Творчість З.М.Гіппіус 1911 - 1921 рр., однієї із найзначніших постатей "срібного віку" російської літератури, розглянуто в контексті ідейно-філософських і естетичних шукань. Виявлено ідейно-тематичну і жанрову еволюцію, зумовлену прагненням поетеси змалювати правдивий образ часу. Показано напружений пошук форми, здатної найбільш адекватно втілити авторську концепцію буття та ідею "релігійної громадськості". Простежено тенденцію до циклізації та тяжіння до створення власного міфу про майбутній прихід нових сил, здатних урятувати землю від зла, на основі біблійної міфології і ремінісценцій із світової літератури. Зазначено, що творчість З.М.Гіппіус цього періоду можна розглядати як певний метатекст, в якому відображено авторське бачення проблем тогочасної дійсності.

  Скачати повний текст