З використанням системного підходу, методів математичного та комп'ютерного моделювання, експериментальних, біомеханічних і морфологічних досліджень розроблено новий напрямок накісткового остеосинтезу - двоплощинну фіксацію з обмеженим контактом. На підставі значної кількості спостережень з'ясовано математичні та клініко-ренгенограмометричні показники деформації фіксатора та формування кісткового мозоля. Розроблено математичну модель подвійної деротаційної пластини, розрахунковим шляхом визначено її оптимальну форму та розміри залежно від анатомічної локалізації та типу перелому. За результатами біомеханічних досліджень установлено, що двоплощинна фіксація подвійною деротаційною пластиною перевищує фіксуючі можливості пластини типу AO-DCP. Завдяки експериментальному вивченню особливостей репаративної регенерації кісткової тканини на тваринах (рентгенологічних і гістоморфологічних досліджень) показано їх перевагу. Ефективність двоплощинної фіксації підтверджено клінічними спостереженнями. Завдяки рентгенологічному дослідженню встановлено, що загоєння переломів у більшості хворих відбувається шляхом формування періостального нормотрофічного мозоля і є оптимальною відповіддю на мікрорухомість кісткових відламків.

  Скачати повний текст