У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання щодо формування та функціонування агропродовольчих ланцюгів на принципах сталості та інноваційності.У дослідженні агропродовольчий ланцюг поставок розглядається як сукупність учасників (партнерів), які ведуть цілеорієнтовану діяльність на основі додержання вимог концепції сталого розвитку, інноваційного забезпечення усіх етапів ланцюга, зорієнтованого до ресурсоощадного виробництва з метою формування конкурентних переваг продукції, досягнення економічних інтересів кожного учасника та більш ефективного задоволення потреб кінцевих потреб споживачів.Виділено особливості функціонування агропродовольчих ланцюгів, зокрема: інтегральний підхід до створення споживчої вартості; цілеорієнтоване формування довгострокових партнерських відносин; прозорість, справедливий розподіл ризиків та вигід, взаємна співпраця; результат – ефективне задоволення потреб кінцевих споживачів; досягненню реалізації економічних інтересів кожного учасника ланцюга; мінімізація загальних витрат усього ланцюга та створення доданої вартості кожним учасником.Уточнено дефініцію категорії «додана вартість», яка характеризує відносини між господарюючими суб'єктами, що виникають у процесі виробництва і реалізації продукції. Доведено, що натуральне виробництво в сільських домогосподарствах не містить в собі внутрішніх інструментів відділення доданого продукту від необхідного (спожитого) та відшкодування спожитого основного капіталу, не дає можливості забезпечити розширене відтворення на ринкових умовах, його модернізацію, запровадженняінноваційних технологій, що необхідно враховувати при розробці інструментарію державної підтримки та державних цільових програм.Виділено пріоритетні напрямами розвитку агропродовольчих ланцюгів, а саме: для найпростіших ланцюгів – розширення чисельності їхніх учасників шляхом приєднання до ланцюга поставок акторів із закінченим циклом виробництва; розширення контингенту продуцентів первинної продукції, що включилися у процеси впровадження постійно діючих процедур на принципах НАССР; створення умов до включення у ланцюги поставок ОСГ на основі розвитку сільськогосподарських кооперативів та розробки заходів з трансформації ОСГ в малі підприємницькі структури.Запропоновано наступні напрями удосконалення системи звітності про витрати і результати виробництва: зміна порядку групування інформації для її отримання по відповідних категоріях системи національних рахунків, зокрема, визначення випуску продукції методом «витрати-випуск» та витрат на виробництво продукції за економічними елементами; застосування фінансової концепції звітності, що містить інформацію про залишки, виробництво, реалізацію продукції, витрати на її виробництво за економічними елементами та фінансові результати підприємства; виділення показника доданої вартості в обліково-фінансовій звітності економічних суб'єктів окремим рядком.^UIn the dissertation the theoretical generalization is carried out and the new decision of an important scientific problem concerning formation and functioning of agro-food chains on the principles of sustainability and innovation is offered.The study considers the agri-food supply chain as a set of participants (partners) who conduct purposeful activities based on compliance with the concept of sustainable development, innovative support of all stages of the chain, focused on resource-saving production to form competitive advantages, achieve economic interests of each participant and more efficient. meeting the needs of the final needs of consumers.The peculiarities of the functioning of agri-food chains are singled out, in particular: an integrated approach to the creation of consumer value; purposefulformation of long-term partnerships; transparency, fair distribution of risks and benefits, mutual cooperation; the result is the effective satisfaction of the needs of end consumers; achieving the realization of economic interests of each participant in the chain; minimizing the total cost of the entire chain and creating added value by each participant.The definition of the category "added value" has been clarified, which characterizes the relations between economic entities that arise in the process of production and sale of products, the elements of which interact closely with each other. It is proved that natural production in rural households does not include internal tools to separate the added product from the required (consumed) and reimburse the consumed fixed capital, does not allow to provide expanded reproduction on market conditions, its modernization, introduction of innovative technologies to be taken into account. tools of state support and state target programs.Priority areas for the development of agri-food chains have been identified, namely: for the simplest chains - expanding the number of their participants by joining the supply chain of actors with a completed production cycle; expansion of the contingent of producers of primary products involved in the implementation of permanent procedures on the principles of HACCP; creating conditions for the inclusion in the supply chain of PF on the basis of the development of agricultural service cooperatives (ASC) and the development of measures for the transformation of PF into small business structures.The following directions of improvement of the system of reporting on costs and results of production are offered: change of the order of grouping