Визначено критерії готовності новонародженої дитини до оперативного втручання й анестезії. Доведено, що лідокаїн, який вводився у епідуральний простір як аналгетичний чинник, має менший знеболювальний ефект і забезпечує більш низьку стабільність гемодинаміки у порівнянні з бупівакаїном. Установлено, що проведення передопераційної інфузії сольових або колоїдних розчинів у дозі 10 мг/кг забезпечує стабільні показники гемодинаміки під час проведення регіонарного блоку. Наведений обсяг є максимальним для недоношених і оптимальним для доношених новонароджених. У порівняльному аспекті проаналізовано динаміку основних показників кровообігу, газового складу крові, кислотно-лужного та водно-електролітного обмінів у новонароджених у процесі проведення їм внутрішньовенної (тотальної) та/або регіонарної (епідуральної) анестезії/аналгезії. Показано перевагу останнього виду знеболювання в інтра- та післяопераційному періоді. Вивчено вплив місцевих анестетиків (лідокаїну, бупівакаїну) на біоелектричну активність серця. Установлено, що лише на фоні застосування амідних анестетиків відбувається збільшення інтервалів QRS та Q - T, однак цей вплив має здебільшого терапевтичний, ніж токсичний характер. Визначено особливості післяопераційного знеболення опіоїдами та переваги у порівнянні з ними локальних анестетиків для лікування болю у новонароджених дітей, а також їх вплив на характер респіраторної підтримки у цих дітей.

  Скачати повний текст