Дисертація присвячена лікуванню розповсюдженого перитоніту, його ускладнень та їх профілактиці із застосуванням хіміо- та біосорбційних препаратів. Проведено обстеження 435 хворих на розлитий та загальний перитоніт різного генезу. Запропонована класифікація перитоніту та його ускладнень. В комплексному лікуванні перитоніту використані активні методи лікування - лапаростомія з програмованими санаціями черевної порожнини. Обгрунтовано і впроваджено в практику спосіб лікування перитоніту, який грунтується на фізико-хімічному законі осмосу. Застосована комбінована лазерна терапія, ентеросорбція ентеросгелем. Вивчені енергетичні процеси у хворих на перитоніт (АТФ, АМФ, АДФ, ПОЛ, МСМ, каталаза, молочна кислота), рівень яких залежить від ступеня ендотоксикозу. Підтверджено, що у хворих перитонітом розвивається вторинний імунодефіцит. Визначені фактори ризику виникнення нагноєння операційної рани. Вивчено властивості та ефективність створеного протимікробного препарату пролонгованої антимікробної дії "Імосдиніт", який складається з поліметилсилоксана та іммобілізованих на ньому нітазолу і димексиду. Запропонований спосіб профілактики нагноєння післяопераційної рани. Кількість нагноєнь операційної рани у хворих на перитоніт знизилася в 2,4 рази і становила 14,3%. При місцевому перитоніті летальність склала 1,7%, дифузному - 3,2%, розлитому і загальному - 26,8%. В реактивній стадії розлитого та загального перитоніту летальність склала 9,1%, в токсичній і термінальній - 33,9%.

  Скачати повний текст