of information for its reception on the corresponding categories of system of national accounts, in particular, definition of output by a method "costs-output" and expenses for production on economic elements; application of the financial concept of reporting, which contains information on balances, production, sales, costs of its production by economic elements and financial results of the enterprise; allocation of value added in the accounting and financial reporting of economic entities on a separate line.The equivalence of intersectoral relations in the agri-food chain is analyzed based on the calculation of intermediate consumption, gross value added and output,which is reflected in the system of national accounts, and calculates the amount of losses at the level of each participant by comparing nominal and real GVA . The factors that cause the manifestation of unfavorable conditions for agriculture in the formation of airborne forces due to inequality of exchange with the food industry and trade, which causes significant losses of the industry in creating value added and the manifestation of destructive phenomena. It is concluded that this situation causes losses in the food industry, and trade receives profits from the violation of the equivalence of intersectoral exchange.The peculiarities of value added formation in the supply chains of certain types of crop and livestock products are systematized, the factors influencing the dynamics of this indicator (inflation index, depreciation costs of non-current assets, rent, profit per unit of product, profit per unit area) are identified. It is proved that in the conditions of strengthening the role of vertically integrated production structures in the field of production, processing and sale of agricultural products there is a process of economically biased formation of value added due to the existing taxation system and increasing shadowing of economic entities.

У роботі здійснено комплексне дослідження проблематики забезпечення поваги до людської гідності у кримінальному провадженні, зокрема: проаналізовано особливості людської гідності як об'єкта охорони у кримінальних процесуальних правовідносинах; охарактеризовано місце поваги до людської гідності в системі інших засад кримінального процесу; визначено проблемні аспекти забезпечення поваги до людської гідності під час застосування окремих заходів забезпечення кримінального провадження; виявлено проблематику, пов'язану із забезпеченням поваги до людської гідності під час збирання доказів на стадії досудового розслідування; проаналізовано спірні питання реалізації засади поваги до людської гідності в судових провадженнях; досліджено проблематику відновлення поваги до людської гідності та компенсації шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; розглянуто специфіку провадження щодо померлої особи з метою захисту її честі та гідності (реабілітації); науково обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення правового регулювання і практики забезпечення поваги до людської гідності у сфері кримінального судочинства.У першому розділі роботи увага зосереджена на загальнотеоретичних аспектах досліджуваної проблематики. Констатовано, що, незважаючи на значну кількість досить різнопланових праць, наукову розробленість проблематики забезпечення поваги до людської гідності саме в кримінальному процесі не можна вважати вичерпаною. Аргументовано, що виконання завдань кримінального процесу є неможливим без застосування окремих правообмежень. Тож, задля досягнення загальносуспільного інтересу, що полягає у боротьбі зі злочинністю, окремі кримінальні процесуальні заходи можуть обмежувати природні права людини, зокрема й право на гідність. Проаналізовано практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) на підставі чого виявлено критерії розмежування різних форм приниження людської гідності: (а) катування та (б) поводження, що є жорстоким, але все ж не досягає рівня катування. Також доведено, що хоча приниження гідності може становити самостійну форму порушення вимог ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та ст. 11 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), проте приниження гідності невіддільно супроводжує й інші форми порушення ст. 3 Конвенції і ст. 11 КПК – такі як катування та інше жорстоке або нелюдське поводження чи покарання або застосування погроз такого поводження. Окрема увага приділена з'ясуванню місця засади поваги до людської гідності в системі засад кримінального процесу. Доведено, що дослідження засади поваги до людської гідності зобов'язує розглядати її у взаємозв'язку в першу чергу із такими засадами, як: (а) верховенство права; (б) забезпечення права на свободу та особисту недоторканість; (в) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; (г) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами. Проведення дослідження у такому ракурсі надало можливість сформулювати низку науково-обґрунтованих положень.У другому розділі роботи розглянуто проблематику, пов'язану із процесуальними механізмами забезпечення поваги до людської гідності у кримінальному провадженні. При цьому орієнтирами для фокусування дослідницьких зусиль слугували ключові форми порушення засади поваги до людської гідності, зазначені у ч. 2 ст. 11 КПК: катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження, погрози застосування такого поводження, утримування особи у принизливих умовах, примушування до дій, що принижують гідність.