Вперше проведено монографічне дослідження археологічних пам'яток Східнокарпатського регіону другої чверті I тис. н.е. Доведено, що Прикарпаття та Закарпаття у пізньоримських час були різними культурними областями. Аргументовано, що пам'ятки пізньоримського часу, виявлені на територіях по різний бік Карпатського хребта, не можуть бути об'єднані в одну археологічну культуру. На підставі результатів польових досліджень уточнено наукові уявлення про територію поширення культури карпатських курганів. З'ясовано, що протягом пізньоримського періоду на території Прикарпаття відбувався стабільний розвиток населення. Доведено, що культура карпатських курганів склалася на території Прикарпаття, проте її походження пов'язане з міграцією у цей регіон германського населення. Досліджено вплив античної цивілізації на розвиток культури Прикарпаття, яка припинила своє існування у зв'язку з відходом населення під натиском гунів. Зроблено висновок, що виникнення гончарства у племінного населення Європи пов'язане з переселенням та прямою участю провінційних римських гончарів. Обгрунтовано гіпотезу про належність пам'яток культури карпатських курганів германському племені тайфалів. Доведено, що археологічні пам'ятки другої чверті I тис. н.е. на території Закарпаття не утворюють культурної єдності, що проявляється у різних типах поховальних пам'яток. Запропоновано нове культурне визначення ключових археологічних пам'яток Закарпаття: могильників в Братово, Ізі, Солонцях. Проаналізовано вплив міграційних процесів на формування етнокультурної ситуації у Східнокарпатському регіоні у досліджуваний історичний період, показано пріоритетне значення племен пшеворської культури. На території Закарпаття не знайдено пам'яток, що свідчать про перебування гето-дакійської людності на даній території.

  Скачати повний текст