Виявлено, що охоплення населення обов'язковими профілактичними щепленнями за останні десятиріччя носило безсистемний характер і не забезпечувало належного для формування суспільного імунітету рівня імунопрофілактики населення, особливо у 2014-2016 роки (0-40 % від потреби), що прямо корелювало із найнижчими рівнями забезпеченості вакцинами у цей період часу (rxy = 0,47-0,78) і могло бути безпосередньою причиною епідемічних спалахів та випадків у наступні після низького охоплення імунопрофілактикою роки. Охоплення вакцинацією після спалахів зростало, на тлі зниження частоти відмов.З'ясовано, що критерії протипоказань до імунізації вимагають нормативного врегулювання, про що свідчать значні коливання за останнє десятиріччя частоти протипоказань до щеплення дітей вакциною АКДП (2,3-11,5 %) в Україні, значно нижчі рівні та тенденція до зниження в Івано-Франківській області, прямий кореляційний зв'язок із наявністю вакцини (rxy = 0,46), у 15,1 раза більша (у порівнянні із довготривалими) частота тимчасових протипоказань та їх сезонний характер, пряма взаємозалежність низького охоплення дітей до 7 місяців життя повним курсом вакцинації від кашлюка, дифтерії, правця (52,5 % в Україні та 33,0 % на Прикарпатті у 2020 році) із частотою протипоказань до щеплень (rxy =0,56). Встановлено що 87,6 % опитаних медичних працівників в цілому позитивно ставляться до профілактичних щеплень, 80,7 % вакцинують своїх дітей відповідно до календаря профілактичних щеплень, 15,4 % – з деякими відхиленнями від нього і тільки 12,7% здійснюють додаткову імунопрофілактику понад нормативний перелік. Виявлено, що, 17,5 % медичних працівників самі не ревакцинуються від дифтерії та правця і ще 7,9% роблять це рідше ніж раз на 10 років; 42,0% не щеплені від гепатиту В, 13,1 % – не отримали всіх доз вакцини; 43,3 % не проводять собі щорічне щеплення від грипу і не переконують інших це робити. Прихильність медичних працівників до вакцинації зростає з віком, залежить від регіону та групи професійної діяльності (найменш прихильні лікарі-спеціалісти), а також від факту проходження навчання з організації імунопрофілактики. Виявлено прогалини у знаннях та переконаннях медичних працівників, пов'язаних з організацією вакцинації населення: менше половини респондентів розуміють, що щеплення проводять будь-якою сертифікованою вакциною, незалежно від країни-виробника; значна частка респондентів схильні призначати перед щепленням не рекомендовані міжнародними настановами обстеження (53,6 %), антигістамінні (15,9 %) та протизапальні (8,0 %) лікарські засоби; не знають про можливість робити за один візит декілька щеплень (47,3 %), і що порушення холодового ланцюга впливає на ефективність вакцини (52,4 %). Найбільш обізнаними з питань організації імунопрофілактики населення виявились керівники медичних закладів і медпрацівники, які пройшли спеціальні тренінги з вакцинації, а найменш – лікарі-спеціалісти. Вперше: системно представлені проблемні питання організації вакцинації населення України на сучасному етапі соціально-економічного розвитку країни та трансформації системи громадського здоров'я; виявлені регіональні та загальноукраїнські особливості динаміки та структури показників захворюваності населення на вакциноконтрольовані інфекції; досліджено ставлення і охоплення вакцинацією та ревакцинацією медичних працівників як груп ризику за професійною ознакою, а також їх обізнаність з організації та проведення імунопрофілактики; обґрунтовано та розроблено схему трирівневого здобуття комунікативних навичок консультування населення з імунопрофілактики; науково обґрунтовано, розроблено і доведено доцільність та прогностичну ефективність функціонально-організаційної моделі удосконалення системи управління імунізацією населення, яка є комплексною, інтегральною, сформованою на принципах поєднання організаційних та комунікаційних стратегій, стратифікованих на різні цільові аудиторії. Удосконалено науково-методологічний підхід до формування прихильності медичних працівників і населення до вакцинації. Набули подальшого розвитку знання про взаємозв'язок між охопленням вакцинацією, наявністю вакцин, протипоказань та відмов від щеплень. Ключові слова: імонопрофілактика, громадське здоров'я, щеплення, медичні працівники, протипоказання. Галузь – медицина.^UIt was found that the coverage of the population with mandatory vaccinations in recent decades was unsystematic and did not provide adequate level for community immunity, especially in 2014-2016 (0-40 % of demand). Described situation directly correlated with the lowest levels of vaccine availability during this period (rxy = 0.47-0.78) and could be a direct cause of epidemic outbreaks and infection cases in the years following low immunoprophylaxis coverage. Vaccination coverage after outbreaks has increased with declining refusal rates.It was revealed that the criteria of contraindications to immunization require legal regulations. Some evidence for that are: significant frequency fluctuations of contraindications to vaccination of children with the DPT vaccine (2.3-11.5 %) during the last decade in Ukraine, significantly lower levels and a downward trend in Ivano-Frankivsk region, a direct correlation with the presence of the vaccine (rxy = 0.46), 15.1 times higher (compared to long-term) frequency of temporary contraindications and their seasonal nature. More evidence is present with direct interdependence of low coverage of children under 7 months of age with a full course of vaccination against pertussis, diphtheria, tetanus (52.5 % in Ukraine and 33.0 % in Prykarpattia in 2020) with the frequency of contraindications to vaccinations (rxy = 0.56). The first to: problematic issues of organization of Ukrainian population vaccination at the present stage of socio-economic development of the country and transformation of the public health system are systematically presented; regional and all-Ukrainian features of dynamics and structure of population morbidity on vaccine-controlled infections indicators are revealed; attitude and coverage of vaccination and revaccination of medical workers as risk groups on an occupational basis, as well as their awareness of the organization and conduct of immunoprophylaxis is studied; scheme of three-level acquisition of communicative skills of counseling of the population on immunoprophylaxis is substantiated and developed; scientifically substantiated, developed and proved the expediency and predictive efficiency of the functional-organizational model of improving population immunization management system which is complex, integrated, formed on the principles of combining organizational and communication strategies stratified for different target audiences.The scientific and methodological approach to the development of healthcare workers and population adherence to vaccination is improved. Knowledge of the connection between immunization coverage, vaccine presence and availability, contraindications and vaccination refusals is further developed. Key words: mmunoprophylaxis, public health, vaccinations, health workers, contraindications. Branch – medicine.