Аргументовано, що на законодавчому рівні неможливо чітко визначити форми, межі, інтенсивність застосування фізичної сили при застосуванні затримання або приводу особи, тож законодавець орієнтує правозастосовників на максимальне врахування конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей людини. У свою чергу, аналіз практики ЄСПЛ надав автору можливість наповнити абстрактні законодавчі формулювання низкою конкретних орієнтирів визначення пропорційності та виправданості застосування сили. Доведено, що відповідно до практики ЄСПЛ, саме по собі застосування засобів обмеження рухомості (зокрема, кайданок) не є підставою для порушення питання про нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження у сенсі ст. 3 Конвенції, якщо такий захід здійснювався у зв'язку із законним обмеженням свободи та був зумовлений об'єктивною необхідністю. Водночас, виокремлено низку маркерів, які мають враховуватися при визначенні питання про наявність порушення ст. 3 Конвенції в результаті застосування засобів обмеження рухомості.^UThe scientific work provides a comprehensive study of the issue of ensuring respect for human dignity in criminal proceedings, in particular: the features of human dignity as an object of protection in criminal procedural legal relations were analyzed; the place of respect for human dignity in the system of other principles of the criminal process was characterized; problematic aspects of ensuring respect for human dignity in the application of certain measures to ensure criminal proceedings were identified; issues related to ensuring respect for human dignity during the collection of evidence at the stage of pre-trial investigation were identified; controversial issues of implementation of the principle of respect for human dignity in court proceedings were analyzed; the issue of restoring respect for human dignity and compensation for damage caused by illegal actions of bodies carrying out operational and investigative activities, pre-trial investigation bodies, the prosecutor's office and the court was studied; the specifics of the proceedings against the deceased in order to protect his/her honor and dignity (rehabilitation); proposals for improving the legal regulation and practice of ensuring respect for human dignity in the field of criminal justice were scientifically substantiated. In the first section of the work the attention is focused on the general theoretical aspects of the researched problems. It is stated that, despite the large number of quite diverse works, the scientific development of the issue of ensuring respect for human dignity in the criminal process can not be considered exhausted. It is argued that the implementation of the tasks of the criminal process is impossible without the application of certain legal restrictions. Therefore, in order to achieve the general public interest in the fight against crime, certain criminal procedural measures may restrict natural human rights, including the right to dignity. The case law of the European Court of Human Rights (hereinafter - the ECtHR) is analyzed, on the basis of which, the criteria for distinguishing between different forms of humiliation of human dignity are revealed: (a) torture and (b) treatment that is cruel but still does not reach the level of torture. It is also proved that although humiliation can be an independent form of violation of Art. 3 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (hereinafter - the Convention) and Art. 11 of the Criminal Procedure Code of Ukraine (hereinafter - the CPC), but the humiliation inseparably accompanies other forms of violation of Art. 3 of the Convention and Art. 11 of the CPC - such as torture and other cruel or inhuman treatment or punishment or the use of threats of such treatment.Particular attention is paid to clarifying the place of the principle of respect for human dignity in the system of principles of criminal procedure. It has been shown that the study of the principle of respect for human dignity obliges to consider it in relation first of all to such principles as: (a) the rule of law; (b) ensuring the right to liberty and security of person; (c) the presumption of innocence and proof of guilt; (d) the openness of the proceedings and their full recording by technical means. Conducting research in this perspective provided an opportunity to formulate a number of scientifically established points.The second section deals with issues related to procedural mechanisms to ensure respect for human dignity in criminal proceedings. At the same time, the key forms of violating the principle of respect for human dignity, mentioned in Part 2 of Art. 11 of the CPC are: torture, cruel, inhuman or degrading treatment, threats of such treatment, detention in degrading conditions, coercion to degrading treatment.It is argued that at the legislative level it is impossible to clearly define the forms, limits, intensity of physical force in the use of detention or excuses, so the legislator requires law enforcement agencies to take into account the specific situation, nature of the offense and individual characteristics. In turn, the analysis of the case law of the European Court of Human Rights gave the author the opportunity to fill the abstract legislative formulations with a number of specific guidelines for determining the proportionality and justification of the use of force.