Дисертацію присвячено системному вивченню поширення і біологічних властивостей Pseudomonas syringae pv. atrofaciens та їхньої зміни за дії пестицидів, здатності збудника і його ліпополісахаридів (ЛПС) впливати на фізіолого-біохімічні процеси й індукувати зміни у генетичному матеріалі рослин. P. syringae pv. atrofaciens поширений в агрофітоценозі пшениці як патоген, епіфіт та збудник хвороб сегетальної рослинності. Популяція збудника є однорідною за фенотипом і генотипом. Поширені в агрофітоценозі пшениці штами P. syringae pv. atrofaciens належать до II, IV, V, VI серологічних груп, що дозволило розробити поліштамову антисироватку для ідентифікації патогена. Застосування пестицидів не дозволяє ефективно контролювати патогена, разом із тим трибенурон-метил+трифенсульфурон-метил та беноміл, тіофанат-метил, флудіоксоніл характеризуються мутагенною дією на збудника, спричинюючи збільшення кількості StrR мутацій. Альфа-циперметрин і трибенурон-метил+ трифенсульфурон-метил підвищують у 10 – 100 разів частоту морфологічної дисоціації P. syringae pv. atrofacіens з утворенням R-форм, які за збереження вірулентності мають підвищену здатність до утворення біоплівки. ЛПС P. syringae рv. аtrofaciens проявляє антимутагенну активність в тесті Еймса, однак, в рослинній тест-системі з A. cepa ЛПС збудника збільшують частоту хромосомних аберацій, яка може бути наслідком оксидативного стресу, що індукується цим біополімером у рослинах. P. syringae pv. atrofaciens підвищує активність компонентів антиоксидантного захисту, знижує вміст фотосинтетичних пігментів, пригнічує процеси фотосинтезу у пшениці. Інактивовані клітини і ЛПС P. syringae pv. atrofaciens пригнічують поділ і проліферацію калюсних клітин пшениці та можуть бути використані для відбору стійких до збудника ліній пшениці.^UThe dissertation is devoted to the systematic study of the distribution and biological properties of Pseudomonas syringae pv. atrofaciens and its changes under pesticide action, the ability of this pathogen and its lipopolysaccharides (LPS) to affect physiological and biochemical processes and induce changes in plant genetic material. P. syringae pv. atrofaciens is widespread in wheat agrophytocenoses as a pathogen, epiphyte and agent of diseases of segetal vegetation. The population of the pathogen is homogeneous in phenotypic and genotypic properties. Strains widespread in wheat agrophytocenoses belong to serological groups II, IV, V, VI, which made it possible to develop a polystrains antiserum for identification of the pathogen. The use of pesticides does not allow to control the pathogen effectively, however, widely used in cereal crops tribenuron-methyl + trifensulfuron-methyl and benomyl, thiophanate-methyl, fludioxonil are characterized by mutagenic effects on the pathogen, causing an increase in the number of StrR mutations. Alpha-cypermethrin and tribenuron-methyl + trifensulfuron-methyl induce a 10 – 100-fold increase in the frequency of morphological dissociation of P. syringae pv. atrofaciens with the formation of R-forms, which are characterized by an increased ability to form a biofilm while maintaining virulence properties. LPS P. syringae pv. atrofaciens shows antimutagenic activity in the bacterial test system, however, in the plant test system with A. cepa LPS of the pathogen cause an increase in the frequency of chromosomal aberrations, which may be due to the oxidative stress induced by this biopolymer in plant cells. P. syringae pv. atrofaciens increases the activity of antioxidant components, reduces the content of photosynthetic pigments, inhibits the processes of photosynthesis in wheat. Inactivated cells and the LPS of P. syringae pv. atrofaciens cause inhibition of division and proliferation of wheat callus cells and can be used in selection for resistance to the pathogen.