Соціально-економічні процеси кінця ХХ – початку ХХІ століття спричинили в політичному просторі світу складні зміни, в результаті яких популізм став однією з причин кризи демократії, що спостерігається як в країнах, що формують демократичні інституції, так і в державах з давніми демократичними традиціями. Суспільний дискурс став значно агресивнішим,радикальнішим, сповненим суспільних протиріч, оскільки політична популістська риторика та рухи посилили власні впливи. Політична агітація та мова ненависті призвели до злочинів на ґрунті ксенофобії, особливо проти вразливих груп, таких як біженці та мігранти. Має місце відчутний негативний вплив на згуртованість суспільств та ущемлення прав і свобод різних груплюдей та об’єднань. Популізм розгортає негативну динаміку, яка підриває саму структуру та існування ліберально-демократичного публічного простору, спотворюючи базові норми й цінності суспільства та його демократичні надбання. Створюються перешкоди для критичного соціального та політичного дискурсу, а тактика виключення перешкоджає значущій участі учасників політичного процесу.^UAs a result of the socio-economic processes of the late 20th and early 21st centuries, caused by complex changes in the political space of the world, populism became one of the causes of the democracy crisis, which is observed both in countries forming democratic institutions and in states with long-lasting democratic traditions. Public discourse has become much more aggressive, more radical, and full of social contradictions, as populist rhetoric and movements have strengthened their influence. Political campaigning and hate speech lead to xenophobic crimes, particularly against vulnerable groups such as refugees and migrants. There is a tangible negative impact on the cohesion of societies and infringement of the rights and freedoms of various groups of people and associations. Populism develops a negative dynamic that undermines the very structure and existence of public space,distorting the basic norms and values of society and its democratic assets. Barriers to critical social and political discourse are created, and exclusionary tactics prevent meaningful participation by subjects of the political process.