Проаналізовано словотвірну й лексико-семантичну структури загальних жіночих особових назв в українській мові XVI - XVII ст. Досліджено, що апелятиви на позначення жінок утворювалися в українській мові зазначеного періоду за допомогою суфіксального, префіксального, префіксально-суфіксального, флексійного способів словотворення, словоскладання та субстантивації. У процесі деривації вони реалізують здебільшого модифікаційні словотвірні значення, рідко мутаційні значення. Творення жіночих дериватів супроводжується морфонологічними явищами, які мають переважно комплексний характер, що виявляється в одночасному прояві кількох змін. Охарактеризовано лексико-семантичні підгрупи загальних жіночих особових назв, їх семну структуру, семантичні відношення синонімії, гіпонімії й антонімії між фемінітивами. Проведено порівняльний аналіз загальних жіночих особових назв української мови XVI - XVII ст. і сучасної української мови. Відзначено зміни, які відбулися у словотвірній та лексичній підсистемах фемінітивів української мови XVI - XVII ст. на сучасному етапі.

  Скачати повний текст