Досліджено загальні тенденції розвитку давньогерманського складнопідрядного реченя й індивідуальні шляхи його становлення в західних, північних і східних мовах, реконструкції прототипу в прагерманській мові. Доведено, що основним витоком гіпотаксису в давньогерманських мовах є паратаксис; сфера дії іншого джерела формування - реінтерпретації одиниць нижчого синтаксичного рівня - обмежена внаслідок слабкої розвиненості віддієслівних імен та їх предикативних характеристик у давньогерманських мовах. Відтворено процес становлення складнопідрядного речення від доісторичної доби до перших пам'яток германської писемності як багатоступінчастий перехід від атрибутивних утворень до відносних речень, оформлених семантично прозорими сполучниками. Встановлено, що поступове ускладнення поверхневої структури простого речення відбувалося за рахунок актуалізації предикативного потенціалу пропозитивних одиниць і введення в поверхневу структуру речення наявних у мові сполучних засобів.

  Скачати повний текст