effects.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню художньої обробкикаменю в ландшафтному дизайні Вінниччини. Мета роботи – з’ясуватиспецифіку розвитку художньої обробки каменю Вінниччини,систематизувати наявні дані та віднайти унікальні наукові матеріали, щорепрезентують художні особливості кам’яних творів даного регіону.Під час дослідницької роботи здійснювалися регулярні виїзди доосновних осередків каменярства, а в деяких з них велися стаціонарніспостереження, під час яких було зібрано експедиційні знахідки.У розвідці проаналізовано стан наукової розробленості проблеми,з’ясовано теоретичні і методологічні засади дослідження. Упорядкованонаукові праці попередників, які вивчали обрану проблематику,систематизовано та проаналізовано їх у хронологічному порядку.Встановлено, що найбільш ранні літературні згадки про художню обробкукаменю в Україні з’являються в першій половині ХІХ ст., коли дослідники,користуючись виключно історичним та інвентарно-описовим методами,фіксували знайдені козацькі хрести. На початку ХХ ст. такий підхідпоєднався з мистецтвознавчим, що дав більш повноцінне уявлення про самехудожні якості кам’яних об’єктів. Упродовж 1930–1950-х років вивченнянаціональних пам’яток здебільшого релігійного характеру майжепереривається й активізується знову від початку 1990-х рр., післяпроголошення незалежності України.Відзначено, що художня обробка каменю представлена науковоюлітературою фрагментарно й неповно, адже до розгляду цієї тематикизверталася незначна кількість дослідників, які спрямовували увагу передусімна вивчення кам’яних надмогильних хрестів. І лише одиниці часткововисвітлювали ландшафтну скульптуру, про яку найбільше йдеться в ційдисертації. Тож аналіз оглянутої літератури дає підстави констатуватинаявність незначної кількості опублікованих праць у галузі художньоїобробки каменю. Це можна пояснити тим фактом, що її проблематика єпорівняно непопулярною у суспільстві, незважаючи на наявний колосальнийпласт пам’яток на території нашої держави. Сьогодні відсутнє повнеуявлення не лише про особливості надбання зразків художньої обробкикаменю, а й актуальні проблеми в сучасній ландшафтній скульптурі таспецифіці організації художніх симпозіумів в умовах нинішнього стану.Простежено появу меморіальних хрестів в Україні, системуфункціонування каменярства на Поділлі, зокрема у колишньомуЯмпільському повіті як найбільш розвинутому. На прикладі осередкус. Букатинка Могилів-Подільського району Вінницької області відтвореноеволюцію каменотесного промислу протягом кінця ХІХ – початку ХХІ ст.Розглянуто вироби побутового, меморіального, декоративного призначення,які цілком можна віднести до категорії етнодизайну. Зібрано інформацію відмісцевих респондентів про історію розвитку промислу, окремі іменамайстрів, технологічні умови особливості їх праці.Докладно висвітлені раніше невідомі та неоприлюднені меморіальніпам’ятки із сільських кладовищ. Під час виїзних експедицій виявлено йдетально проаналізовано надмогильні знаки, розглянуто варіанти їхформотворення та орнаментальну символіку. Знайдено безліч давніх хрестівкозацького типу, «панських» пам’ятників, «дубків», модернізованихнадмогильників, авторських меморіальних скульптур тощо. Констатовано,що головними якостями кам’яних зразків є очевидне вміння каменотесівоперувати насамперед творчими засобами відповідно до культурних традиційСпочатку вони мали реалістичну манеру виконання, однак пізніше стають^UThe dissertation is devoted to the study of artistic processing of stone inlandscape design of the Vinnytsia region, Ukraine. The objective of the work is tofind out the specifics of the development of artistic stone processing in theVinnytsia region, to systematize the available data, and to find unique scientificmaterials that represent the artistic features of stone works in this region.During the research work, regular visits were made to the main centers ofstone craftsmanship. In some of them, stationary observations were conducted,during which expeditionary findings were collected.Based on the expeditionary research the state of scientific development ofthe problem is analyzed and the theoretical and methodological foundations of theresearch are clarified. The works of the researchers who have studied issues in thesame scientific area are organized, systematized, and analyzed in chronologicalorder. It has been established that the earliest literary references to artistic stoneprocessing in Ukraine appeared in the first half of the nineteenth century, whenresearchers, using exclusively historical and inventory-descriptive methods,recorded the Cossack crosses they found. At the beginning of the twentieth century,this approach was combined with an art historical approach, which gave a morecomplete picture of the artistic qualities of stone objects. During the 1930s and1950s, the study of national monuments of Ukraine mostly of a religious nature,was almost stopped and restarted in the early 1990s, when Ukraine became anindependent state.It is noted that the artistic processing of stone is represented in the scientificliterature in a fragmentary and incomplete way, since a small number ofresearchers have addressed this topic, focusing primarily on the study of stonetombstones. Only a few have partially covered landscape sculpture, which is thesubject of this study. Therefore, the analysis of the reviewed literature shows thatthere is only a small number of published works on artistic stone processing. stonemasons to use, above all, creative means in accordance with culturaltraditions and trends. It has been established that the samples of the first half of thenineteenth century have inherent characteristics such as archaic monumentalforms, massiveness, and lack of plane decoration. At the same time, different typesof general silhouettes can be observed. Such types of ancient crosses as the Latin,Greek, Pati, Maltese, three-leafed, rectangular-framed, with rounded frames,headed cross, etc. were found. However, in the second half of the nineteenthcentury, crosses gradually changed, their shape became more refined, and in fact,the silhouettes turned into typical trefoil-shaped cross tops. Also, ornamentaldecorations such as rosettes, signs of the moon, sun, stars, etc. appeared on thetombstone surface. At the end of the nineteenth century the religious symbols ontombstones, such as the Crucifixion, the Mother of God, the Lord God of Hosts,the intercessors, the Holy Spirit, and the All-Seeing Eye, were extremely popular.It is established that in the early examples with the Crucifixion scenes, the figure ofJesus Christ had incorrect anatomical proportions, but in later peri