Досліджено функціональну морфологію претарзуса у представників різних родин ряду перетинчастокрилих, розглянуто еволюцію цього органа у межах ряду. Визначено особливості використання комахами прикріпних органів на субстрах з різною геометрією. На прикладі представників чотирьох рядів комах (Orthoptera, Heteroptera, Coleoptera, Hymenoptera) досліджено способи постановки лапок під час ходіння на площині та стеблах різних діаметрів. З'ясовано, що прикріпні структури претарзуса (зокрема, ароліум) переважно використовуються для закріплення на пласких субстратах і субстратах із великим діаметром кривини поверхні (товсті стебла). Виявлено, що незалежно від способу постановки лапки на плаский субстрат, усі досліджені комахи для закріплення на тонких стрижнях переважно використовують прикріпні структури проксимальних тарзомерів і гомілок. Досліджено морфологію претарзусів у представників 207-ми видів, які належать до 59-ти родин ряду перетинчастокрилих. Одержано дані щодо наявності, форми та механічних властивостей склеритів, розташування на них щетинок і сенсил, розкрито особливості організації ділянок еластичної кутикули. У представників окремих родин виявлено манубріуми, планти та дорзальні пластини, що, як і аркус, мають пружинні властивості. Вперше описано претарзуси, у складі яких виявлено латеральні пластини - склерати, які функціонально компенсують недостатню для розгортання ароліума довжину гілок аркуса. Виділено дев'ять функціональних типів претарзусів перетинчастокрилих, особливості біомеханіки яких обумовлені відмінностями форми та механічних властивостей склеритів. Визначено основні напрямки еволюції претарзуса у межах ряду перетинчастокрилих.

  Скачати повний текст